Бородіно (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Бородіно
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Тарутинський район Тарутинський район
Рада Бородінська селищна рада
Код КОАТУУ: 5124755500
Облікова картка Бородіно (смт) 
Основні дані
Засноване 1814
Колишня назва Село № 1
Площа км²
Населення 1584 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 68540
Телефонний код +380 4847
Географічні координати 46°18′02″ пн. ш. 29°14′34″ сх. д. / 46.30056° пн. ш. 29.24278° сх. д. / 46.30056; 29.24278Координати: 46°18′02″ пн. ш. 29°14′34″ сх. д. / 46.30056° пн. ш. 29.24278° сх. д. / 46.30056; 29.24278
Водойма р. Сака, Арса
Відстань
Найближча залізнична станція: Березине
До станції: 12 км
До райцентру:
 - автошляхами: 23 км
Селищна влада
Адреса 68540, смт Бородіно, вул. Леніна, 132
Голова селищної ради Арнаутов Степан Степанович
Карта
Бородіно. Карта розташування: Україна
Бородіно
Бородіно
Бородіно. Карта розташування: Одеська область
Бородіно
Бородіно

Бородіно́ (у минулому — Село № 1) — селище міського типу в Тарутинському районі Одеської області, за 12 км на північний схід від залізничної станції Березине, на шляху БендериІзмаїл.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Засноване на початку 19 століття німецькими колоністами.

Назване на честь перемоги російських військ над французькою армією Наполеона І в Бородінській битві під Москвою.

За даними 1859 року у німецькій колонії Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 1618 осіб (812 чоловічої статі та 806 — жіночої), налічувалось 149 дворових господарств, існувала лютеранська церква та сільське училище[2].

Станом на 1886 рік у колонії Клястицької волості мешало 2903 особи, налічувалось 151 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок, школа, поштова станція та лавка[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2027 осіб (1014 чоловічої статі та 1013 — жіночої), з яких 1947 — лютеранської віри[4].

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Промисловий і харчокомбінат, інкубаторна станція, лісництво, РТС, середня школа, школа робітничої молоді[джерело?], Будинок культури, 2 бібліотеки. В районі — посіви озимої пшениці, кукурудзи; виноградники, сади.

Постаті[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 341)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-7)