Роберт Фрай Енґл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Фрай Енґл ІІІ
англ. Robert Fry Engle III
RobertEngle.jpg
Роберт Енґл
Народився 10 листопада 1942(1942-11-10) (71 рік)
Сірак'юс, Нью-Йорк (штат), США
Національність американець
Галузь наукових інтересів Економетрика
Заклад Нью-Йоркський університет, Університет Каліфорнії в Сан-Дієго, Массачусетський технологічний інститут
Alma mater Корнельський університет (Доктор філософії з економіки, англ. PhD,1969), Коледж Вільямс (бакалавр фізики, 1964)
Відомий завдяки: Умовноно Авторегресійна Гетероскедастичність (УАРГ, англ. ARCH),
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (2003), співінтегровність
Nobel prize medal.svg

Роберт Фрай Енґл ІІІ (народився 10 листопада 1942 року, Сірак'юс, Нью-Йорк (штат)) - американський економіст та економетрист, разом з Клайвом Ґренджером удостоєний Нобелівської премії з економіки 2003 року за "аналіз економічних часових рядів із дисперсією, що змінюється з часом (англ. ARCH models)". Професор Нью-йоркського університету. Директор інституту волатильності, президент Товариства фінансової економетрії, консультант інвестиційного банку Morgan Stanley та прем'єр-міністра Об'єднаних Арабських Еміратів. Експерт з економетрії та економічної статистики[1].

Біографія[ред.ред. код]

Сім'я Енґелів походила з квакерів(християнська протестантська секта), які емігрували з Кембриджа до Америки в 17 столітті. Дід Роберт Фрай Енґл володів готелем на околицях Джерсі. Проте батько Роберта не любив займатись готельним бізнесом, він любив мореплавство і вигравав чимало запливів. Отримав доктора філософії з хімії в Корнельському університеті. Обидвоє батьків Роберта виросли в Філадельфії. Роберт Фрай ІІІ був першою дитиною в сім'ї Енґлів, в нього було ще дві сестри близнючки[2].

Енгл почав вивчати економіку у Нью-Йоркському університеті після отримання диплома бакалавра та магістра з фізики (Коледж Вільямс), що сильно вплинуло на його подальшу наукову кар'єру. Використовуючи складні методи економіко-статистичного аналізу, вчений постійно перевіряє результати своїх досліджень на практиці, неначе фізик, який тестує нові моделі.

Висока обізнаність Енгла у математиці допомогла йому досягти багатьох вершин у фінансовій економетрії, аналізі часових рядів та ризик-менеджменті.

На початку кар'єри учений працював у Бюджетному бюро, яке очолював майбутній директор ЦРУ Джон Дейч. Енгл готував федеральні бюджетні програми та оптимізовував транспортні витрати.

Пізніше у Массачусетському технологічному інституті Енгл займався урбаністичною економікою. Зокрема, дослідник брав участь в проекті реконструкції Бостона.

Зрозумівши, що йому більше подобається економетрія, Енгл переїхав працювати до ноствореного Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. Там разом з колегою - нобелівським лауреатом Клайвом Гренджером - він зробив важливі відкриття.

У 1979 році, обмірковуючи концепцію інфляційних очікувань Мілтона Фрідмана, Енгл припускає, що невизначеність щодо майбутніх цін може змінюватись з часом. Висока невизначеність щодо майбутньої інфляції може загрожувати рецесією, оскільки компанії в такі часи бояться інвестувати, а населення скорочує споживання.

Для прогнозування періодів з високою невизначеністю, які циклічно змінюють періоди затишшя на ринку, вчений розробив модель ARCH, яка розшифровувалася як "модель авторегресивної умовної гетероскедастичності".

Пізніше Енгл з послідовниками не раз вдосконалював винайдений інструмент для точнішого прогнозування коливань найрізноманітніших економічних показників[1].

Значення досліджень[ред.ред. код]

Модель ARCH та її численні варіації зайняли достойне місце в арсеналі не лише вчених, але й фінансових аналітиків, які використовують її для оцінки вартості акцій та ризиків портфельних інвестицій. Наприклад, розрахунок майбутньої волатильності відіграє ключову роль у визначенні цін на опціони та фінансові деривативи.

З 1996 року міжнародні Базельські угоди передбачають обов'язкову оцінку ризиків центробанками банківських активів. Відтак, модель Енгла стала незамінним інструментом регулювання і контролю адекватності банківського капіталу. Також моделі Енгла застосовуються при вивченні інфляції, ВВП та валютного курсу[1].

На основі його досліджень створені такі інноваційні статистичні методи, як ARCH-моделювання, коінтеграція, взаємопов'язані спектральні регресії. Вчений опублікував понад сто наукових статей і 3 книжки[3].

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в Роман Корнилюк (2010-08-13). «Мічені Нобелем: підкорювач волатильності Роберт Енгл». Економічна правда. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 12/04/2011. 
  2. Роберт Енґл. «Full Biography». Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 12/4/2011.  (англ.)
  3. М. Довбенко (жовтень-грудень 2003). «Творці фінансової стабільності.». Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 12/04/2011. 

Посилання[ред.ред. код]