Т-41

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
T 41 tank.jpg

Т-41
Загальні дані
класифікація плавучий танк
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
роки виробництва 19321933
кількість виробів, од. 12
роки експлуатації 19331935
основні країни-оператори СРСР СРСР
Основні параметри
бойова маса, т 2,95
екіпаж, осіб 2
довжина, мм 3730
ширина, мм 1950
висота, мм 1840
кліренс, мм 285
Броня
тип броні сталева, катана, гомогенна
  лоб корпусу, мм/град. 9
  борт корпусу, мм/град. 9
  корма корпусу, мм/град. 9
  дах корпусу, мм/град. 6
  днище, мм/град. 4
  лоб башти, мм/град. 9
  борт башти, мм/град. 9
  корма башти, мм/град. 9
  дах башти, мм/град. 9
Озброєння
кути ВН, ° 24°
кути ГН ° 33°
кулемети 1 × 7,62-мм танковий кулемет ДТ
боєкомплект 2142
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна карбюраторний ГАЗ-АА
потужність двигуна, к.с. (кВт) 40
гусениці 200
швидкість по шосе, км/год. 36 (3,5 на плаву)
запас ходу по шосе, км 200
запас ходу по перетятій місцевості, км 120
питома потужність, к.с./т 13,6
допустимий нахил 30°
подоланний підйом, ° 30°
подоланна стінка, м 0,45
подоланний рів, м 1,4
подоланний брід, м плавучий

Т-41 — радянський легкий плавучий танк.

Історія створення[ред. | ред. код]

Проектувальні роботи почалися в лютому-березні 1932 під керівництвом Н. Козирєва на 2-му заводі Всесоюзного автотракторного об'єднання (ВАТО) в Москві. В основу проекту було покладено конструкцію аналогічного англійської танка (про який був відомий лише факт його розробки) та англійського трактора (вивченого ретельно та частково скопійованого).

На початку липня 1932 дослідний екземпляр був переданий на випробування. Після заводських пробігів та усунення виявлених недоліків, машина була передана для подальших випробувань в Кубинку. У результаті випробувань, які тривали з 2 серпня по 29 вересня 1932 року, було зроблено висновок, що машина в такому вигляді не може бути використана як бойова, і напрям її на військові випробування було визнано недоцільним.

За результатами випробувань КБ 2-го заводу ВАТО розробило другий варіант Т-41 («Т-41 серійний»). Зміни були внесені в конструкцію корпусу, оглядові прилади механіка-водія, гребного гвинта та приводу гребного гвинта, а також керма. Незважаючи на зниження маси танка до 2,95 тонн, його бойові якості залишилися незадовільними.

Новий варіант танка був випущений в першій половині 1933 малою серією в 12 екземплярів.

Історія використання[ред. | ред. код]

Доля більшості машин невідома, хоча є навіть фотографії цих машин на парадах. 2 машини використовувалися в МВО, в 2-й Повітряно-десантній бригаді. Там до 1946 року один танк використовувався в ВДВ.

Конструкція[ред. | ред. код]

Корпус[ред. | ред. код]

Клепано-зварний з бронелистів товщиною 4-9 мм на каркасі з сталевих куточків. Стики бронелистів герметизовані гумовими прокладками. Від бортових поплавців конструктори відмовилися, надавши замість цього максимальну плавучість корпусу танка, що збільшило його висоту та покриваючу площу.

Башта[ред. | ред. код]

Кругла, на кульковому погоні, зміщена до правого борту. У лобовій частині встановлювався напівкруглий обертовий щиток, що дозволяв повертати кулемет на 33 ° по горизонталі і 24 ° по вертикалі без повороту башти.

Ходова частина та трансмісія[ред. | ред. код]

Танк був здатний плавати зі швидкістю 4 км/год (2-3 проти течії) та пересуватися по суші зі швидкістю до 42 км/год. Відносився до малих танків. Вага — 3 тонни, екіпаж — 2 особи, озброєння — 1 кулемет.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

1"Перші радянські "