Оробко Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Оробко
 Отаман
Загальна інформація
Народження 1882(1882)
с. Долішні Станівці, (тепер Кіцманський район, Чернівецька область)
Смерть 1932(1932)
?
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Військова служба
Приналежність ЗУНР ЗУНР
Рід військ  УГА
Війни / битви Українсько-польська війна
Командування
14-та бригада УГА
Нагороди та відзнаки
Ювілейний хрест
Ювілейний хрест
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
CMNS: Оробко Василь у Вікісховищі

Василь Оробко (1882, с. Долішні Станівці, нині Кіцманський район, Чернівецька область — 1932, місце невідоме) — капітан[1] армії Австро-Угорщини, учасник Першої світової війни, український військовик, сотник, потім отаман УГА.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Долішні Станівці (нині Кіцманського району Чернівецької області) на Буковині в сім’ї православного священика, члена-засновника 1869 першої української громадської організації на Буковині - товариства "Руська бесіда" О. Оробка та О. Тарасевич. 1893-99 навчався в державній гімназії міста Радівці, 1899-1902 - у 1-й державній гімназії міста Чернівці. Матури не складав, вступив на військову службу. У січні 1904 іменований кадетом резерву піхоти - заступник офіцера, з листопада 1905 - лейтенантом, з листопада 1911 - обер-лейтенантом, з травня 1915 - капітаном 95-го Галицького полку піхоти. З 1916 нагороджений кількома військовими орденами і медалями.


Брав участь у встановленні влади української держави — ЗУНР — в Чорткові та повіті у жовтні—листопаді 1918 року, розброєнні неукраїнської залоги.[2] Командант[3] Чортківської військової округи ЗУНР. У червні—листопаді 1919 року — командант 14-ї Чортківської бригади (чи 16-ї[4]) Третього корпусу УГА.[5] В листопаді 1919 — на початку 1920 р. — командант Збірної станиці в м. Одеса.

На його пропозицію, Державний секретаріят Військових справ призначив Корнила Кізюка організатором саперного вишколу УГА в Чорткові.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гуцуляк М. Перший листопад 1918… — C.  395.
  2. Гуцуляк М. Перший листопад 1918… — C. 395—396.
  3. означає командир
  4. Литвин М. (Львів). Чортківська окружна військова команда // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 609. — ISBN 978-966-528-279-2.
  5. Дуда І. Оробко Василь… — С. 685.
  6. Інж. Кохановський З. Останній салют // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 409.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]