Майрон Шоулз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майрон Сам'юел Шоулз
англ. Myron Samuel Scholes
Myron Scholes 2008 in Lindau.png
Народився 1 липня 1941(1941-07-01) (77 років)
Тімінс, Онтаріо, Канада
Громадянство Канада Канада
Діяльність економіст, математик
Відомий завдяки Фінансова економіка
Alma mater Макмастерський університет, Чиказький університет
Науковий керівник Мертон Міллер
Заклад Массачусетський технологічний інститут, Стенфордський університет
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (1997)
Сторінка в Інтернеті Сторінка на сайті Нобелівського комітету(англ.)]

Майрон Сам'юел Шоулз (МФА[ʃoʊlz][1], інколи помилково Майрон Скоулз; 1 липня 1941 року, Тіммінс, Канада) — канадський економіст, найбільш відомий як один з авторів моделі Блека — Шоулза. У 1997 році нагороджений Нобелівською премією з економіки за розробку методів оцінки вартості деривативів[2][3].

Біографія[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Народився Майрон 1 липня 1941 р. у Тіммінсі (провінція Онтаріо). Його батько був стоматологом, мати мала мережу невеличких магазинів, завдяки чому хлопець з раннього віку цікавився економікою. 1962 р. він успішно закінчує університет Мак-Мастера у Гамілтоні і програмістом починає власний трудовий шлях. Працював практично цілодобово, але вирішив продовжити навчання в аспірантурі Чиказького університету. Під час роботи над докторською дисертацією Шоулз досліджує ціноутворення фінансових активів, арбітражні операції на різних біржах, прагне визначити форми кривої попиту в торгівлі цінними паперами. 1968 р. Шоулз захищає докторську дисертацію і стає асистентом професора фінансів у Слоан-школі менеджменту Массачусетського технологічного інституту[3].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Перші наукові праці «Ринок цінних паперів: заміщення за цінового тиску й ефекти інформування про ціни на акції» (1972), у співавторстві — «Зв'язок між зумовленим ризиком та обліком обмежених рівнів ризику» (1970), та «Оцінка опціонних контрактів і тест ринкової ефективності» (1972). У Чиказькому університеті учений поглиблює свої дослідження, які побачили світ у цілому ряді наукових праць. Основні досягнення в економічній науці М. Шоулз спільно з Блеком Фішером[ru] полягають у тому, що вони розробили метод визначення вартості опціону, що не потребує використання конкретної премії за ризик. Ця ідея відтворена в формулі, яку автори обґрунтували у праці «Утворення цін на опціони і пасиви корпорації» (1973)[2].

1983 р. М.Шоулза запрошують на посаду професора Стенфордського університету. Далі він працює консультантом відомого інвестиційного банку «Solomon Bujthers», 1994 р. створює хедж-фонд «Long Term Capital Manegement» LTCM і стає його президентом. За кілька років фонд стає одним з найбільших у світі, але 1998 р. він опинився на межі банкрутства. Величезних збитків зазнали усі акціонери банку і серед них — власне Шоулз. Ситуація з фондом свідчить, що на шляху від теоретичних ідей до жорстоких реалій практики навіть великі учені не застраховані від поразок. Спільно з Ф.Блеком М.Шоулз провів ряд досліджень з природи «фінансових ризиків». Нобелівську премію з економіки 1997 р. йому було присуджено «за розробку нового методу визначення вартості „вторинних“(похідних) паперів»[3].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Scholes. Процитовано 25 березня 2015. 
  2. а б Т. О. Коноваленко, Р. О. Вайтешонок, І. Ю. Бойко (2010). У Т. В. Куриленко. Економічний олімп: лауреати Нобелівської премії з економіки 1969-2009 рр. (бібліографічний покажчик). Київ: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». с. 148. 
  3. а б в Нобелівський лауреат Мюроп Сам’юел Шоулз (Scholes). uareferats.com. Процитовано 12.6.2011. 

Література[ред. | ред. код]

  • Нобелівські премії за 1997 рік //Світ науки. Травень 1998 р. С. 6-9.