Світлодолинське (Саратський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Світлодолинське
Lihtental svitl gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Саратський район
Рада/громада Світлодолинська сільська рада
Код КОАТУУ 5124585701
Облікова картка Світлодолинське 
Основні дані
Засноване 1835
Населення 1034
Територія 1720 км²
Густота населення 601,160 осіб/км²
Поштовий індекс 68231
Телефонний код +380 4848
Географічні дані
Географічні координати 46°05′30″ пн. ш. 29°35′17″ сх. д. / 46.09167° пн. ш. 29.58806° сх. д. / 46.09167; 29.58806Координати: 46°05′30″ пн. ш. 29°35′17″ сх. д. / 46.09167° пн. ш. 29.58806° сх. д. / 46.09167; 29.58806
Водойми р. Чилігідер
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Сарата
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 68231, с.Світлодолинське, вул. Мічуріна, 49
Карта
Світлодолинське. Карта розташування: Україна
Світлодолинське
Світлодолинське
Світлодолинське. Карта розташування: Одеська область
Світлодолинське
Світлодолинське

Світлодолинське у Вікісховищі?

Світлодоли́нське (у минулому: Село № 20, до 14.11.1945 Ліхтенталь[1]) — село в Саратському районі Одеської області, засноване свого часу німецькими колоністами.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Станом на 1886 рік у німецькій колонії Ліхтенталь Саратської волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 1085 осіб, налічувалось 141 двір, існували лютеранська церква та школа[2].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1118 осіб, з яких 517 чоловіків та 601 жінка.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1027 осіб.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 71,37 %
російська 21,37 %
молдовська 3,97 %
гагаузька 1,74 %
болгарська 1,26 %
білоруська 0,10 %
німецька 0,10 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 945, 994.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]