Генбачів Володимир Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Генбачів Володимир Йосипович
12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий
Genbachov.jpgВолодимир Генбачів
Загальна інформація
Народження 10 липня 1872(1872-07-10)
Полтава, нині Україна
Смерть 8 січня 1957(1957-01-08) (84 роки)
Орлеан, Франція
Військова служба
Приналежність Flag of Ukraine.svg Гетьманат
ЗУНР ЗУНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
ZUNR coa.svg УГА
Командування
начальник штабу 6-го Полтавського корпусу Армії Української Держави

Генбачів Володимир Йосипович (іноді Ґембачів[1]; 10 липня 1872, Полтава — 8 січня 1957, Орлеан) — генеральний хорунжий Армії Української Держави.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 10 липня 1872 року в м. Полтава (тоді Російська імперія, нині Україна).

Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, 3-тє військове Олексіївське училище (1892). Служив у 2-й вилазній батареї Новогеоргїївської фортечної артилерії та 3-й Закаспійській артилерійській бригаді. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1903). У 19081912 рр. викладав в Олексіївському військовому училищі (Москва). У 1914 р. — начальник штабу 2-ї стрілецької бригади. Нагороджений Георгіївською зброєю (3 лютого 1915). З 24 жовтня 1916 р. — командир 6-го стрілецького полку. З 15 вересня 1917 р. — в. о. начальника відділу штабу 4-ї армії. З 15 жовтня 1917 р. — генерал-майор.

З 17 серпня 1918 р. — начальник штабу 6-го Полтавського корпусу Армії Української Держави. Після протигетьманського повстання у Полтаві намагався проїхати до Києва, але був заарештований, перебував під домашнім арештом.

З грудня 1918 р служив в Українській Галицькій Армії. У травні—липні 1919 р. — командувач III-го та IV-го Галицьких корпусів. У липні—листопаді 1919 р. — начальник тилу УГА.

У грудні 1919 р. перейшов до Збройних Сил Півдня Росії. У 1920 р. емігрував.

Доля після 1920 року[ред.ред. код]

За однією версією: після 1922 р. повернувся в Україну, в Єлисаветград (зараз Кропивницький), де жив принаймні до 1926 р. Подальша доля невідома.

За іншою: 1920 евакуйований в Константинополь. З 1923 року у Франції. Помер 8 січня 1957 року в м. Орлеан, Франція. Похований на великому Орлеанському цвинтарі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська Галицька Армія: Матеріяли до історії. — Вінніпег : Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1960. — Т. 2. — С. 26.

Джерела[ред.ред. код]

  • Литвин М. Р., Науменко К. Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів; Харків : Сага, 2007. — 244 с. — С. 65.
  • Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К. : Темпора, 2007. — 104 с. — ISBN 966-8201-26-4.