Вільгельм Лобковіц

Вільгельм Льобковіц (Лобковець) нім. Wilhelm Lobkowitz
Отаман  Комбриг
Загальна інформація
Народження	3 лютого 1893(1893-02-03) Фрідек
Смерть	5 лютого 1938(1938-02-05) (45 років) Бутовський полігон
Поховання	Бутовський полігон і Московська область
Військова служба
Роки служби	1914—1937
Приналежність	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  СРСР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА  РСЧА
Рід військ	Піхота
Війни / битви	Перша світова війна
Командування
начальник штабу 18 австрійського корпусу начальник штабу Третій Корпус УГА

Льобковіц Вільгельм, Лобковець Вільгельм (нім. Wilhelm Lobkowitz, чеськ. Vilém Lobkowicz, рос. Лобковиц Вильгельм Вильгельмович; 3 лютого 1893 — 5 лютого 1938) — з 1919 року в РСЧА та з 1919 р. отаман (майор) УГА, командира бригади РСЧА СРСР від 1936 р. Мав прізвисько «хитрий генштабіст» (хитрий службовець Генерального Штабу Армії).

Життєпис

Вільгельм Льобковіц народився у 1893 році у м. Фрідек округа Фрідек-Сілезія (тепер Фрідек-Містек в Північній Моравії) Австро-угорської імперії.

• У 1908 р. завершив навчання у гімназії.
• У 1914 р. — закінчив Технічний інститут.
• У 1914 р. мав навчання у військовій академії: Академію піхоти й кавалерії в Вітер-Нейштаті у Німеччині.
• У 1918 р. мав вишкіл у Військових курсів у Белграді.

Брав участь у 1914—1918 роках у Першій світовій війні, тоді ж став начальником оперативної частини армійської групи штабу 18-го австрійського корпусу, отримав звання майора Генштабу Австро-Угорської імперії. Кавалер багатьох бойових нагород. Володів чеською, німецькою, англійською, українською, польською та французькою мовами. Характеризувався як «здібний ген-штабіст».

У 1918—1921 роках — учасник Громадянської війни на Західному та Південному фронті.

Вільгельм Лобковіц у Москві (фото з книги О. Стецишина «Ландскнехти Галицької армії»)

З 1919 р. завербований в РСЧА СРСР. За свідченням його доньки з м. Рязань Кароліни Вільгельмовни Лобковиць — він в Росії перебував і в 1917 р. для наведення контактів з більшовиками, де й одружився (мав трьох дітей — Кароліну, Іоанну та Гюнтера). І після розпаду Австро-Угорщини зголосився до УГА, де в ранзі сотника (звання отамана В. Льобковіцу присвоєно постановою Диктатора від 12 червня 1919 р.) був начальником оперативного штабу при Начальній команді, де фактично виконував усю роботу за тодішнього безініціативного і бездарного начальника Генеральної булави, полковника Карла Штіпіц-Тернови, хорвата, байдужої до української справи людини.

Потім В. Льобковіц очолював штаб III Галицького корпусу, розробив разом із отаманом Льонером план однієї з найславніших операцій УГА, відомої під назвою «Чортківський прорив». В. Льобковіц був також начальником штабу армійської групи генерала Антона Кравса, яка 30 серпня 1919 р. звільнила Київ від більшовиків. У 1920 р. був інтернований поляками до табору в Тухолі.

Втік з табору в Тухолі (Польща) до Ліберця (Чехія), де написав працю «Похід на Київ». У 1921 р. виїхав на роботу до УРСР, де нібито «пропав безвісти». І лише недавно вдалось з'ясувати, що В. Льобковіц викладав тактику у військовій школі «Выстрел» РСЧА у Москві, і мешкав за адресою місто Москва, вул. 25 Жовтня, дім 8, квартира 52.

