Третя Бережанська бригада УГА
Третя Бережанська бригада УГА — військовий підрозділ 2-го корпусу УГА. Перший командант — Арнольд Вольф.
Сформована на початку 1919 р. з бойової групи «Наварія», яка воювала під Львовом. В УГА бригада отримала 3-й порядковий номер. До її складу входили 2 піхотних полки (5 куренів), гарматний полк, кінна сотня, чота зв'язку. Бригада відзначилася під час Чортківської офензиви, брала участь у битві під Бережанами 18-22 червня 1919р.
Після переходу за Збруч дійшла з боями до Коростеня на Житомирщині. Група підполковника Бізанца після важких боїв ввійшла до Злобичів. Наступ на Могильно був відбитий. Частинам, що наступали з Красногірки на Ушомір удалося дійти лише під Ушомір.[1]
Бригада знаходилася в районі Бершаді і там зимою 1920р. вимушено увійшла до ЧУГА і дістала свою нову назву 3 полк ЧУСС. По реорганізації УГА, бригада ввійшла в склад 44 більшовицької дивізії ХІІ Армії і в березні 1920 р. відійшла перша на польський фронт в район Чуднова, де займала відтинок 30 км.[2] У травні 1920 р. в районі Гайсина на Вінниччині бригаду оточили польські війська, й вона була інтернована в табір Тухоля.
Комендантами були 15 українців (78 %) і четверо німців (Кучера, Скацель, Матесіч, Гарачек)[3]: Арнольд Вольф (до кінця червня 1919 р.), Омелян Лесняк, Сень (Семен) Горук, Йосип Кучера, Богдан Матак, Василь Кузьмин, Юліян Шепарович , Любомир Макарушка [2]
- Роман Долинський — хорунжий УГА, майбутній підполковник дивізії «Галичина».
- о. Андрій Бандера — капелян 9 полку Третьої Бережанської бригади УГА 2 корпусу [4]
- Іван Левицький (1896—1919) - поручник 7 сотні Третьої Бережанської бригади УГА. Загинув у селі Злобичах під Коростенем 29 липня 1919 року у бою з більшовиками, де й похований 9 вересня 1919 року.
- о. Володимир Галайчук - помер 7 грудня 1919 року від тифу у Немирові, де й похований 8 грудня 1919 року
- Осип Ганкевич - помер 16 грудня 1919 року від тифу у Немирові, де й похований 24 грудня 1919 року
- Гриць Матківський - вбитий на більшовицькому фронті
- Ілько Припхан комендант 6 п.п., помер 3 січня 1920 в Печерах
- Ілько Солодух - вбитий на більшовицькому фронті[5]
- ↑ Денник Начальної Команди УГА. – Нью-Йорк, 1975 с. 41.
- ↑ а б Бобиляк І. До історії III Бережанської бригади II Галицького корпусу // Літопис Червоної Калини, 1936. – Ч. 1. – С. 3-5.
- ↑ Стецишин, Олег. Ландскнехти Галицької армії / О. Стецишин; Центр досліджень визвольного руху. – Львів: Часопис, 2012. – с. 47.
- ↑ Богдан Боденчук. На Тернопільщині погасили марку, присвячену батькові Степана Бандери.
- ↑ Список старшин, померлих під час визвольної війни у Східній Галичині, на Великій Україні та в еміграції. Архів Західноукраїнської Народної Республіки у Римі (архів ЗУНР у Римі). — Ф. 1. — Оп. 7. — Спр. 12. — Арк. 12.
- Бережанська (3) бриґада УГА // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 113—114.
- П. Гуцал, В. Ханас. Бережанська бригада УГА // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 105. — ISBN 966-528-197-6.
| Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |