Вільгельм Лобковіц
Вільгельм Льобковіц (Лобковець) нім. Wilhelm Lobkowitz | |
---|---|
Отаман Комбриг | |
Загальна інформація | |
Народження | 3 лютого 1893 Фрідек |
Смерть | 5 лютого 1938 (45 років) Бутовський полігон |
Поховання | Бутовський полігон і Московська область |
Військова служба | |
Роки служби | 1914—1937 |
Приналежність | Австро-Угорщина → ЗУНР → СРСР |
Вид ЗС | Збройні сили Австро-Угорщини УГА РСЧА |
Рід військ | Піхота |
Війни / битви | Перша світова війна |
Командування | |
начальник штабу 18 австрійського корпусу начальник штабу Третій Корпус УГА | |
Льобковіц Вільгельм, Лобковець Вільгельм (нім. Wilhelm Lobkowitz, чеськ. Vilém Lobkowicz, рос. Лобковиц Вильгельм Вильгельмович; 3 лютого[1][2] 1893 — 5 лютого 1938[2]) — з 1919 року в РСЧА та з 1919 р. отаман (майор) УГА, командира бригади РСЧА СРСР від 1936 р. Мав прізвисько «хитрий генштабіст» (хитрий службовець Генерального Штабу Армії)[3].
Вільгельм Льобковіц народився у 1893 році у м. Фрідек округа Фрідек-Сілезія[2][1] (тепер Фрідек-Містек в Північній Моравії)[4] Австро-угорської імперії.
- У 1908 р. завершив навчання у гімназії[2].
- У 1914 р. — закінчив Технічний інститут[2][1].
- У 1914 р. мав навчання у військовій академії: Академію піхоти й кавалерії в Вітер-Нейштаті у Німеччині[2][1].
- У 1918 р. мав вишкіл у Військових курсів у Белграді[1][2].
Брав участь у 1914—1918 роках у Першій світовій війні[1], тоді ж став начальником оперативної частини армійської групи[1] штабу 18-го австрійського корпусу, отримав звання майора Генштабу Австро-Угорської імперії[1]. Кавалер багатьох бойових нагород. Володів чеською, німецькою, англійською, українською, польською та французькою мовами[1][2][5]. Характеризувався як «здібний ген-штабіст»[6].
У 1918—1921 роках — учасник Громадянської війни на Західному та Південному фронті[1].
З 1919 р. завербований в РСЧА СРСР[1][2]. За свідченням його доньки з м. Рязань Кароліни Вільгельмовни Лобковиць — він в Росії перебував і в 1917 р. для наведення контактів з більшовиками, де й одружився (мав трьох дітей — Кароліну, Іоанну та Гюнтера)[7]. І після розпаду Австро-Угорщини зголосився до УГА, де в ранзі сотника (звання отамана[8] В. Льобковіцу присвоєно постановою Диктатора від 12 червня 1919 р.)[9] був начальником оперативного штабу при Начальній команді[8], де фактично виконував усю роботу за тодішнього безініціативного і бездарного начальника Генеральної булави, полковника Карла Штіпіц-Тернови, хорвата, байдужої до української справи людини[6].
Потім В. Льобковіц очолював штаб III Галицького корпусу[8], розробив разом із отаманом Льонером план однієї з найславніших операцій УГА, відомої під назвою «Чортківський прорив»[10]. В. Льобковіц був також начальником штабу армійської групи генерала Антона Кравса, яка 30 серпня 1919 р. звільнила Київ від більшовиків[11]. У 1920 р. був інтернований поляками до табору в Тухолі[8][12].
Втік з табору в Тухолі (Польща)[13] до Ліберця (Чехія), де написав працю «Похід на Київ»[14]. У 1921 р. виїхав на роботу до УРСР[8], де нібито «пропав безвісти»[8][5]. І лише недавно вдалось з'ясувати, що В. Льобковіц викладав тактику у військовій школі «Выстрел» РСЧА у Москві, і мешкав за адресою місто Москва, вул. 25 Жовтня, дім 8, квартира 52[15].
- У жовтні 1921—1924 рр. — він був завідувачем Інформаційно-статистичного сектору частини «РО-РУ» РСЧА[1].
