Трюґве Маґнус Гаавельмо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трюґве Маґнус Гаавельмо
Trygve Magnus Haavelmo
Гаавельмо близько 1950 року
Гаавельмо близько 1950 року
Гаавельмо близько 1950 року
Народився13 грудня 1911(1911-12-13)
Скедсмо, Норвегія
Помер28 липня 1999(1999-07-28) (87 років)
Осло, Норвегія
Місце проживанняНорвегія, США
КраїнаНорвегія Норвегія
НаціональністьНорвежець
Діяльністьматематик, економіст, econometrician, професор
Alma materУніверситет Осло (1933)
ГалузьЕкономіка
ЗакладКаліфорнійський університет, Гарвардський університет, Чиказький університет, Університет Осло
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Інститут математичної статистикиd[1]
Економетричне товариство[2]
Відомий завдяки:Теоремою Гаавельмо
Нагороди Нобелівська премія з економіки (1989)

Трюґве Маґнус Гаавельмо (Trygve Magnus Haavelmo; *13 грудня 1911 Скедсмо, Норвегія, † 28 липня 1999 Осло, Норвегія) — норвезький економіст.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 1989 «за формулювання теорієймовірнісних основ Економетрії».

Його іменем названа Теорема Гаавельмо, з якої слідує, що збільшення державних витрат, профінансоване за рахунок підвищення податків, не призводить до мультиплікативного пришвидшення економічного зростання через обмеження приватного попиту, а збільшує ВВП лише на величину цього збільшення.

Біографія

[ред. | ред. код]

По закінченні школи у 1930 р., продовжив навчання в Університеті Осло, де студіював економіку. На формування Гаавельмо як економіста, і зокрема на його спеціалізацію в галузі економічної статистики, значним чином вплинув Раґнар Фірш, який викладав у ті роки в університеті.

Після отримання в 1933 р. диплома бакалавра за спеціальністю «Політична економія», Гаавельмо, на запрошення Р. Фірша, який тодіж-таки став директором щойноствореного Інституту Економіки при Університеті Осло, протягом п'яти років працював асистент-дослідником у цьому інституті.

В 1939 р. як стипендіат Роокфелерівського фонду, Гаавельмо поїхав до США, але через ІІ Світову війну, що невдовзі почалася, його перебування у цій країні затягнулося на 7 років.

Протягом перших двох місяців Гаавельмо інтенсивно вивчав статистику в Каліфорнійському університеті під керівництвом всесвітньовідомого вченого Джона фон Неймана.

У квітні 1941 р. Гаавельмо захистив у Гарвардському університеті дисертацію на тему «Ймовірнісний підхід в економетриці» («The Probability Approach in Econometrics»), яка, хоче і не публікувалася до 1944 р., тим не менше одразу отримала високу оцінку тих, хто ознайомився з цією роботою. Дослідження, проведені Гаавельмо в дисертації, підготували ґрунт для проведення семінара з економетрики, який він організував разом з Джейкопом Маршаком у Нью-Йорці. Гаавельмо працював там у 19421944 рр. як статистик у норвезькій Торговельній місії.

У 1945 р. Гаавельмо стає торговим аташе посольства Норвегії у Вашингтоні. Протягом року (19461947) Гаавельмо працював у Комісії Коулза з економічних досліджень, ідеї його дисертації стали основою одного з центральних дослідницьких проектів. Сам Гаавельмо казав, що тоді йому пощастило працювати у науковому колективі разом з провідними економетриками, статистиками й математиками, в тому числі — з майбутніми Нобелівськими лауреатами Тьялінґом Кумпасом , Кеннетом Ерроу , Т. Саймоном , Лоуренсом Клейном.

У 1947 р. Гаавельмо повернувся на батьківщину. Протягом року він працював керівником відділу міністерства торгівлі, промисловості і фінансів, а в 1948 р. перейшов на викладацьку роботу в Університет Осло, де й залишався на посаді професора, аж до свого виходу на пенсію у 1979 р.

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]

Окрім Нобелівської премії Гаавельмо здобув також премії Фрітьофа Нансена за провідні дослідження (1970). С 1944 р. він був членом членом Економетричного товариства (в 1954–1958, 1961–1963, 1966–1970 — член його ради, в 1957 — президент). З 1946 р. — член Інституту математичної статистики, з 1950 р. — член Норвезької академії наук, почесний член Американської економічної асоціації (з 1975 р.)

Основні наукові праці

[ред. | ред. код]
  • The Method of Supplementary Confluent Relations, Illustrated by a Study of Stock PriceV/Econometrica. 1938, July, Vol. 6. pp. 203–218;
  • A Dynamic Study of Pig Production in Denmark. Kopenhavn, 1939;
  • The inadequacy of Testing Dynamic Theory of Comparing Theoretical Solutions and Observed Cycies//Econcmetrica. 1940, October, Vol. 8. N 4. pp. 312–321;
  • On the Theory and Measurement of Economic Relations. Cambridge, 1941, May;
  • Statistical Implications of a System of Simultaneous Equations//Economet-rica. 1943a. Voi. 11. N 1, pp. 1–12;
  • «Statistical Testing of Business Cycles», 1943, RES.
  • Statistical Testing of Business Cycle Theories//Review of Economics and Statistics. 1943b. Vol. 25. N 1, pp. 13–18;
  • Tne Probability Approach in Econometrics//Econometrico Supplement. Vol. 12. 1944, July;
  • «The Probability Approach in Econometrics», 1944, Econometrica.
  • Statistical Analysis of the Demand for Food: Examples of Simultaneous Estimation of Structural Equations//Eccnometrica. 1947a. Vol. 15. N 2, pp. 79–110 (разом з МА.Гиршиком);
  • «Multiplier Effects of a Balanced Budget», 1945, Econometrica («Supplementary Notes», 1946).
  • «Family Expenditures and the Marginal Propensity to Consume», 1947, Econometrica.
  • «Methods of Measuring the Marginal Propensity to Consume», 1947, JASA.
  • «Family Expenditures and the Marginal Propensity to Consume», 1947, Econometrica.
  • «Quantitative Research in Agricultural Economics: The Interdependence Between Agriculture and the National Economy», 1947, J of Farm Econ.
  • «The Notion of Involuntary Economic Decisions»,1949, EJ.
  • «A Note on the Theory of Investment», 1950, RES.
  • «The Concepts of Modern Theories of Inflation», 1951, Eknomisk Tidssk.
  • A Study in the Theory of Economic Evolution. Amsterdam, 1954;
  • «The Role of the Econometrician in the Advancement of Economic Theory», 1958, Econometrica.
  • A Study in the Theory of Investment. Chicago, 1960;
  • «Business Cycles II: Mathematical Models», 1968, IESS.
  • Some Obesrvatons on Welfare and Economic Grov/th//lnduction, Growth and Trade. Essays in Honor of Sir Roy Harrod/Ed. by WA.EItis a. a. Oxford, 1970, pp. 65–75;
  • «What Can Static Equilibrium models Tell Us?», 1974, Econ Inquiry.
  • Variation on a Theme by Gossen, 1972 (Swedish).
  • On the Dynamics of Global Economic Inequality. [Oslo, 1980].
  • «Econometrics and the Welfare State», 1990, Les Prix Nobel de 1989.

Велика кількість робіт Гаавельмо опубліковані лише норвезькою мовою і майже невідомі за межами своєї країни.

Джерела

[ред. | ред. код]


  1. Scientific Legacy DatabaseInstitute of Mathematical Statistics.
  2. https://www.econometricsociety.org/society/organization-and-governance/fellows/memoriam