Станіслав Гольський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Станіслав Ґольський)
Перейти до: навігація, пошук
Станіслав Ґольський
Stanisław Golski
Gol'ski Stanislav.jpg
Інші імена Станіслав Гульський
Народився бл.1553
Помер 1612(1612)
Поховання костел св. Станіслава, Чортків
Підданство Королівство Польське Herb Polska (Alex K).svg Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Національність поляк
Проживання Річ Посполита
Діяльність військовик, урядник, меценат
Відомий фундатор старого костелу в Чорткові
Посада воєвода подільський, руський,
староста барський, летичівський
Звання ротмістр
Попередник Миколай Гербурт
Наступник Іван (Ян) Данилович
Конфесія католик
Рід Ґольські
Родичі Ян Ґольський, Зофія Ґольська, Потоцькі
Дружина Катажина з Творовських-Бучацьких, Анна з Потоцьких
  • Rola herb.svg
    Герб Роля

Станіслав Ґольський, гербу Роля (іноді Гульський;[1] пол. Stanisław Golski (Gulski), бл.1553 — 1612) — польський шляхтич, військовик, урядник в Українських землях Речі Посполитої. Воєвода подільський1599-го), руський1603-го).

Життєпис[ред.ред. код]

Чортківський «пентагон»

Військову службу розпочав рано; як королівський ротмістр (звання отримав за заслуги) у польсько-московській війні 15771582 років за Лівонію і Полоцьку землю. Служив в Куявії (польській), потім у кварцяному війську на теренах Поділля, брав участь у боях з татарами. Для недопущення нападу татар на землі Речі Посполитої канцлер коронний Ян Саріуш Замойський відіслав його в лютому 1583 р. для перемовин до господаря Валахії Міхні ІІ Потурченого.

На початку березня 1592 року прибув до Фастова разом зі старостами: снятинським Миколаєм Язловецьким, черкаським Олександром Вишневецьким, брацлавським Якубом Струсем. Вони були призначені урядом комісарами як добрі знавці козацтва для розслідування його дій після початку повстання Косинського. З Фастова велись ними перемовини з козаками, які засіли в Трипіллі. Комісари кілька разів вимагали видати Кшиштофа Косинського, визнати розпорядження уряду та розійтись по домівках.[2]

Семерій Наливайко через сильний татарський напад на Галичину та Прикарпаття через прорахунки коронного комадування волів «сточити битву з Ґольським, ніж з татарином».[1] Як барський староста писав до сенаторів РП, що Наливайко «вчинив вторгнення… від Брацлава по… Теребовлю… держави РП полупив». Попереджав коронну владу про необхідність приборкання повсталих, «щоби та сваволя пожежею всіх не дійшла».[3]

1595 р. Ґольський очолював посольство до Османської імперії. Посаду старости барського міг отримати після тестя Миколая Творовського-Бучацького, який був ним у 15711588. Брав участь у поході 1595-го гетьмана коронного Я. С. Замойського (якому був вірним бойовим товаришем[4]) до Молдавії, коли господарем став Єремія Могила.

У час заколоту Миколая Зебжидовського у 16061609 роках проти посилення влади короля Сигізмунда III Вази виступав на стороні короля. У вирішальній битві під Ґузовим 5 липня 1607 разом з Яном Потоцьким командував корогвою по центру коронного війська.

Після цього здійснив подорож до Франції, Англії, Іспанії, Італії (16071611). Повернувшись до Речі Посполитої 1611 р., командував коронним військом замість хворого коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського, займався відбудовою замку у Чорткові, зруйнованого 1610 р. татарами. Був гарантом збереження скарбу брацлавського воєводи Стефана Потоцького у своєму замку в Підгайцях, перевезеного туди Марією Амалією Могилянкою перед походом чоловіка в Молдавію в 1612 р., який став невдалим.[5]

Був похований у костелі святого Станіслава монастиря домініканців у Чорткові (збудували з його фундушу від 22 лютого 1610 р., за яким записав для його утримання село Шманьківці).[6]

Портрет Станіслава Ґольського[7] у 2009 р. знаходився (ймовірно, знаходиться зараз) в костелі домініканців (Краків, вул. Столярська, недалеко від Вавелю, Маріяцького костелу).

Посади[ред.ред. код]

Стражник польний коронний,[8] каштелян галицький (1594 р.), староста барський, летичівський, воєвода подільський (до 1603), руський (1603—1612)[9].

Маєтності[ред.ред. код]

Викупив у 1605 р. Підгайці (перетворив їх на свою родинну резиденцію) та Козову у коронного маршалка Миколая Вольського. Поступово став власником Бучача, Чорткова[10]1597), Вербова, які через авантюру його спадкоємця-брата Яна Ґольського (†1613 — каштеляна кам'янецького або галицького) з дружиною Зоф'єю з Замєхова (Замєховською) зі згаданим скарбом зрештою, після численних судових суперечок, облоги Голгочого, підгаєцького замку[11] перейшли до Стефана Потоцького. Був посідачем Трибуховець (1611 р.[12]). Єжи Войцех Бучацький-Творовський в 1611 році продав йому різні маєтності.[13]

Шлюби[ред.ред. код]

Herb Pilawa.jpg

Вперше був одружений з Катажиною Творовською-Бучацькою — донькою Миколая, внучкою Яна Творовського, ставши її другим[14] чоловіком.[10] Шлюб був бездітним.[15] В результаті шлюбу «взяв» маєтки у Барському старостві.[10]

Вдруге (1610 р.) одружився з Анною з Потоцьких (15931623, пізніше Заславською, потім Корецькою) — донькою підчашого подільського, каштеляна кам'янецького Анджея (Єнджея) Потоцького, рідною сестрою «Ревери»[16][17][18]. Шлюб тривав недовго, також був бездітним.[15] Від дружини отримав Оришківці, Гадинківці.[10]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Леп'явко С. Северин Наливайко… — С. 61.
  2. Леп'явко С. Криштоф Косинський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 40. — ISBN 5-203-01639-9.
  3. Там само. — С. 63.
  4. Podhajce (пол.)
  5. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 31.
  6. Ostrowski J. K. Kościół p.w. Św. Stanisława biskupa… — S. 91.
  7. Там само. — Il. 257.
  8. Kazimierz Przyboś (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego… — S. 44.
  9. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1728. — T. 1. — S. 157. (пол.)
  10. а б в г Lepszy K. Golski (Gulski) Stanisław h. Rola… — S. 230.
  11. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 32.
  12. Biernat M. Kościół parafialny p.w.Matki Boskiej Nieustającej Pomocyw Trybuchowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 508 il. — S. 283. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  13. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 222. (пол.)
  14. в інтернет-джерелі, яке формально не є АД, вказано, що був єдиним чоловіком → Buczaccy-Tworowscy (01) (пол.)
  15. а б Lepszy K. Golski (Gulski) Stanisław h. Rola… — S. 231.
  16. Lipski A. Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553—1609) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 770. (пол.)
  17. Stanisław Golski
  18. Potoccy (01) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Миколай Гербурт
POL województwo ruskie IRP COA.svg Воєвода Руський
1603-1612
POL województwo ruskie IRP COA.svg Наступник
Ян Данилович