- Серпень 1924 — грудень 1925 рр. — мав практичний вишкіл на посаді командира роти 40-го і начальника полкової школи 42-го стрілецького полку[1].
- Грудень 1925 р. — серпень 1926 р. — помічник начальника редакційної частини Центральної ради «ВНО» СРСР[1].
- Серпень 1926 р. — жовтень 1930 р. — військовий керівник (рос. военрук) Московського вищого художньо-технічного інституту; жовтень 1930 р. — листопад 1932 р. — військовий керівник (рос. военрук) Московського архітектурно-будівничого інституту[1]; листопад 1932 р. — січень 1934 р. — начальник 1-го сектору Інспекції піхоти РСЧА[1]; керівник військових дисциплін Стрілецько-тактичних курсів «Постріл» (рос. Выстрел) з січня 1934 р.[1]; з квітня 1936 р. — у складі Управління керівного складу (рос. начсостава РСЧА[1].
5 лютого 1936 року отримав військове звання командира бригади (комбриг) РСЧА СРСР[1][16].
3 жовтня 1937 р. В. Льобковіц був заарештований[16][15][1] НКВС, засуджений 24 січня 1938 р. у НКВС СРСР за звинуваченням «шпіонсько-вербувальній діяльності на користь Німеччини»[15], а 5 лютого 1938 р. розстріляний на Бутовському полігоні під Москвою[2][16][15]. Похований в Бутово Московської області Росії[17].
Реабілітований 29 лютого 1960 року[16][1][18][15].
Євген Топінка у своїй статті «Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії», зазначає, що різні джерела розходяться в питанні про національну приналежність отамана Вільгельма Льобковіца. Одні вважають його німцем[8][19], другі — чехом[5].
На користь його чеського походження Є. Топінка наводить такі аргументи:
- місце народження;
- знання В. Льобковіцем чеської мови;
- наявність В. Льобковіца в списку офіцерів-чехів колишньої австро-угорської армії[20];
- приналежність Льобковіців до старовинного чеського шляхетського роду[21], один із представників якого, Льобковіц Лонгін, був губернатором Галичини (1832—1836 рр.)[22].
- «Організація французской пехоты», РО-РУ, 1922 г.[1]
- «Современная организация французской армии», РО-РУ, 1922 г.[1]
- «Французские большие манёвры осенью 1923 года», РО-РУ, 1923 г.[1]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я стр. 424, «ГРУ: дела и люди»; Лурье В. М., Кочик В. Я., серия «Россия в лицах», изд. дом «Нева» и «Олма-Пресс», г. СПБ и г. Москва, 2002 г. — ISBN 5-7654-1499-0, ISBN 5-224-03528-7 [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д е ж и к л Лобковиц Вильгельм Вильгельмович + 05.02.1938: Расстрелянное поколение [Архівовано 19 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Биография: Вильгельм Вильгельмович Лобковиц[недоступне посилання] (рос.)
- ↑ Бутовский полигон 1937—1938. Книга жертв политических репрессий. Кн.2. Москва, 1998. С.202.
- ↑ а б в Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С.156.
- ↑ а б Шанковський Лев. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк. Вінніпеґ, 1974. С.82.
- ↑ Radio Praha: Русская пенсионерка из Рязани принадлежит к аристократическому роду Лобковиц [Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д е ж стор. 1424, том 4, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1994 р. ISBN 5-7707-5493-1
- ↑ Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С. 345
- ↑ Ген. Омелянович-Павленко старший. Українсько-польська війна 1918—1919. Прага, 1929. С.70.
- ↑ Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960. С.238
- ↑ Спис старшин, які 08.05.1920. прибули до Львова і находяться в таборі на Ялівці // Громадська думка. 1920. 14 травня. Ч.112. С.3-4; Спис полонених у Тухолі на Поморю // Громадська думка. 1920. 19 червня. Ч.142. С.3.
- ↑ Срібняк, Ігор (2017). Енциклопедія полону: українська Tuchola (українська) . Київ-Париж: Міжнародний науково-освітній консорціум імені Люсьєна Февра. с. 27—30. ISBN 966-7443-52-3.
- ↑ Центральний державний історичний архів України у Львові (Далі — ЦДІА України у Львові). Ф.309.Оп.1. Спр.1567. Арк.1-104.
