Ян Тінберґен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Тінберген
нід. Jan Tinbergen
Ян Тінберген
Ян Тінберген
Народився 12 квітня 1903(1903-04-12)
Гаага
Помер 9 червня 1994(1994-06-09) (91 рік)
Гаага
Поховання
Країна Нідерланди Нідерланди
Національність Нідерланди Нідерланди
Діяльність економіст, професор, викладач університету
Alma mater Лейденський університет (1926)[2]
Галузь Економіка
Заклад Амстердамський університет, Університет Ерасмуса в Роттердамі, Лейденський університет
Посада Cleveringa chaird[3]
Науковий керівник Пауль Еренфест
Відомі учні Т'ялінґ Купман
Членство Нідерландська королівська академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія наук США, Економетричне товариство і Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
Відомий завдяки: Економетрика, Перша національна макроекономічна модель
Батько D. C. Tinbergend
Брати, сестри Ніколас Тінберген і Luuk Tinbergend
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (1969)
Особ. сторінка Сторінка Нобелівських Лауреатів

CMNS: Ян Тінберґен у Вікісховищі

Ян Тінберген (нід. Jan Tinbergen, *12 квітня 1903 — †9 червня 1994) — голландський економіст, разом з норвежцем Раґнаром Фрішем став першими лауреатами тільки що заснованої Нобелівської премії з економіки «За створення та застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів»[4].

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки, освіта[ред. | ред. код]

Народився Ян 12 квітня 1903 року у Гаазі в родині вчителя середньої школи, лінгвіста Дірка Корнеліуса й Жаннет Тінберген. Він був старшим із п'ятьох дітей. Двоє з братів Я. Тінбергена, Ніколас і Лююк, стали професорами зоології.

1922–1926 рр. Я. Тінберген навчався на фізичному факультеті Лейденського університету. 1929 р. здобув докторський ступінь із фізики[5].

Зрілий вік[ред. | ред. код]

Я.Тінберген один із перших почав застосовувати математичний апарат до вивчення економічних процесів і створювати моделі для їхнього опису[6]. Для проходження альтернативної служби був направлений на роботу в тюремну адміністрацію м.Роттердама, а потім у м. Гаага, у Центральне бюро статистики при уряді Нідерландів.

1929 року Я.Тінберген одружився з Твані де Віт, дочкою армійського офіцера, в них народилося чотири дочки. 1931 р. Я.Тінберген читав лекції зі статистики в Амстердамському університеті. З 1933 р. працював професором економіки в Нідерландській школі економіки (м. Роттердам).

Студенти Лейденського університету, 1924 рік. Третій зліва — Ян Тінберген

1936–1938 рр. Я.Тінберген був направлений на роботу в Лігу Націй у Женеві. Разом із колегами-економістами (включаючи Р.Фріша) заклав основи економетрики, що поєднала статистику й економічний аналіз.

1946–1955 рр. Я.Тінберген — директор Центрального бюро статистики Нідерландів. 1947 р. його обрали президентом міжнародного економетричного товариства.

З 1956 р. він працював у Нідерландській школі економіки за спеціальністю «планування економічного розвитку».

У 60-ті роки виконував функції консультанта-радника при урядах Індії, Єгипту, Туреччини, Суринаму, Чилі, Індонезії, Сирії, Іраку й Лівії, консультував міжнародні організації — Всесвітній банк, Європейське об'єднання вугілля й сталі, різноманітні підрозділи ООН. З 1966 р. по 1972 р. Я.Тінберген був головою Комітету планування розвитку ООН.

Нобелівська премія та інші досягнення[ред. | ред. код]

У 1969 році Я.Тінбергена і Р.Фріша нагородили Нобелівською премією з економіки «за розвиток і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів». На початку 70-х років він проаналізував розподіл особистих прибутків. 1973–1975 рр. працював професором у Лейденському університеті.

Останні 20-років життя присв'ятив пошуку шляхів розв'язання глобальних світових проблем і побудови оптимального економічного устрою суспільства[4][6]. Я.Тінберген був редактором часопису «Внесок в економічний аналіз». Помер 9 червня 1994 році.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Find a Grave — 1995.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. https://www.universiteitleiden.nl/dossiers/de-universiteit-en-de-oorlog/cleveringaleerstoel
  4. а б Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва. Навчальний посібник О. М. Кравчук, В. П. Лещук. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 16 травня 2011. 
  5. Нобелівський Лауреат Ян Тінберген (Tinbergen). Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 16.5.2011. 
  6. а б Т. О. Коноваленко, Р. О. Вайтешонок, І. Ю. Бойко (2010). У Т. В. Куриленко. Економічний олімп: лауреати Нобелівської премії з економіки 1969-2009 рр. (бібліографічний покажчик). Київ: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». с. 148. [недоступне посилання з травня 2019]

Посилання[ред. | ред. код]