Тройнат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тройнат
Treniota.jpg
Великий князь Литовський
Правління 1263-1264
Попередник Міндовг I
Наступник Войшелк
Біографічні дані
Народження бл.1210
Смерть 1264(1264)
умисне вбивство
Діти Elisha Lavrishevsky[d]
Династія Міндовги
Батько Скирмунт
Мати Mother of Treniota[d]
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Тройнат (лит. Treniota — Тряньота, біл. Транята, пол. Treniota; *бл.1210 - †1264) — князь жемантійський (?-1264), Великий князь литовський (1263-1264). Зайняв великокнязівський стіл після вдалого заколоту і вбивства рідного дядька, литовського короля Міндовга I. Проте, невдовзі, сам був вбитий прихильниками Міндовга.

Родовід[ред.ред. код]

Достаменно відомо, що Тройнат був племінником (сином сестри) литовського короля Міндовга I[1]. Стосовно імені батька одностайності істориків немає. Згідно з Хронікою литовською і жмудською, Тройнат був сином Скирмунта і мав братів Любарта та Писимонта[2]. Володимир Антонович називає батька Тройната «одним з володарів Жмуді»[3]. Ймовірно, по смерті батька, Тройнат успадкував його землі і став князем жемантійським (?-1264).

Війна з німецькими хрестоносцями[ред.ред. код]

Землі Лівонського ордену на 1260 р.

Передісторія[ред.ред. код]

У результаті хрестових походів німецьких лицарів на естонців та латишів, останні були підкорені, а на їхніх землях лицарями утворено Лівонський орден (1237). Ще раніше були завойовані пруси, а їхні землі зайняв Тевтонський орден (кінець ХІІ ст.). Одночасно з підкоренням прусів, латишів та естонців хрестоносці намагалися поширити свою експансію і на литовців, але литовські князі продовжували вперту боротьбу зі змінним успіхом. Найбільший опір загарбникам чинив князь Міндовг, якому вдалося в 1230-х об'єднати під своєю владою більшу частину литовських земель та завдати хрестоносцям кілька відчутних поразок. Однак натиск німецьких лицарів не послаблювався, і вони продовжували атакувати литовців.

Через стратегічне розташування та географічну близкість найбільше від хрестносців потерпали жмудьські землі, де знаходилися родові володіння князя Тройната. На короткий час у середині ХІІІ століття німецьким лицарям вдалося захопити Жемайтію, але поневолені повстали й вигнали загарбників.

Остаточне підкорення жмуді дозволило б мати спільний кордон Лівонському та Тевтонському орденам, суттєво послабити Литовську державу, відрізавши її від Балтійського моря, і значно полеглити хрестоносцям подальше завоювання всієї Литви.

Події 1250-1259[ред.ред. код]

1250 року Лівонський орден організував черговий великий похід на Литву у жмудські землі. Великому князю Міндовгу вдалося зупити хрестоносців лише шляхом підкупу їхнього магістра Андреаса фон Стірленда (англ. Andreas von Stierland) та значними поступками.

Щоб отримати хоча б короткочасний перепочинок та зменшити кількість нападів на Литву лицарів Лівонського і Тевтонського орденів, Міндовг прийняв християнство (1251), визнав зверхність Папи Римського і отримав від нього королівську корону (1253). Незважаючи на поступки, атаки лицарів на Литовську державу не припинялися. В цей час князь Тройнат продовжував залишатися язичником і був намісником короля Міндовга в Жемайтії[1]. Саме Тройнат, як один з найближчих радників короля, вмовив Міндовга розірвати союз з Римом та поновити війну з хрестоносцями.

Перелом у війні 1259-1261. Битва біля озера Дурбе[ред.ред. код]

Вперше Тройнат згадується у «Старшій лівонській римованій хроніці» у зв'язку з подіями 1259-1261 років[1].

В 1259 році, один з жемайтійських князів, Вікітас, завдав лицарям Лівонського ордену поразки у битві під Скуодасом. Цю битву самі хрестоносці оцінили як восьму найважчу поразку за всю історію ордену. В битві загинуло 33 лицарі та багато простих воїнів.

Наступного року жемайтійське військо під командуванням князя Тройната вирушило в похід на землі Тевтонського ордену і розбило військо хрестоносців в битві біля озера Дурбе 1260 року. В битві загинуло багато простих вояків та 150 з 200 лицарів ордену, включаючи магістра Бурхарда фон Хорнхаузена і маршала Генріха Ботельо. Ще близько 15-ти лицарів потрапили в полон. Важка поразка дуже послабила Тевтонський орден, що спричинило численні повстання підкорених прибалтійських народів, в першу чергу прусів. Завдяки битві було зупинено просування німецьких лицарів на 20 років, що дало змогу зміцнитися Литовській державі.

Після битви біля озера Дурбе, князь Литви Міндовг порвав з Римом, зрікся християнства і знову повів війну з німецькими лицарями.

Заколот проти Міндовга та боротьба з його спадкоємцями[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б в Насевіч В. Л. Транята// Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. — Т. 6. — Кн. 1. — Мінск, 2001. — С. 518.
  2. Хроника Литовская и Жмойсткая // Повне зібрання руських літописів. — Т.32. Хроники: Литовская и Жмойтская, и Быховца / Под ред. Н. Н. Улащика. — М., Наука. 1968.
  3. Антонович В. Б. Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В, Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. — К.: Либідь, 1995. — 816 с. — С. 648—649.
Попередник
Міндовг I
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg Великий князь Литовський
1263-1264
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg Наступник
Войшелк