- ↑ а б в г д Лобковиц Вильгельм Вильгельмович. Книга Памяти Жертв Коммунистического Террора (рос.)
- ↑ а б в г Хроника Великой войны: Лобковиц, Вильгельм Вильгельмович [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ В этот день, 5 февраля, в разные годы, сталинским режимом в Москве было расстреляно 38 человек. (рос.)
- ↑ Бутовский полигон 1937—1938. Книга жертв политических репрессий. С.202
- ↑ Якимович Б. Розширений іменний покажчик // Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992. С.620.
- ↑ ЦДІА України у Львові. Ф.780. Оп.4. Спр.267. Арк.41.
- ↑ Československý biografický slovník. Praha, 1992. S.411-412; Wurzcbach Constant. Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Т.15. Wien, 1866. S.307-349.
- ↑ Wielka encyklopedia powszechna. T.6. Warszawa, 1965. S.575.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- стр. 424, «ГРУ: дела и люди»; Лурье В. М., Кочик В. Я., серия «Россия в лицах», изд. дом «Нева» и «Олма-Пресс», г. СПБ и г. Москва, 2002 г. — ISBN 5-7654-1499-0, ISBN 5-224-03528-7 [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Топінка Євген. Лобковіц (Lobkovicz) Вілем // Чехи в Галичині: Біографічний довідник / Уклали А. Дрбал, М. Кріль, А. Моторний, В. Моторний, Є. Топінка. — Львів: Центр Європи, 1998. — С. 63. — ISBN 966-7022-20X.
- Є. Топінка. Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії
- Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т.2. Вінніпеґ, 1960.
- Шанковський Лев. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк. Вінніпеґ, 1974.
- Ген. Омелянович-Павленко старший. Українсько-польська війна 1918—1919. Прага, 1929.
- Спис старшин, які 08.05.1920. прибули до Львова і находяться в таборі на Ялівці // Громадська думка.1920. 14 травня. Ч.112. С.3-4; Спис полонених у Тухолі на Поморю // Громадська думка. 1920. 19 червня. Ч.142. С.3.
- Центральний державний історичний архів України у Львові (Далі в ЦДІА України у Львові). Ф.309.Оп.1. Спр.1567. Арк.1-104.
- Якимович Б. Розширений іменний покажчик // Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992. С.620.
- ЦДІА України у Львові. Ф.780. Оп.4. Спр.267. Арк.41.
- Бутовский полигон 19371938. Книга жертв политических репрессий. Кн.2. Москва, 1998. С.202. (рос.)
- Československý biografický slovník. Praha, 1992. S.411-412; Wurzcbach Constant. Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Т.15. Wien, 1866. S.307-349. (чес.)
- Wielka encyklopedia powszechna. T.6. Warszawa, 1965. S.575. (пол.)
- Українське військо у ХХ-ХХІ сторіччі (Командири — від Л до Р): ЛОБКОВЕЦЬ (ЛЬОБКОВІЦ) ВІЛЬГЕЛЬМ [Архівовано 17 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Книга памяти. Списки жертв: Лобковиц Вильгельм Вильгельмович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Номер дела: том II, стр. 202, место хранения дела — ГА РФ; НЕКРОПОЛЬ [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- МАРТИРОЛОГ: Лобковиц Вильгельм Вильгельмович [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Отамани УГА
- Комбриги
- Народились 3 лютого
- Народились 1893
- Померли 5 лютого
- Померли 1938
- Вояки армії Австро-Угорщини
- Кавалери ордена Залізної Корони (Австрія)
- Нагороджені Військовим хрестом Карла (Австро-Угорщина)
- Австро-Угорські військовики Першої світової війни
- Вояки Української Галицької Армії
- Чехи в Україні
- Уродженці Фрідек-Містека
- Співробітники ГРУ
- Радянські розвідники
- Репресовані в СРСР
- Вояки ЧУГА
- Вояки Армії УНР
- Розстріляні і поховані на Бутовському полігоні
- Посмертно реабілітовані
- Репресовані воєначальники
- Поховані в Московській області
- Реабілітовані в СРСР
- Викладачі вишів Росії
- Учасники польсько-української війни
- Лобковіци