Свята Ізабела Арагонська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізабела
Ізабела
Ізабела
Королева Португалії
26 червня 1282 — 4 липня 1336
Попередник: Беатриса (І) Кастильська
Наступник: Беатриса (ІІ) Кастильська
 
Народження: 4 січня 1271(1271-01-04)
Сарагоса, Арагон
Смерть: 4 липня 1336(1336-07-04) (65 років)
Ештремош, Португалія
Похована: Монастир святої Клари
Релігія: католичка
Династія: Барселонська
Батько: Педро ІІІ
Мати: Констанса Сицилійська
Чоловік: Дініш
Діти: Конштанса, Афонсу IV

Медіафайли у Вікісховищі?

Ізабе́ла Араго́нська (ісп. Isabel de Aragón, порт. Isabel de Aragão; 4 січня 1271(12710104) — 4 липня 1336) — арагонська інфанта, королева Португалії (12881336), францисканка, свята. Представниця Барселонського дому. Народилася в Сарагосі, Арагон. Донька арагонського короля Педро ІІІ й сицилійської принцеси Констанси. Дружина португальського короля Дініша, королева-консорт (з 1282). Матір кастильської королеви Конштанси та португальського короля Афонсу IV. За життя прославилися як побожна і милосердна жінка. Відродила Коїмбрський монастир святої Клари (1314), Лісабонський монастир святої Трійці та інші. Після смерті чоловіка стала королевою-матір'ю, прийняла чернецтво у Ордені францисканців1325). Виступала посередником і миротворцем під час кастильсько-арагонського конфлікту (1304), португальської міжусобної війни (13221324), а також португальсько-кастильського сімейного конфлікту (1336). Померла в Ештремоші, Португалія. Похована в Коїмбрському монастирі святої Клари. Канонізована папою Урбаном VIII (1625). День вшанування — 4 липня. В іконографії зображується у вигляді королеви чи монахині з голубом миру або трояндами. Також — свята Ізабела, Єлизавета, свята́ Ізабе́ла Португа́льська. Прізвиськa — Миротво́риця (порт. a Pacificadora), Свята́ короле́ва (порт. a Rainha Santa).

Імена[ред. | ред. код]

  • Ізабела (араг. , ісп. , кат. і порт. Isabel) — згадується в тогочасних старопортугальських документах[1].
  • Ізабела Арагонська (араг. Isabel d'Aragón, кат. Isabel d'Aragó, ісп. і порт. Isabel de Aragão)
  • Ізабела Миротвориця (порт. Isabel a Pacificadora)
  • Ізабела Португалська (араг. , ісп. , кат. і порт. Isabel de Portugal)
  • Єлизавета (лат. Elisabeth, кат. Elisabet) — згадується в тогочасних латинських документах та хроніках[2].
  • Єлизавета Арагонська (кат. Elisabet d'Aragó)
  • Єлизавета Португальська (кат. Elisabet de Portugal)

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Ізабела народилася 4 січня 1271 року в Сарагосі, Арагонському королівстві в родині інфанта Педро (згодом — арагонський король Педро ІІІ) і його дружини, сицилійської принцеси Констанси[3][4]. Вона була сестрою майбутніх арагонських королів Альфонсо II, Хайме II і сицилійського короля Фернандо ІІІ.

Дівчинку назвали на честь прабаби святої Єлизавети Угорської[5]. З дитинства Ізабела була дуже побожною — щоденно бувала на літургії, дотримувалася постів.

Королева-консорт[ред. | ред. код]

Ізабела на Алвалдеському полі зупиняє кровопролиття.

1281 року 10-річна Ізабела заручилася з португальським королем Дінішем. Того ж року він дарував їй містечка Обідуш, Абрантеш, Аленкер, і Порту-де-Мош. Офіційне весілля відбулося 26 червня 1282 року. Згодом Дініш передав королеві Ізабелі дохід від замків Віла-Вісоза, Монфорте, Сінтра, Орен, Фейра, Гайя, Ламозу, Портел, Монталегре та інших[6]. Ставши королевою-консортом Португалії, вона вела благочинний спосіб життя, постійно допомагаючи бідним і хворим[5]. Її побожність та терплячість вражали навіть самого Дініша. У шлюбі з ним Ізабела народила доньку Конштансу, що згодом вийшла заміж за кастильського короля Фернандо IV, та сина Афонсу IV, майбутнього португальського короля.

