Соломон Ляйнберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соломон Ляйнберг (Ляймберг)
івр. סולומון ליינברג
Ляйнберг.jpeg
Народження 1891(1891)
м. Тернопіль
Смерть 9 квітня 1938(1938-04-09)
м. Ленінград, СРСР
(за іншою версією Тернопіль)
Приналежність Flag of Ukraine.svg УГА
Освіта Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Партія КПРС
Звання 08 УГА Поручник.svg поручник УГА
Командування Жидівський курінь
Війни / битви Українсько-польська війна
Офіцери 6-ї бригади Галицької армії. Вінниця, 11 листопада 1919. У нижньому ряду в центрі — командир Жидівського пробоєвого куреня Соломон Ляйнберг

.

Соломон Ляйнберг (Ляймберг) (1891, м. Тернопіль — 9 квітня 1938, м. Ленінград[1][2]) — український та радянський військовий діяч, поручник Української Галицької Армії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Соломон Ляйнберг народився 1891 року в Тернополі. Закінчив Першу Тернопільську гімназію, а згодом юридичний факультет Львівського університету.

В УГА[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни був поручником 15-го піхотного полку австрійської армії, а після проголошення ЗУНР — командир єврейської міліції в місті Тернополі.

У червні 1919 року Ляйнберг призначений командиром Жидівського пробоєвого куреня Першого Галицького корпусу. Відзначився у боях з поляками. До єврейського куреня (батальйону) УГА входили 4 стрілецьких — по 200—220 вояків- і скорострільна — 8 кулеметів — сотні, й 3 чоти — кінноти, саперна та зв'язку.

3 серпня 1919 пробойовий курінь Ляйнберга взяв Михальпіль, полонивши при цьому майже весь більшовицький гарнізон. Внаслідок такого успіху 21-ша Збаразька бригада УГА, а разом із нею і Жидівський курінь, відпочивали в Михальпілі дві доби. Як авангард бригади, курінь першим дійшов до передмість Києва — станції Святошино та зайнявши її, утримував до загального відходу УГА з Києва.

З березня 1920 в ЧУГА.

За однією із версій:[3] Соломон Ляйнберг повернувся у 1920 році до Тернополя і був замордований поляками за участь у Українсько-польській війні.

За іншою:[4] Ляйнберг залишився в Радянській Україні, з 1921 член ВКП(б). Служив начальником радіочастини 4-го (розвідувального) управління штабу РСЧА. Проживав за адресою — м. Москва, Смоленський бульвар, буд. 53, кв. 98.

У 1933 був засуджений до 3-х років позбавлення волі, після звільнення працював завідувачем радіовузла Белбаткомбінату в Карелії.

Повторно заарештований 3 жовтня 1937 та засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 9 квітня 1938 в Ленінграді.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

З 1992 року у Львові на вшанування його пам'яті названо вулицю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олег Стецишин. Ландскнехти Галицької армії… — С. ?.
  2. За іншою версією 1920 в м. Тернополі.
  3. Еврейский ударный курень (рос.)
  4. Олег Стецишин. Ландскнехти Галицької армії… — С. ?.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Олег Стецишин. Ландскнехти Галицької армії. — Львів: Часопис, 2012. — ISBN 978-966-2720-02-0.

Посилання[ред. | ред. код]