Майкл Спенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Див. також: Спенс
Майкл Спенс, Нобелівський лауреат з економіки

Майкл Спенс (англ. Michael Spence; 7 листопада 1943, Монтклер, Нью-Джерсі, США) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (2001 р.) «за аналіз ринків з асиметричною інформацією».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 листопада 1943 року в м. Монтклер (штат Нью-Джерсі).

У 1962 році закінчив Школу Торонтського університету (де був шкільним капітаном хокейної команди) та вступив до Принстона, де впродовж 4 років також грав у хокейній команді університету.

Після отримання в Принстоні ступеня бакалавра з відзнакою ( 1966 рік) вступив до Колледжа Магдалини при Оксфорді, де у 1968 році отримав магістерський ступінь.

У 1972 році здобув ступінь доктора філософії у Гарвардському університеті [1]. Ще під час навчання в Гарварді розпочав викладацьку діяльність (викладав у 19711972 роках в Урядовій школі Джона Ф.Кеннеді при Гарвардському університеті).

Продовжив наукову діяльність у Стенфорді як:

  • доцент (у 19731975 рр.)
  • професор економіки (у 19751979 рр.), в цей же час (у 19771979 рр.) був членом членом економічної консультативної групи при Національному науковому фонді та членом редакційних колегій журналів «Bell Journal of Economics», «Journal of Economic Theory» та «Public Policy»
  • професор бізнес-адміністрування (у 19791983 рр.), у 1981 р.
  • завідувач кафедри економіки (у 19831984 рр.), з 1983 року є членом Американської академії мистецтв та наук, Економічного товариства та Американської економічної асоціації.

У 19841990 рр. – знову в Гарварді, декан факультету мистецтв і наук[2]. Крім того у 1986 році був обраний членом ради директорів «Polaroid», «Nike», «General Mills», «Siebel», «Exult Inc.» та ряду інших компаній.

У 19901999 рр. професор і декан, а з 2000 р. — емерит-професор Стенфордської вищої школи бізнесу[3]. Паралельно з цим у 19911997 рр. був головою Національної ради по дослідженнях Ради з науки, технології та економічної політики[1], почесним запрошеним співробітником Ради з міжнародних відносин, старшим науковим співробітником Гуверівського Інституту Стенфордського університету, головою Вченої Ради Азійського Глобального Інституту в Гонконзі[4]. У 20062010 рр. очолював Незалежну комісію зі зростання і розвитку, створення якої ініціював Світовий банк [3]. З 2010 р.— професор кафедри економіки та бізнесу Штернської Школи бізнесу при Нью-Йоркському університеті [5]. У 2012 р. передбачив можливість «фіскального обриву» в США, який відбувся в жовтні 2013 року. Головний внесок в науку — розробка Моделі сигналізування на ринку праці Спенса.[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

За досягнення у сфері економічної теорії неодноразово нагороджувався [2]:

  • 1966 — стипендія Родса,
  • 1968 —стипендія Денфорта
  • 1972 — премія Девіда Е. Уеллса за визначну докторську дисертацію
  • 1975 — стипендяю Гуггенхайма[7],
  • 1978 — премія Гелбрейта за визначні педагогічні успіхи
  • 1981 — Медаль Джона Бейтса Кларка за значний внесок в економічну думку і знання
  • 2001 — Нобелівська премія з економіки.
Учасники круглого столу «Стратегія економічного зростання для України» (де обговорювалися напрацювання Комісії зі зростання і розвитку, очолюваної Майклом Спенсом), м.Київ, 29 травня 2018 р.

Майкл Спенс і Україна[ред. | ред. код]

29 травня 2018 р. з ініціативи Національного Корпусу в Києві було проведено експертний круглий стіл, під час якого обговорювалися напрацювання Комісії зі зростання і розвитку, очолюваної Майклом Спенсом. За резолюцією даного круглого столу (на основі напрацювань Комісії Спенса) Національний Корпус презентував власну «Стратегію економічного зростання для України» [8].

Твори[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Спенс М. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-93255-356-5.
  • Spence M. Market Signaling: Informational Transfer in Hiring and Related Processes. — Cambridge, MA: Harvard University Press. 1974. ISBN 978-0-674-54990-6
  • Spence M., Weitzman M. Regulatory Strategies for Pollution Control // Ed. A. F. Friedlaender / Approaches to Controlling Pollution, — M.I.T. Press, 1978
  • Spence M., Caves R. E., Porter M. E. Industrial Organization in an Open Economy. — Harvard University Press, 1980
  • Spence M., Hayes S., Marks D. Competitive Structure in Investment Banking. — Harvard University Press, 1983.

Статті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Spence M. A. Michael Spence - Biographical // Nobelprize.org. — 2001.
  2. а б Блауг М. 100 великих экономистов после Кейнса. — СПб.:Экономикус, 2009. — С. 274—276. — ISBN 978-5-903816-03-3.
  3. а б Graduate School of Business, Stanford University. A. Michael Spence.
  4. Project Syndicate. Michael Spence.
  5. NYU Stern. A. Michael Spence.
  6. Бусыгин В. П., Желободько Е. В., Цыплаков А. А. Микроэкономика: третий уровень: в 2 томах // Издательство СО РАН. — Новосибирск, 2008. — С. 499, 507,. — ISBN 978-5-7692-0977-2.
  7. A. Michael Spence. John Simon Guggenheim Foundation (en). gf.org. Процитовано 2019-04-16. 
  8. Стратегія економічного зростання для України, Національний Корпус, 2018 р.[1]

Посилання[ред. | ред. код]