Ізабела брала активну роль у політичному житті Португалії. Зокрема, вона була одним із португальських радників під час підписання Альканісеського договору 1297 року з Кастильською Короною про міждержавний кордон. 1304 року королева, разом із чоловіком, виступили арбітрами у суперечці між кастильським королем Фернандо IV і арагонським королем Хайме II.

Ізабела відіграла важливу миротворчу роль під час міжусобної війни 13221324 років, що велася між Дінішем та його сином-спадкоємцем Афонсу IV. Саме за її втручання король не зміг вбити свого первістка в Аленкері. За легендою, 1323 року Ізабела завадила кровопролиттю на Алвалдеському полі, виїхавши на нього на мулі між двома ворожими арміями[5]. Війна закінчилася 1324 року присягою вірності сина королю.

Королева-матір[ред. | ред. код]

Гробниця Ізабели (Новий монастир святої Клари, Коїмбра).

Після смерті Дініша в 1325 році та інтронізації Афонсу IV, Ізабела відійшла від активної політики й оселилася в Коїмбрському монастирі святої Клари[5], який сама заснувала 1314 року. Королева-матір вступила до Третього ордену святого Франциска й присвятила решту свого життя справам милосердя. Королева була скромною в побуті й розмовах, але дуже щедрою у вчинках — вона сплачувала за навчання дітей бідної шляхти, дарувала незаможнім дівчатам майно на посаг, а під час великого голоду 1329 року роздавала хліб зі своїх комор мешканцям Коїмбри. Коштом Ізабели були споруджені численні шпиталі в Коїмбрі, Сантарені та Лейрі, а також християнські центри — Лісабонський монастир Трійці, каплиці в Лейрі та Обідуші, клуатр Алкобаського монастиря тощо[7].

1336 року Ізабела знову виступила в ролі посередника під час військового конфлікту між її сином, португальським королем Афонсу IV та її онуком, кастильським королем Альфонсо XI. Незважаючи на літній вік і слабке здоров'я, вона поспішила до Ештремоша, де стояли обидва війська. Там Ізабела змогла переконати сторони, що ворогували, зупинитися і укласти мир. За свою діяльність вона дістала прізвисько миротвориці[5].

Тривала поїздка до Ештремоша дуже виснажила королеву. Вона захворіла і померла 4 липня 1336 року в Ештремошському замку. Її поховали у Коїмбрському старому монастирі святої Клари. У XVIІ столітті, через часті повені, спричинені розливом річки Мондегу, тіло Ізабели перенесли до Нового монастиря святої Клари в Коїмбірі й помістили до срібного саркофага в центральній каплиці обителі[3].

1516 року Ізабела беатифікував папа Лев X. 25 травня 1625 року її канонізував папа Урбан VIII[8]. Днем шанування святої став день смерті — 4 липня. 1694 року папа Іннокентій XII переніс день шанування Ізабели на 8 липня, проте 1969 року було повернено стару дату[9]. На честь Ізабели названі декілька храмів у Португалії, Іспанії та країнах Нового Світу.

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Барселонський дім
  • Батько: Педро ІІІ (1239—1285) — король Арагону.
  • Матір: Констанса (1249—1302) — сицилійська принцеса.
  • Чоловік (з 1282): Дініш (1261—1325), король Португалії (1279—1325)
  • Діти:

Родовід[ред. | ред. код]

Чудо з трояндами[ред. | ред. код]

Ізабела з трояндами («Генеалогія королів Португалії», 1530—1534).

З Ізабелою пов'язані декілька середньовічних португальських легенд, найвідомішою з яких є чудо з трояндами.

