Сергіївка (Саратський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сергіївка
Церква в Сергіївці
Церква в Сергіївці
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Саратський
Рада/громада Сергіївська сільська рада
Код КОАТУУ 5124586201
Облікова картка Сергіївка 
Основні дані
Населення 1420
Площа 2,67 км²
Густота населення 531,84 осіб/км²
Поштовий індекс 68263
Телефонний код +380 4848
Географічні дані
Географічні координати 45°59′53″ пн. ш. 29°57′17″ сх. д. / 45.99806° пн. ш. 29.95472° сх. д. / 45.99806; 29.95472Координати: 45°59′53″ пн. ш. 29°57′17″ сх. д. / 45.99806° пн. ш. 29.95472° сх. д. / 45.99806; 29.95472
Середня висота
над рівнем моря
30 м
Водойми р. Хаджидер
Відстань до
районного центру
35 км
Найближча залізнична станція Кулевча
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 68263, с.Сергіївка, вул.Центральна,146, тел. 4-52-42
Карта
Сергіївка. Карта розташування: Україна
Сергіївка
Сергіївка
Сергіївка. Карта розташування: Одеська область
Сергіївка
Сергіївка

Сергіївка у Вікісховищі?

Се́ргіївка — село в Україні, в Саратському районі Одеської області. Населення становить 1420 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

ТопонімОйконім[ред. | ред. код]

Назви поселення, що знайдені на історичних картах різного часу:

Хронологія[ред. | ред. код]

Станом на 1886 рік у селі Дивізійської волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії мешкало 1126 осіб, налічувалось 170 дворових господарств, існувала православна церква та лавка[6].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1556 осіб, з яких 672 чоловіки та 884 жінки.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1408 осіб.[8]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
російська 82,89 %
українська 9,23 %
болгарська 5,00 %
молдовська 2,11 %
циганська 0,49 %
білоруська 0,07 %
вірменська 0,07 %
німецька 0,07 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мапа новопридбаної області від Порти Отоманскої (1792)
  2. Спец. карта зах. частини Росії Г. Л. Шуберта (аркуш LI(50) атласу)
  3. Австрійські топографічні мапи заходу України (квадрат 48-46) (1890—1910)
  4. Спеціальна карта європейської Росії (1921) (аркуш 33 атласу)
  5. 1950-Американські карти Східної Європи, 1:250000, близько 1950 року, на основі трофейних радянських. (квадрат NL 35-09)
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]