Стефанів Гнат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гнат Стефанів
Гнат Стефанів
Гнат Стефанів
Народився 2 травня 1886(1886-05-02)
с. Топорівці, Городенківський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер 21 червня 1949(1949-06-21) (63 роки)
Регенсбург,
Flag of Germany.svg ФРН
Країна ЗУНР ЗУНР Flag of the Ukranian State.svg УНР ZUNR coa.svg
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ Морська піхота
Звання Полковник УГА та Армії УНР
Війни/битви Перша світова війна
Польсько-українська війна
Листопадовий чин
Українсько-радянська війна
Перший зимовий похід
Нагороди
Орден «Залізний хрест» (УНР)

Гнат Стефанів (* 2 травня 1885, с. Топорівці, Городенківський район, Івано-Франківська область — † 21 червня 1949, м. Регенсбург, Німеччина) — український військовий діяч. Начальний командант УГА. Полковник УГА й Армії УНР.

Життєпис[ред.ред. код]

Військову освіту здобув у Цісарській і Королівській школі кадетів піхоти у Львові (K. und k. Infanterie Kadettenschule in Lemberg), яку закінчив 1905 року та отримав призначення в 10-й Галицький полк піхоти, штаб якого дислокувався у Перемишлі.[1]

У час Листопадового зриву 1918 року в званні сотника очолював встановлення української влади,[2] потім - організатор і комендант Золочівської округи ЗУНР, з 9 листопада 1918 року до 10 грудня 1918 (підвищений УНРадою до ступеня полковника) очолював Начальну Команду Українських Військ у Львові; під його проводом українське військо перейшло до наступу в боях з польським військом, але після його зміцнення залишило з наказу станцію Львів. 22 листопада 1918 року, боячись оточення.

Пізніше перейшов до Армії УНР: очолював Гуцульський кіш морської піхоти, запасну бригаду 3-ї Залізної стрілецької дивізії, командир 3-го кінного полку в Першому Зимовому поході; 1920 — командир запілля Армії УНР.

У серпні 1920 р. перейшов з групою генерала Антіна Кравса до Чехо-Словаччини й до 1923 р. очолював консулят ЗУНР в Ужгороді.

До 1939 жив у Карпатській Україні, потім у Відні, на Лемківщині й у Німеччині1944), де й помер. Спогади «За Львів» в журналі «Український Скиталець» чч. 21 — 22, 1923).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

На честь нього названі вулиці в місті Золочів та його рідному селі Топорівці.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Gazeta Lwowska», 22 серпня 1905 року, № 190
  2. Золочів // «Галицька брама».— № 1—2 (145–146), 2007 (січень—лютий).— 40 с.— С. 6

Література[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.