Тройнат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тройнат
Treniota.jpg
Великий князь Литовський
Правління 1263-1264
Попередник Міндовг I
Наступник Войшелк
Біографічні дані
Народження 1210
Смерть 1264[1]
Діти Elisha Lavrishevskyd
Династія Гедиміновичі
Батько Erdvilasd
Мати Mother of Treniotad
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Тройнат (лит. Treniota — Тряньота, біл. Транята, пол. Treniota; бл.1210 — 1264) — князь жемайтійський (?-1264), великий князь литовський (1263-1264). Зайняв великокнязівський стіл після вдалого заколоту і вбивства рідного дядька, литовського короля Міндовга I. Проте, невдовзі, сам був вбитий прихильниками Міндовга.

Родовід[ред. | ред. код]

Достеменно відомо, що Тройнат був племінником (сином сестри) литовського короля Міндовга I.[2]. Стосовно імені батька одностайності істориків немає. Згідно з Хронікою литовською і жемайтіською, Тройнат був сином Скирмунта і мав братів Любарта та Писимонта[3]. Володимир Антонович називає батька Тройната «одним з володарів Жмуді»[4]. Ймовірно, по смерті батька, Тройнат успадкував його землі і став князем жемайтським (?-1264).

Війна з німецькими хрестоносцями[ред. | ред. код]

Землі Лівонського ордену на 1260 р.

Передісторія[ред. | ред. код]

У результаті хрестових походів німецьких лицарів на естонців та латишів, останні були підкорені, а на їхніх землях лицарями утворено Лівонський орден (1237). Ще раніше були завойовані прусси, а їхні землі зайняв Тевтонський орден (кінець XII століття). Одночасно з підкоренням прусів, латишів та естонців хрестоносці намагалися поширити свою експансію і на литовців, але литовські князі продовжували вперту боротьбу зі змінним успіхом. Найбільший опір загарбникам чинив князь Міндовг, якому вдалося в 1230-х об'єднати під своєю владою більшу частину литовських земель та завдати хрестоносцям кілька відчутних поразок. Однак натиск німецьких лицарів не послаблювався, і вони продовжували атакувати литовців.

Через стратегічне розташування та географічну близькість найбільше від хрестоносців потерпали жмудьські землі, де знаходилися родові володіння князя Тройната. На короткий час у середині XIII століття німецьким лицарям вдалося захопити Жемайтію, але поневолені повстали й вигнали загарбників.

Остаточне підкорення жмуді дозволило б мати спільний кордон Лівонському та Тевтонському орденам, суттєво послабити Литовську державу, відрізавши її від Балтійського моря, і значно полегшити хрестоносцям подальше завоювання всієї Литви.

Події 1250—1259[ред. | ред. код]

1250 року Лівонський орден організував черговий великий похід на Литву у жмудські землі. Великому князю Міндовгу вдалося зупинити хрестоносців лише шляхом підкупу їхнього магістра Андреаса фон Стірленда (англ. Andreas von Stierland) та значними поступками.

Щоб отримати хоча б короткочасний перепочинок та зменшити кількість нападів на Литву лицарів Лівонського і Тевтонського орденів, Міндовг прийняв християнство (1251), визнав зверхність Папи Римського і отримав від нього королівську корону (1253). Незважаючи на поступки, атаки лицарів на литовську державу не припинялися. В цей час князь Тройнат продовжував залишатися язичником і був намісником короля Міндовга в Жемайтії.[2] Згодом саме Тройнат, як один з найближчих радників короля, вмовив Міндовга розірвати союз з Римом та поновити війну з хрестоносцями.

Перелом у війні 1259—1261. Битва біля озера Дурбе[ред. | ред. код]

Вперше Тройнат згадується у «Старшій лівонській римованій хроніці» у зв'язку з подіями 1259-1261 років[2].

В 1259 році, один з жемайтійських князів, Вікітас, завдав лицарям Лівонського ордену поразки у битві під Скуодасом. Цю битву самі хрестоносці оцінили як восьму найважчу поразку за всю історію ордену. В битві загинуло 33 лицарі та багато простих воїнів.

Наступного року жемайтійське військо під командуванням князя Тройната вирушило в похід на землі Тевтонського ордену і розбило військо хрестоносців в битві біля озера Дурбе 1260 року. В битві загинуло багато простих вояків та 150 з 200 лицарів ордену, включаючи магістра Бурхарда фон Хорнхаузена і маршала Генріха Ботельо. Ще близько 15-ти лицарів потрапили в полон. Важка поразка дуже послабила Тевтонський орден, що спричинило численні повстання підкорених прибалтійських народів, в першу чергу прусів. Завдяки битві було зупинено просування німецьких лицарів на 20 років, що дало змогу зміцнитися Литовській державі.

Після битви біля озера Дурбе, князь Литви Міндовг порвав з Римом, зрікся християнства і знову повів війну з німецькими лицарями.

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. https://www.vle.lt/straipsnis/treniota/
  2. а б в Насевіч В. Л. Транята// Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. — Т. 6. — Кн. 1. — Мінск, 2001. — С. 518
  3. Хроника Литовская и Жмойсткая // Полное собрание русских летописей. — Т.32. Хроники: Литовская и Жмойтская, и Быховца / Под ред. Н. Н. Улащика. — М., Наука. 1968.
  4. Антонович В. Б. Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В, Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. — К.: Либідь, 1995. — 816 с. — С. 648—649.
Попередник
Міндовг I
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg Великий князь Литовський
1263-1264
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg Наступник
Войшелк