• У жовтні 1921—1924 рр. — він був завідувачем Інформаційно-статистичного сектору частини «РО-РУ» РСЧА.
• Серпень 1924 — грудень 1925 рр. — мав практичний вишкіл на посаді командира роти 40-го і начальника полкової школи 42-го стрілецького полку.
• Грудень 1925 р. — серпень 1926 р. — помічник начальника редакційної частини Центральної ради «ВНО» СРСР.
• Серпень 1926 р. — жовтень 1930 р. — військовий керівник (рос. военрук) Московського вищого художньо-технічного інституту; жовтень 1930 р. — листопад 1932 р. — військовий керівник (рос. военрук) Московського архітектурно-будівничого інституту; листопад 1932 р. — січень 1934 р. — начальник 1-го сектору Інспекції піхоти РСЧА; керівник військових дисциплін Стрілецько-тактичних курсів «Постріл» (рос. Выстрел) з січня 1934 р.; з квітня 1936 р. — у складі Управління керівного складу (рос. начсостава РСЧА.

5 лютого 1936 року отримав військове звання командира бригади (комбриг) РСЧА СРСР.

3 жовтня 1937 р. В. Льобковіц був заарештований НКВС, засуджений 24 січня 1938 р. у НКВС СРСР за звинуваченням «шпіонсько-вербувальній діяльності на користь Німеччини», а 5 лютого 1938 р. розстріляний на Бутовському полігоні під Москвою. Похований в Бутово Московської області Росії.

Реабілітований 29 лютого 1960 року.

Національна приналежність

Євген Топінка у своїй статті «Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії», зазначає, що різні джерела розходяться в питанні про національну приналежність отамана Вільгельма Льобковіца. Одні вважають його німцем, другі — чехом.

На користь його чеського походження Є. Топінка наводить такі аргументи:

• місце народження;
• знання В. Льобковіцем чеської мови;
• наявність В. Льобковіца в списку офіцерів-чехів колишньої австро-угорської армії;
• приналежність Льобковіців до старовинного чеського шляхетського роду, один із представників якого, Льобковіц Лонгін, був губернатором Галичини (1832—1836 рр.).

Автор публікацій російською мовою

• «Організація французской пехоты», РО-РУ, 1922 г.
• «Современная организация французской армии», РО-РУ, 1922 г.
• «Французские большие манёвры осенью 1923 года», РО-РУ, 1923 г.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• стр. 424, «ГРУ: дела и люди»; Лурье В. М., Кочик В. Я., серия «Россия в лицах», изд. дом «Нева» и «Олма-Пресс», г. СПБ и г. Москва, 2002 г. — ISBN 5-7654-1499-0, ISBN 5-224-03528-7 [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Топінка Євген. Лобковіц (Lobkovicz) Вілем // Чехи в Галичині: Біографічний довідник / Уклали А. Дрбал, М. Кріль, А. Моторний, В. Моторний, Є. Топінка. — Львів: Центр Європи, 1998. — С. 63. — ISBN 966-7022-20X.
• Є. Топінка. Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії
• Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960.
• Шанковський Лев. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк. Вінніпеґ, 1974.
• Ген. Омелянович-Павленко старший. Українсько-польська війна 1918—1919. Прага, 1929.
• Спис старшин, які 08.05.1920. прибули до Львова і находяться в таборі на Ялівці // Громадська думка.1920. 14 травня. Ч.112. С.3-4; Спис полонених у Тухолі на Поморю // Громадська думка. 1920. 19 червня. Ч.142. С.3.
• Центральний державний історичний архів України у Львові (Далі в ЦДІА України у Львові). Ф.309.Оп.1. Спр.1567. Арк.1-104.
• Якимович Б. Розширений іменний покажчик // Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992. С.620.
• ЦДІА України у Львові. Ф.780. Оп.4. Спр.267. Арк.41.
• Бутовский полигон 19371938. Книга жертв политических репрессий. Кн.2. Москва, 1998. С.202. (рос.)
• Československý biografický slovník. Praha, 1992. S.411-412; Wurzcbach Constant. Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Т.15. Wien, 1866. S.307-349. (чес.)
• Wielka encyklopedia powszechna. T.6. Warszawa, 1965. S.575. (пол.)

Посилання

• Українське військо у ХХ-ХХІ сторіччі (Командири — від Л до Р): ЛОБКОВЕЦЬ (ЛЬОБКОВІЦ) ВІЛЬГЕЛЬМ [Архівовано 17 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Книга памяти. Списки жертв: Лобковиц Вильгельм Вильгельмович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Номер дела: том II, стр. 202, место хранения дела — ГА РФ; НЕКРОПОЛЬ [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• МАРТИРОЛОГ: Лобковиц Вильгельм Вильгельмович [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)