Одного разу, взимку, всупереч забороні короля Дініша, королева вирішила нагодувати знедолених. Вона взяла у своє плаття хліба й рано-вранці, потайки від чоловіка, вийшла із замку. Король підстеріг її і, перехопивши, спитав, що вона несе. Розгублена Ізбела відповіла, що це троянди. Дініш гримнув, що троянд взимку не буває, і наказав показати вміст плаття. Коли ж королева відкрила його, там лежали троянди замість хліба.

Точний час появи цієї легенди у португальській традиції невідомий. Вона передавалася як усний переказ, допоки не була зафіксована вперше 1526 року в «Хроніці братів менших» (порт. Crónica dos Frades Menores). У цій хроніці замість хлібин згадуються гроші, які королева збиралася роздати біднякам. На середину XVI століття чудо з трояндами вже було широко відоме в літературі та мистецтві Піренейського півострова. У зв'язку з цим Ізабелу часто зображали із трояндами, які вона несе у своєму одязі.

Патрон[ред. | ред. код]

Портрети[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У своєму першому заповіті від 19 квітня 1314 року називає себе «пані Ізабела... королева Португалії й Алгарве»: Dona Isabel...Rainha de Portugal e do Algarve [Sousa, A. C. de. Provas da Historia genealogica da casa real portugueza... Lisboа, 1739. T. I, 15, p. 114]. У заповіті короля Дініша від 20 червня 1322 року згадується як «королева, пані Ізабела, моя жінка»: a Raynha Donna Isabel minha mulher [Sousa, A. C. de. Provas da Historia genealogica da casa real portugueza... Lisboа, 1739. T. I, 11, p. 99].
  2. У «Historia Sicula» зазначена у переліку дітей арагонського короля Педру ІІІ як «Єлизавета, королева Португалії»: ...Alfonsus, Elisabeth regina Portugalli... Rex Iacobus, Dominus Fridericus, domina Violanta et dominus Petrus [Bartholomæi de Neocastro Historia Sicula // Cronisti e scrittori sincroni Napoletani. ed. Re, G. del. Naples, 1868. Vol. 2. p. 415]). Так само згадана як «пані Єлизавета, королева Португалії» у «Chronicon Conimbricensi»: ....Dñæ Elizabeth Reginæ Portugaliæ [Chronicon Conimbricensi // España sagrada, Т. XXIII, p. 339].
  3. а б Lives of the Saints, For Every Day of the Year /ed. by Rev. Hugo Hoever, S.O.Cist.,Ph.D., New York: Catholic Book Publishing Co., 1955, p. 257
  4. Cawley, Charles. Aragon, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy. 
  5. а б в г д Capes, Florence. St. Elizabeth of Portugal. // The Catholic Encyclopedia. Vol. 5. New York: Robert Appleton Company, 1909.
  6. Ferreira, 2010, с. 30
  7. Ferreira, 2010, с. 31
  8. Ott, Michael T. (1912). «Pope Urban VIII». The Catholic Encyclopedia. XV. New York: Robert Appleton Company. http://www.newadvent.org/cathen/15218b.htm. Процитовано 2007-09-07. 
  9. Calendarium Romanum. Libreria Editrice Vaticana, 1969. p. 96

Джерела[ред. | ред. код]

  • Capes, Florence. St. Elizabeth of Portugal. // The Catholic Encyclopedia. Vol. 5. New York: Robert Appleton Company, 1909.
  • Ekkart Sauser. Elisabeth von Portugal. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon. Band 21, Bautz, Nordhausen 2003., Sp. 351–352.
  • Ferreira, João (2010). Histórias Rocambolescas da História de Portugal [Fantastic Stories of the History of Portugal] (pt) (вид. 6). Lisbon, Portugal: A Esfera dos Livros. ISBN 978-989-626-216-7. 
  • Hoever, Hugo H., ред. (1955). Lives of the Saints, For Every Day of the Year. New York, New York: Catholic Book Publishing Co. с. 511. OCLC 10070602. 
  • Rodrigues Oliveira, Ana (2010). Isabel de Aragão (1270–1336). A Rainha Santa. Rainhas medievais de Portugal. Dezassete mulheres, duas dinastias, quatro séculos de História. Lisbon: A esfera dos livros. ISBN 978-989-626-261-7. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Свята Ізабела Арагонська