Джеймс Міррліс
| Сер Джеймс Александр Міррліс | |
|---|---|
| англ. Sir James Alexander Mirrlees | |
 | |
| Народився |
5 червня 1936 (82 роки) Нью-Стевард |
| Громадянство (підданство) |
 Велика Британія |
| Діяльність | економіст |
| Сфера роботи | Економіка |
| Alma mater |
Единбурзький університет Триніті-коледж |
| Науковий ступінь | Доктор наук |
| Науковий керівник | Річард Стоун |
| Вчене звання | Професор економіки |
| Заклад | Массачусетський технологічний інститут |
| Членство |
Національна академія наук США Британська академія Американська академія мистецтв і наук Королівське товариство Единбургу[d] Європейська академія |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з економіки (1996) |
| Звання | Професор економіки |
Сер Дже́ймс Алекса́ндр Мі́ррліс (англ. sir James Alexander Mirrlees; *5 червня 1936, Нью-Стевард) — шотландський економіст. Лауреат Нобелівської премії з економіки 1996 року «за дослідження в області інформаційної асиметрії».
У 1957 Джеймс Міррліс закінчив університет в Единбурзі за спеціальністю математика. Потім зайнявся вивченням економічних проблем і у 1963 отримав ступінь доктора наук в Кембриджському університеті. Викладав в Оксфорді і Кембриджі.
Внесок Джеймса Міррілса в економічну науку пов'язаний з дослідженнями в області економіки суспільного сектора. Він провів серйозні дослідження оптимального оподаткування товарів. Але найзначнішими вважаються його розробки в області економіки інформації. Вирішуючи проблему оптимально прибуткового податку, Дж. Міррілс розробив методологію, що стала основою практично всіх досліджень, в області економіки інформатики. На його думку, перерозподіляючи корисності в суспільстві повинно проходити за допомогою податку на прибуток, при цьому податкова шкала повинна бути однакова для всіх громадян.
У 70-х рр. Дж. Міррілс публікує серію статей з аналізом проблеми морального ризику, застосовуючи цей аналіз до страхування і до проблеми мотивації індивідів і груп всередині фірм. В роботі по внутрішньофірмовій організації (1976) Дж. Міррілс проаналізував стимулюючу дію різних систем оплати праці, а також ієрархічну структуру управління. В результаті проведеного дослідження він прийшов до висновку, що винагорода на нижчих рівнях управління повинна мати форму фіксованого окладу, тоді як для вищої ланки менеджерів переважнішою є оплата, що залежить від прибутку фірми.
|
| |||||||||||
