А-32

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Medium tank A-32.jpg

А-32 (Т-34 зр.1938)
Загальні дані
класифікація середній танк
компонувальна схема класична
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
роки виробництва 1939
кількість виробів, од. 1
основні країни-оператори Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Основні параметри
бойова маса, т 19,0
екіпаж, осіб 4
довжина, мм 5960
ширина, мм 2650
висота, мм 2435
Броня
тип броні сталева катана поверхнево загартована
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 76,2-мм Л-11
приціли телескопічний ТОП, панорамний ТП-1
кулемети 2 × 7,62-мм ДТ-29
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна V-подібний 12-циліндровий дизельний рідинного охолодження з безпосереднім уприскуванням В-2
потужність двигуна, к.с. (кВт) 500
підвіска типу Крісті
швидкість по шосе, км/год. 65
запас ходу по шосе, км 400
запас ходу по перетятій місцевості, км 350

А-32 — радянський середній гусеничний танк. Єдиний дослідний зразок був показаний у вересні 1939 року разом з А-20 на полігоні в Кубинці керівництву НКО і членам уряду. Був прийнятий радянським командуванням для подальших доробок і в підсумку став знаменитим Т-34.

Історія створення[ред. | ред. код]

У вересні 1938 року за підсумками розгляду макета танка БТ-20 було прийнято рішення про виготовлення трьох танків (одного колісно-гусеничного і двох гусеничних) та одного бронекорпуса для випробувань обстрілом. До початку 1939 р. КБ-24 виконало робочі креслення по А-20 та почало проектування А-20Г. «Г» — гусеничний, згодом одержав позначення А-32.

Після введення буквених індексів для машинобудівних виробництв урядом СРСР в 1930-х рр.., у найменуванні виробів вироблених на цих виробництвах стали використовувати ці індекси. «А» — індекс присвоєний Харківському паровозобудівному заводі. «А-32» — виріб розроблений ХПЗ[1].

У лютому 1939 року, на черговому засіданні Комітету Оборони було прийнято рішення про виготовлення дослідних зразків обох танків та виділення на це коштів. При цьому за однією з версій військові, які бажали отримати «кавалерійський» танк, наполягали на споруді лише колісно-гусеничного А-20, і лише наполегливість керівника КБ-24 М. І. Кошкіна переконала комісію в необхідності та можливості побудови обох танків. За іншою версією, вимога про будівництво лише А-20 ґрунтувалося на тому, що в жорсткі терміни, конструктори можуть не впоратися з будівництвом двох машин, а кошти і час будуть витрачені марно.

Проте, в травні 1939 року обидва танки були виготовлені та почалися їх ходові випробування. За результатами випробувань А-20 показав трохи кращу рухливість при русі на колесах, але поступився А-32 в прохідності, крім того, можливості ходової частини А-20 не дозволяли посилити бронезахист та озброєння, тоді як на А-32 до початку спільних випробувань, встановили 76-мм гармату Л-10, а товщина броні була більше на 5 — 10 мм і було можливо її подальше збільшення.

Наприкінці вересня 1939 після показу А-20 і А-32 (водій-випробувач М. Ф. Носик) на полігоні в Кубинці керівництву НКО і членам уряду було прийнято рішення про збільшення товщини броні А-32 до 45 мм, після чого почалися ходові випробування танка А-32, довантажений баластом (при цьому на танку була встановлена башта від А-20 з 45-мм гарматою). «Броня товста, як шматок українського сала», — жартували конструктори на ХПЗ.[2] 19 грудня на засіданні Комітету оборони, за результатами випробувань А-32, було прийнято постанову № 443, яка наказувала:

КОМІТЕТ ОБОРОНИ при РНК Союзу РСР
ПОСТАНОВЛЯЄ:
Прийняти на озброєння РСЧА:
Танк Т-32 — гусеничний, з дизель-мотором В-2, виготовлений заводом № 183 Наркомсреднемашпрома, зі наступними змінами:
а) збільшити товщину основних бронелистів до 45 мм;
б) поліпшити оглядовість з танка;
в) встановити на танк Т-32 наступне озброєння:
1) гармату Ф-32 калібру 76 мм, спарену з кулеметом калібру 7,62 мм;
2) окремий кулемет в радиста — калібру 7,62 мм;
3) окремий кулемет калібру 7,62 мм;
4) зенітний кулемет калібру 7,62 мм.
Присвоїти вказаному танку назву Т-34.

До березня 1940 року завод мав збудувати два танки та закінчити їх заводські випробування.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А. В. Исаев «Антисуворов», М.,"Яуза"-«Эксмо», 2006 р. с.144
  2. Л. Н. Васильева и др. Правда о танке Т-34. — С. 135.

Література[ред. | ред. код]

  • Л. Н. Васильева, И. Желтов, Г. Ф. Чикова. Правда про танк Т-34. — Москва : Атлантида — XXI век, 2005. — 480 с. — 5 000 прим. — ISBN 5-93238-079-9.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]