Дацків Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Дацків
Народився 21 листопада 1893(1893-11-21)
с. Городниця, нині Підволочиського району
Помер 10 лютого 1938(1938-02-10) (44 роки)
найм., Далека північ, нин РФ
Національність українець
Діяльність український військовик, театральний діяч
Відомий завдяки директор театру «Березіль»
Alma mater Львівський університет
Військове звання поручник
Конфесія УГКЦ

Михайло Олександрович Дацків (21 листопада 1893(18931121), с. Городниця, нині Підволочиський район, Тернопільська область — 10 лютого 1938) — український військовик, театральний діяч, учасник Української революції 1917—1921.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 21 листопада 1893 року в с. Городниця (Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина, нині Підволочиського району, Тернопільської області, Україна).

Освіту здобув у Тернопільській українській гімназії, на правничному факультеті Львівського університету.

Військовий та творчий шлях[ред. | ред. код]

Від початку Першої світової війни — на фронті, офіцер австро-угорської армії. Від листопада 1918 — в Українській Галицькій армії: в ранзі поручника служив у складі Тернопільської окружної військової команди, був командантом куреня Окремого загону ім. Гонти, 10-ї Янівської (Яворівської) бригади (січень — грудень 1919) на польському, більшовицькому і денікінському фронтах.

У квітні 1920 заарештований органами ЧК й направлений до підмосковного концтабору Кожухів, звідти — до Казані, де формувалися галицькі частини Червоної армії. Від липня 1920 перебував на польському фронті: командир батальйону, полку 45-ї стрілецької дивізії. Після демобілізації восени 1921 залишився в УСРР.

Працював художнім керівником Київського драматичного театру Леся Курбаса, від 1926 — директор театру «Березіль» у Харкові, з 1928 — директор Харківської філармонії. Згодом — працівник Всеукраїнської спілки пролетарських письменників.

Заарештований у листопаді 1933. Відбував покарання в Ухтпечлазі. Повторно заарештований 9 грудня 1937, а 25 грудня засуджений до страти.

Розстріляний 10 лютого 1938 в Чиб‘ю.

Джерела та література[ред. | ред. код]