Долуд Андрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Долуд
Imperial Russian Army Por 1917 h.png Поручик

11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник[1]
Андрій Долуд.jpg
Андрій Долуд. Світлина періоду ІІ Світової війни.
Загальна інформація
Народження 15 жовтня 1893(1893-10-15)
с.Плетений Ташлик, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія, нині це Маловисківський район, Кіровоградська область
Смерть 6 вересня 1976(1976-09-06) (82 роки)
м. Куритиба, Бразилія Бразилія
Військова служба
Приналежність Flag of the Ukranian State.svg УНР
Формування Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Війни / битви

Перша світова війна Польсько-українська війна

Командування
командир куреня Шостої Равської бригади УГА,
до складу якої влився загін ім. І. Богуна сформований Долудом в Одесі
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри
Галицький хрест
«Воєнний хрест» (УНР)

Андрі́й До́луд (нар.15 жовтня 1893, с. Плетений Ташлик, Єлисаветградського повіту, Херсонської губернії, нині с. Плетений Ташлик, Маловисківського району, Кіровоградської області  — пом. 6 вересня 1976, , м. Куритиба, Бразилія) — український військовий діяч, полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).

Життєпис[ред.ред. код]

Під час першої світової у складі військ Південно-Західного фронту воював на Тернопільщині.[2]

В 19171918 — член Української Центральної Ради. 13 листопада 1918 на чолі козацького загону імені Івана Гонти, сформованого з наддніпрянських українців, прибув до Львова на допомогу галицьким військам. Брав участь в українсько-польській війні 1918—1919. З кінця 1918 командував Янівською (другою) бригадою УГА, яка відзначилась у боях з польськими частинами на підступах до Львова, в ході Вовчухівської операції 1919 та Чортківського наступу (офензиви) 1919.

З грудня 1919 до травня 1920 — начальник штабу Армії УНР під час Першого Зимового походу. Під час польсько-радянської війни 1920 командував 5-ю Херсонською дивізією Армії УНР. У листопада 1920 інтернований з дивізією біля Підволочиська. У 1921 році виїхав до Бразилії.[2]

У 1942 році формально очолював так зване Українське Визвольне Військо, що формувалось у складі сухопутних сил німецької армії (Вермахту). З 1943 року очолював так званий Запорізький загін УВК (Ost-Nachschub-Bataillon 651) у складі Вермахту, який у 1945 р. увійшов до складу 2-ї Української дивізії УНР Українська Національна Армія.

У 1944 році — член Козацького штабу генерала Андрія Шкуро.

Разом з полковником Дацківим були організаторами табору для українців в Ульмі.[3] Після 1945 року емігрував до Латинської Америки.

Помер 6 вересня 1976 р., похований у Куритибі, штат Парана, Бразилія.

Примітки[ред.ред. код]

  1. генерал-хорунжий в еміграції
  2. а б Гуцал П. Долуд Андрій… — С. 519.
  3. Степан Шипилявий. Меценати, фундатори, передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 777.

Джерела[ред.ред. код]

В кінематографі[ред.ред. код]

.Андрій Долуд Документальний фільм режисера Тараса Каляндрука Львів 2008 https://www.youtube.com/watch?v=6d8MiSkViEw