Антін Кравс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антін Кравс
 Генерал-чотар
Загальна інформація
Народження 23 листопада 1871(1871-11-23)
с. Берегомет, нині смт, Вижницький район
Смерть 13 листопада 1945(1945-11-13) (73 роки)
Відень, Австрія
Громадянство ЗУНР
Військова служба
Приналежність ЗУНР
Війни / битви Перша світова війна
Польсько-українська війна
Радянсько-українська війна
Командування
командир бойової групи «Хирів»,
8-ї Самбірської бригади
Третього корпусу УГА
Нагороди та відзнаки
Ювілейна пам'ятна медаль 1898
Ювілейна пам'ятна медаль 1898
Ювілейний хрест
Ювілейний хрест
Пам'ятний хрест 1912/13
Пам'ятний хрест 1912/13
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)
Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Анті́н Кравс (Антон Краус) (нім. Anton Kraus, 23 листопада 1871, с. Берегомет, нині смт, Вижницький район — 13 листопада 1945, Відень) — український воєначальник, генерал-чотар. У 1919 році — командир армійської групи (Кравса), потім 3-го корпусу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 23 листопада 1871 року в селі Берегомет (нині смт, Вижницький район, Чернівецької області, Україна, тоді Вижницький повіт, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина) у сім'ї німецького колоніста. Мати — українка.

Закінчив Віденську кадетську школу (1891) та Віденську вищу офіцерську школу. Служив обер-лейтенантом у м. Заліщики в Галичині (Тернопільська область).

У роки Першої світової війни — командант (командир) куреня (батальйону) 58-го Станиславівського[1] та 55-го Бережанського полку на російському та італійському фронтах. Підполковник австрійської армії.

Від грудня 1918 року в Галицькій армії, активний командир бойової групи «Хирів» 8-ї Самбірської бригади 3-го корпусу УГА на польському фронті. Весною 1919 р., безпосередньо перед уведенням Диктатури ЗУНР (у зв'язку з польським наступом ген. Галлера), військовими колами Галицької армії висувалась пропозиція призначити саме Кравса Диктатором як успішного генерала, оскільки Петрушевич не мав військової освіти. В серпні 1919 року — командир (осередньої ІІІ-ї) армійської групи у Київській наступальній операції обох (ГА та Дієвої армії) українських армій, з якою зайняв Київ 30 серпня та утримував його до 31 серпня 1919 (змушений був залишити столицю через непорозуміння в наказах з Головним отаманом військ УНР Петлюрою).

Восени 1919 року — командир 3-го корпусу на більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал-чотар.

1920 року — командир бригади ЧУГА, приєднався до Армії УНР, командир групи, яка в серпні 1920 року пробилася (через Покуття і Карпати) до Чехословаччини, перебував у таборах інтернованих частин УГА в Ліберці.

Від 1924 року у Відні, діяч ветеранських товариств УГА, автор спогадів «За українську справу». 1941 року — член Української Генеральної Ради Комбатантів.

Помер 13 листопада 1945 року у Відні.

Похований у Відні на кладовищі Кальксбург[de] (розташування могили: Gruppe 9 Nummer 19).

Не плутати з Альфред Кравсс (Alfred Krauss, 1862-1938, А.-У. генерал часів ПСВ)

Могила Антіна Кравса

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Кінематографі[ред. | ред. код]

Генерал Кравс зображений у фільмі «Таємний щоденник Симона Петлюри». Проте, на думку київського історика Андрія Руккаса, його постать зображена некоректно. Прізвище перекручене на Кревс. У фільмі подаються як неправдиві відомості стосовно військової частини, з якою Кравс ніби то мав справу в Карпатах, так і абсурд стосовно незрозумілих роз'їздів на самоті та зустрічей з Петлюрою.[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кравс А. За українську справу. — Львів: Видавнича кооператива «Червона калина», 1937. — С. 9.
  2. Якого Петлюру показує “Таємний щоденник”? Враження історика. Історична правда. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018.

Роботи[ред. | ред. код]

WS: А. Кравс. За українську справу. Спомини про III. корпус У.Г.А. після переходу за Збруч. — Львів : Видавнича кооператива «Червона калина», 1937. — 100 с.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]