Об'єкт 103

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Object 103.jpg

Об'єкт 103
Загальні дані
класифікація важкий танк
компонувальна схема класична
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Основні параметри
бойова маса, т 58
екіпаж, осіб 8
довжина, мм 8495
ширина, мм 3400
висота, мм 3430
кліренс, мм 525
Броня
  лоб корпусу, мм/град. 60
  борт корпусу, мм/град. 60
  корма корпусу, мм/град. 60
  дах корпусу, мм/град. 20
  днище, мм/град. 20-30
  лоб башти, мм/град. 60
  борт башти, мм/град. 60
  корма башти, мм/град. 60
  дах башти, мм/град. 30 (головна), 20 (мала)
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 130-мм гармата Б-13
кулемети 3 × 7,62-мм ДТ
боєкомплект 4284
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна V-подібний 12-циліндровий карбюраторний чотиритактний рідинного охолодження ГАМ-34
потужність двигуна, к.с. (кВт) 850 при 1850 об/хв
швидкість по шосе, км/год. 35,7
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 15
запас ходу по шосе, км 160
запас ходу по перетятій місцевості, км 120
подоланний підйом, ° 42°
подоланна стінка, м 1,2
подоланний рів, м 4,0
подоланний брід, м 1,25
засоби зв'язку 71-ТК-3

Об'єкт 103 — експериментальний нереалізований проект радянського важкого танка берегової оборони, проектувався на базі важкого танка Т-100.

Розроблений на базі танка Т-100 у квітні 1940 р. КБ заводу № 185 проект «Важкого танка для берегової оборони» — Об'єкт 103 (провідний інженер проекту Шуфрін). Озброєння за проектом 130-мм гармата Б-13 під обертаючою баштою і три кулемети ДТ. У проекті було вирішено відмовитися від малої башти, що дозволило б збільшити бронювання машини. Танк проектувався для знищення дотів та кораблів противника. Проект не був реалізований.

Опис конструкції[ред. | ред. код]

танк Т-100 — прототип «Об'єкта 103»

За компонувальною схемою, загальною конструкцією об'єкт 103 проектувався на базі Т-100 та являв собою одн0баштовий танк класичної компоновки, що має протиснарядне бронювання. Однак в деталях, особливо в озброєнні, проект об'єкта 103 мав ряд істотних відмінностей від Т-100.

Корпус[ред. | ред. код]

Корпус танка мав коробчату форму та збирався з листів вальцованої броні, що з'єднувалися зварюванням, клепками та болтами. У центральній частині корпусу монтувалася масивна напівконічна підбаштова коробка під головну башту. Бронезахист порівняно з СМК була дещо слабший — 60 мм, що, тим не менш, забезпечувало танку надійний захист від вогню існуючої в той час протитанкової артилерії калібром до 47 мм вже на дистанції 500 м і більше.

Озброєння[ред. | ред. код]

Основним озброєнням танка була 130-мм корабельна гармата зразка 1935 року (Б-13), що розміщувалася в масці в передній частині башти. Гармата призначалася для боротьби в першу чергу з укріпленнями та дотами супротивника, а також важкоброньованими цілями. На гарматі використовувалися телескопічні приціли.

Кулеметне озброєння включало три 7,62-мм кулемета ДТ, два з яких були спарені з гарматою, а третій розміщувався в командирській башточці на даху головної башти і міг використовуватися при відбитті атак з повітря.

Боекомплект кулеметів становив 4284 патрона в 68 дискових магазинах по 63 патрона в кожному.

Двигун[ред. | ред. код]

На Т-100 встановлювався V-подібний 12-циліндровий карбюраторний чотиритактний двигун ГАМ-34 рідинного охолодження потужністю 850 к.с. при 1850 об/хв. Запалювання — від двох магнето.

Ходова частина[ред. | ред. код]

Підвіска танка — індивідуальна, з листовими ресорами без амортизаторів.

Ходова частина стосовно одного борту складалася з восьми двосхилих опорних котків із масованими шинами, п'яти двосхилих обгумованих підтримуючих котків, ведучого колеса заднього розташування зі знімними зубчастими вінцями та литого напрямного колеса. Механізм натягу лінивця — гвинтового типу, керований з відділення управління. Зачеплення — цівкове. Гусеничні стрічки — дрібноланкові, з відкритим шарніром, пальці — зі стопорними кільцями.

Пристрої зв'язку[ред. | ред. код]

Для зовнішнього зв'язку танк оснащувався типовий танковою радіостанцією 71-ТК-3. Для внутрішнього зв'язку малося переговорний пристрій ТПУ на 6 абонентів.

Джерела[ред. | ред. код]

  • http://bronetechnikamira.ru/istorija-sozdanija/tank-t-100-popyitki-stat-seriynyim
  • Коломиец М., Мальгинов В. Советские супертанки // Бронеколлекция. Приложение к журналу «Моделист-Конструктор», 2002.- № 1 (40). — 32 с.
  • Коломиец М., Мощанский И., Многобашенные танки РККА Т-35, СМК, Т-100 // Фронтовая иллюстрация, 2000.- № 5. — 84 с.
  • Коломиц М., Свирин С. Т-35 Сухопутный дредноут Красной Армии.- М.: Яуза-Эксмо, 2007.- 112 с.
  • Солянкин А. Г., Павлов И. В., Павлов М. В., Желтов И. Г. Отечественные бронированные машины. XX век. Т. 1 (1905–1941 гг.).- М., 2002.- 344 с.

Література[ред. | ред. код]

  • Коломиец М. Многобашенные танки РККА. Часть 2. — М. : ООО «Стратегия КМ», 2000. — (Фронтовая иллюстрация № 5-2000) — 1500 прим. — ISBN 5-901266-01-3.
  • Холявский Г. Л. Энциклопедия танков. — Минск : Харвест, 1998. — 5000 прим.
  • Архипова М. А. Бронетанковая техника СССР Второй мировой войны. — Минск : Харвест, 2005.