Д-38

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
D-38 1.jpg

Д-38
Загальні дані
класифікація легкий танк
компонувальна схема БТ-2
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
роки виробництва 1932
кількість виробів, од. 1
основні країни-оператори Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Основні параметри
бойова маса, т 11,5
екіпаж, осіб 3
довжина, мм 5350
ширина, мм 2230
Броня
тип броні сталева катана
  лоб корпусу, мм/град. 13
  борт корпусу, мм/град. 13
  корма корпусу, мм/град. 6
  дах корпусу, мм/град. 10
  днище, мм/град. 10
  лоб башти, мм/град. 13
  борт башти, мм/град. 13
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 76,2-мм гармата ПС-3
довжина ствола, кал. 16,5
кути ВН, ° 25°
боєкомплект гармати 50
приціли телескопічний танковий приціл зразка 1930 р.
кулемети 7,62-мм ДТ-29
боєкомплект 2700
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна V-подібний
12-циліндровий карбюраторний М-5-400
потужність двигуна, к.с. (кВт) 400
підвіска типу Крісті
колісна формула 8×2/2
швидкість по шосе, км/год. 60 (на гусеницях)

90 (на колесах)

запас ходу по шосе, км 200
запас ходу по перетятій місцевості, км 120
подоланна стінка, м 0,55
подоланний рів, м 2,0
подоланний брід, м 0,9

Д-38 — радянський дослідний легкий колісно-гусеничний танк міжвоєнного періоду, розроблений Миколою Івановичем Диренковим. Був побудований в єдиному екземплярі.

Історія[ред. | ред. код]

В 1931 року на озброєння РСЧА надійшли колісно-гусеничні танки БТ-2, оснащені лише кулеметним озброєнням. Башта передбачала установку 20-мм або 37-мм гармати, снаряди якої могли руйнувати легкі укріплення та пробивати броню слабозахищених танків та машин. З метою посилення вогневої потужності інженер М. І. Диренков почав розробку нової моделі танка. Один з варіантів модернізації БТ-2, створений за допомогою провідного інженера М.Гуленко, отримав назву Д-38. У січні 1932 року з'явився перший дослідний екземпляр цього танка.

Опис[ред. | ред. код]

Корпус був доопрацьований для установки башти двох типів: зварної (з плоских броньових листів) та куполоподібної (штампованої). Гусениці для ходової частини були запозичені від танка Christy M1930, який проходив випробування в СРСР. Незабаром була спроектована спеціальна башта, куди можна було встановити гармату «Гарфорд» калібру 76,2 мм (вона ставилася на гарматні бронеавтомобілі періоду ПСВ), проте після декількох консультацій гармату вирішили замінити на більш сучасну ПС-3 без бронювання (так позначалася 76-мм полкова гармата). Гармата ставилася в цапфах на станині, привареної до башти, що давало кут піднесення до 25 °. Підйомний механізм зберегли від полкової гармати, а для ведення прицільної стрільби використовували телескопічний танковий приціл зразка 1930 року, встановлюваний поруч із гарматою в спеціальному вирізі в броні. Для боротьби з живою силою супротивника праворуч від гармати розташували кулемет ДТ. Боєкомплект танка складався з 50 пострілів до гармати і 2700 патронів до кулемета.

Випробування та підсумки[ред. | ред. код]

Випробування полягали у перевірці башти і гармати ПС-3 на танку БТ-2. 25 березня 1932 пройшли бойові випробування стрільби. 41 постріл був зроблений при закріпленому напрямку башти, ще 9 при незакріпленій башті. За підсумками випробування установку гармати на БТ визнали можливою, однак конструктивні особливості танка Д-38 призвели до того, що від нього відмовилися. Тільки 1936 року ідею Диренкова здійснили, прийнявши на озброєння танк БТ-7А.

Посилання[ред. | ред. код]