Соломон Ляйнберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Соломон Ляйнберг (Ляймберг)
Ляйнберг.jpeg
Народження 1891(1891)
м. Тернопіль
Смерть 9 квітня 1938(1938-04-09)
м. Ленінград, СРСР
(за іншою версією Тернопіль)
Країна ЗУНР ЗУНР
Приналежність Flag of Ukraine.svg УГА
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Звання поручник
Командування Жидівський курінь
Війни / битви Українсько-польська війна
Офіцери 6-ї бригади Галицької армії. Вінниця, 11 листопада 1919. У нижньому ряду в центрі — командир Жидівського пробоєвого куреня Соломон Ляйнберг

.

Соломон Ляйнберг (Ляймберг) (1891, м. Тернопіль — 9 квітня 1938, м. Ленінград[1][2]) — український та радянський військовий діяч, поручник Української Галицької Армії.

Життєпис[ред.ред. код]

Соломон Ляйнберг народився 1891 року в Тернополі. Закінчив Першу Тернопільську гімназію, а згодом юридичний факультет Львівського університету.

В УГА[ред.ред. код]

Під час Першої світової війни був поручником 15-го піхотного полку австрійської армії, а після проголошення ЗУНР — командир єврейської міліції в місті Тернополі.

У червні 1919 року Ляйнберг призначений командиром Жидівського пробоєвого куреня Першого Галицького корпусу. Відзначився у боях з поляками. До єврейського куреня (батальйону) УГА входили 4 стрілецьких — по 200—220 вояків- і скорострільна — 8 кулеметів — сотні, й 3 чоти — кінноти, саперна та зв'язку.

3 серпня 1919 пробойовий курінь Ляйнберга взяв Михальпіль, полонивши при цьому майже весь більшовицький гарнізон. Внаслідок такого успіху 21-ша Збаразька бригада УГА, а разом із нею і Жидівський курінь, відпочивали в Михальпілі дві доби. Як авангард бригади, курінь першим дійшов до передмість Києва — станції Святошино та зайнявши її, утримував до загального відходу УГА з Києва.

З березня 1920 в ЧУГА.

За однією із версій:[3] Соломон Ляйнберг повернувся у 1920 році до Тернополя і був замордований поляками за участь у Українсько-польській війні.

За іншою:[4] Ляйнберг залишився в Радянській Україні, з 1921 член ВКП(б). Служив начальником радіочастини 4-го (розвідувального) управління штабу РСЧА. Проживав за адресою — м. Москва, Смоленський бульвар, буд. 53, кв. 98.

У 1933 був засуджений до 3-х років позбавлення волі, після звільнення працював завідувачем радіовузла Белбаткомбінату в Карелії.

Повторно заарештований 3 жовтня 1937 та засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 9 квітня 1938 в Ленінграді.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

З 1992 року у Львові на вшанування його пам'яті названо вулицю.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Олег Стецишин. Ландскнехти Галицької армії… — С. ?.
  2. За іншою версією 1920 в м. Тернополі.
  3. Еврейский ударный курень (рос.)
  4. Олег Стецишин. Ландскнехти Галицької армії… — С. ?.

Джерела[ред.ред. код]

  • Олег Стецишин. Ландскнехти Галицької армії. — Львів: Часопис, 2012. — ISBN 978-966-2720-02-0.

Посилання[ред.ред. код]