Антон Легар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Легар
Anton Lehár (1876–1962) als Träger des Militär-Maria-Theresien-Ordens 1918.jpg
Народження 21 лютого 1876(1876-02-21)
м. Шопрон, нині Угорщина Угорщина
Смерть 12 листопада 1962(1962-11-12) (86 років)
м. Відень, Австрія Австрія
Приналежність Flag of Ukraine.svg УГА
Звання 12 УГА Полковник.svg полковник
Командування бойова група «Наварія»
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Титул Барон
Антон Легар у Вікісховищі?

Антон Легар (нім. Anton Lehár, угор. Lehár Antal, 21 лютого 1876, м. Шопрон, Угорщина — 1962, м. Відень, Австрія) — барон, австро-угорський, український та угорський військовий діяч, перший командир бойової групи «Наварія» Української Галицької Армії. Брат композитора Франца Легара.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 21 лютого 1876 в угорському місті Шопрон в родині полкового капельмейстера 50-го піхотного полку Австро-угорської армії.

У 1893 закінчив піхотну кадетську школу у Відні і з 1894 починає службу в ранзі лейтенанта. Згодом служить у Генеральному штабі. В Першу світову війну командує 2 батальйоном 13-го піхотного полку. А потім до кінця війни очолює 106-й піхотний полк.

З грудня 1918 вступає на службу в Українську Галицьку Армію, стає першим командиром бойової групи «Наварія». Звернувся до уряду ЗУНР із пропозицією залучити на службу до УГА сімох високопрофесійних австрійських генералів, послуги котрих обійдуться державній скарбниці у 2,5 мільйони корон, а навзамін він гарантує радикальне поліпшення ситуації на фронтах та відбиття у поляків Львова.[1] Однак, не зважаючи на підтримку посла ЗУНР у Відні барона Миколи Василька та схвальне ставлення президента Євгена Петрушевича не вдалось реалізувати цей проект.

Антон Легар виступив категорично проти швидкого і непідготовленого наступу на Львів, а запропонував дати війську відпочинок, перегрупувати сили та розпочати наступ. Через неприйняття його плану подав у відставку та виїхав до Угорщинни.

В Угорщині очолював війська Західної Угорщини, які боролись за повернення імператора Карла I на угорський престол. Після поразки монархістів емігрував у Німеччину, проживав у Берліні. Після приходу нацистів до влади виїхав до Австрії.

До кінця життя проживав у Відні, помер 12 листопада 1962.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Стецишин О. Ландскнехти Галицької армії … — С. .

Джерела[ред. | ред. код]

  • Стецишин О. Ландскнехти Галицької армії. — Львів : Часопис, 2012. — ISBN 978-966-2720-02-0.

Посилання[ред. | ред. код]