Кануков Джамбулат Батгириєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джамбулат Батгириєвич Кануков
Хъаныхъуаты Батгирей фырт Джамболат
11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Кануков.JPG
Загальна інформація
Народження 1 (14) квітня 1889(18890414)
Російська імперія Терська область, Російська імперія
Смерть 21 травня 1919
ЗУНР Озерна, Зборівський повіт, ЗУНР
Національність осетин
Університет Тверське кавалерійське училище
Військова служба
Роки служби 19141919
Приналежність ЗУНР ЗУНР
Вид ЗС ZUNR coa.svg УГА
Рід військ Авіація
Формування 1-а летунська сотня
Війни / битви Перша світова війна
Польсько-українська війна

Кануков Джамбулат Батгириєвич (* 1 квітня 1887, Північна Осетія — † 21 травня 1919, с. Озерна, Зборівський район, Тернопільська область) — полковник, командир Літунського полку Української Галицької Армії.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 1 квітня 1887 року (за іншими даними у 1875)[1] в Північній Осетії.

У російській армії[ред.ред. код]

Початкову освіту здобув у Владикавказькій чоловічій гімназії. У 1909 закінчив Тверське кавалерійське училище, направлений на службу корнетом до 7-го гусарського Білоруського полку, який дислокувався у Володимирі-Волинському. З 27 вересня 1912 звільнений у запас.

Рештки літака «Фарман»-30, на якому розбився Джамбулат Кануков біля села Озерна

Після початку Першої світової війни добровільно повернувся до армії. З 19 липня 1914 у розпорядженні штабу 2-ї армії, а з 18 вересня 1914 за власним бажанням переведений до 22-го піхотного Нижньогородського полку, з 10 жовтня 1914 виконував обов'язки ад'ютанта цього полку.

15 травня 1915 отримав контузію та був евакуйований з фронту. Після одужання, з 25 червня 1915, за власним бажанням переведений до 17-го корпусного авіаційного загону, де служив льотчиком-дозорцем. 17 жовтня 1915 відряджений на навчання до Військової авіаційної школи. 10 травня 1916 отримав звання поручика. 7 серпня 1916 закінчив школу та дістав звання військового льотчика.

З 20 жовтня 1916 на службі в 14-му авіаційному загоні, а з 24 березня 1917 призначений командиром 30-го авіаційного загону.

На службі Україні[ред.ред. код]

У 1918 р. вступає до Армії Української Держави, де очолював 2-й Подільський авіаційний дивізіон. Із цим дивізіоном у грудні 1918 прибув до міста Красне та включений до складу Летунського відділу Української Галицької армії. Канукова призначають помічником командира Летунського відділу сотника Петра Франка, який його так характеризував:

Полковник Кануков був чудовий знавець літання і добрий організатор. Своєю веселою, товариською вдачею швидко зумів позискати всіх. Завжди мав нові «нечувані» ідеї: вмонтовував могутні двигуни на маленькі орли, щоби дійти до великої швидкості, наших пільотів, що вміли літати на повільних «авіятках» та «льйодах», посадив на скорі «нюпори» і не зражувався початковими невдачами. Полковник Кануков із самого звуку двигуна означував непомильно, який літак летить.

З 26 березня 1919 обіймає посаду командира Летунського відділу УГА. Загинув у авіаційній катастрофі біля села Озерна тепер Зборівського району Тернопільської області.

Список повітряних перемог[ред.ред. код]

Згідно зі спогадами генерала Мирона Тарнавського, здобув 9 із 16 повітряних перемог летунства УГА на польському фронті.

№ п/п Дата перемоги Тип літака Місце перемоги
1 1918
2 1918
3 1918
4 1918
5 1918
6 1918
7 1918
8 1918
9 1918


Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]