РКГ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
RKG (tankette).jpg

Рухливе кулеметне гніздо РКГ (Об'єкт 217) у цеху Кіровського заводу. Квітень 1940 року

Рухливе кулеметне гніздо
Загальні дані
класифікація Танкетка
компонувальна схема об'єднане бойове та управління відділення спереду, моторно-трансмісійне позаду
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
роки виробництва 1940
кількість виробів, од. 1
роки експлуатації 1940
основні країни-оператори СРСР СРСР
Основні параметри
бойова маса, т 1,73
екіпаж, осіб 2
довжина, мм 2500
ширина, мм 1720
висота, мм 860
кліренс, мм 300
Броня
тип броні сталева вальцована
  лоб корпусу, мм/град. 20
  борт корпусу, мм/град. 10
  корма корпусу, мм/град. 8
  дах корпусу, мм/град. 8
  днище, мм/град. 8
Озброєння
кулемети 2 × 7,62-мм ДТ
боєкомплект 1575
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна горизонтально-опозитний
2-циліндровий карбюраторний повітряного охолодження
потужність двигуна, к.с. (кВт) 16
пальне бензин
підвіска жорстка
швидкість по шосе, км/год. 19
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 7
запас ходу по шосе, км 100
питома потужність, к.с./т 9,25
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,23
подоланний підйом, ° 35°
подоланна стінка, м 0,4
подоланний рів, м 1,0
подоланний брід, м 0,5

РКГ (скорочення від Рухливе кулеметне гніздо, також відома, як Об'єкт 217) — дослідна радянська танкетка, створена під час Радянсько-фінської війни. Остання танкетка, розроблена в СРСР. На озброєнні не перебувала.

Історія створення та будова[ред. | ред. код]

Танкетка РКГ була створена конструкторським бюро ЛКЗ 1940 під керівництвом Ж. Я. Котіна (провідний інженер машини — Л. Є. Сичов). Розробки велися за замовленням військ, що вели бої на Карельському перешийку. Перспективній танкетці відводилася роль максимально простої та дешевої машини безпосередньої вогневої підтримки піхоти кулеметним вогнем.

Танкетка мала бронекорпус прямокутної форми, з невеликими кутами нахилу лобового та бортових вальцованих бронелистів. Ходова частина РКГ стосовно одного борту складалася з чотирьох опорних котків великого діаметра та ведучого колеса заднього розташування. Лінивець був відсутній, і його функції виконував передній коток. У передній частині машини розміщувалося низьке і дуже тісне бойове відділення, в лобовому бронелистіякого розміщувалося озброєння танкетки — два 7,62-мм кулемета ДТ в незалежних кульових установках. Тут же розміщувався боєкомплект кулеметів — 1575 патронів в 25 дискових магазинах по 63 патрона кожний.

Характерною особливістю машини є розміщення членів її екіпажу. У бойових умовах механік-водій та командир-стрілець розташовувалися лежачи на животі. Подібне рішення дозволило радикально зменшити висоту машини (всього 86 см) і забезпечити їй, таким чином, малопомітний силует. У похідному положенні екіпаж мав можливість, відкинувши кришку люка, прийняти більш зручне положення сидячи. У кормі машини розташовувалося моторне відділення, де встановлювався горизонтально-опозитний 2-циліндровий карбюраторний двигун ПМЗ повітряного охолодження потужністю 16 к.с.

Передбачалася можливість перекидання танкетки на далекі відстані на вантажних автомобілях.

Перший зразок РКГ був виготовлений в березні 1940 року і одразу поступив на заводські випробування. За підсумками останніх, військові засумнівалися в бойовій цінності нової машини. Наприклад, кулемети мали дуже обмежені кути обстрілу, а тривале розташування екіпажу в не комфортабельному положенні негативно впливало на боєздатність машини. Крім того, машина була зовсім безсила проти танків або протитанкової артилерії противника. Хоча низький силует в принципі сприяв виживанню машини, її швидкість та рухливість не дозволяли у разі загрози оперативно відступити — машина розганялася лише до 18 км/год. Нарешті, до березня 1940 року бойові дії вже закінчилися і необхідність у танкетці відпала. У підсумку, АБТУ РККА прийняло рішення згорнути роботи над проектом, визнавши його безперспективним. Попереднє замовлення на партію з п'яти дослідних танкеток було скасоване, на озброєння РКГ прийнята не була і в бойових діях не застосовувалася.

Література[ред. | ред. код]

  • Солянкин А. Г., Павлов М. В., Павлов И. В., Желтов И. Г. Отечественные бронированные машины. XX век. 1905—1941. — М. : Экспринт, 2002. — Т. 1. — 344 с. — 2000 прим. — ISBN 5-94038-030-1.


Посилання[ред. | ред. код]