Т-30 (важкий танк)

Т-30
Проектне креслення танка Т-30. Вид з лівого борту.
Тип	важкий танк Схема: класична
Історія виробництва
Виробник	СРСР
Характеристики
Вага	50-55
Калібр	1 × 76,2-мм 1 × 37-мм
Броня	Лоб: верх: 60 Борт: 40 Башта: лоб: 60, борт: 40
Другорядне озброєння	4 × 7,62-мм ДТ
Двигун	авіаційний карбюраторний АН-6 або BMW VI 750 (АН-6) 650 (BMW VI)
Швидкість	шосе: 30 (АН-6) 24 (BMW VI)
Т-30 (важкий танк) у Вікісховищі

Не варто плутати з американським експериментальним важким танком Т-30 післявоєнного періоду

Т-30 — дослідний радянський важкий танк міжвоєнного періоду. Розроблявся в КБ заводу «Більшовик» в 1929 — 1932 роках. Був побудований повнорозмірний дерев'яний макет танка, однак подальші роботи над ним були припинені за безперспективністю та високою складністю машини.

Історія розробки

18 липня 1929 року наркомвійськмора СРСР була прийнята система танко-тракторного та автоброньового озброєння РСЧА. Відповідно до даної системи, передбачалася розробка кількох нових типів танків різних класів.

З легкими танками справи йшли непогано — до цього часу бронетакові сили РСЧА вже мали у своєму розпорядженні легкі танки супроводу піхоти Т-18 (МС-1), достатньо досконалі для свого часу. Однак більш важкі машини головним чином були представлені танками, відомими в СРСР під ім'ям «Рікардо» — відбитими у білогвардійців британськими важкими танками Mk V, які воювали в Першу світову, ґрунтовно зношеними і до кінця 1920-х неабияк застарілими. У зв'язку з цим, нова Система робила особливий акцент на створення середніх та важких танків.

Орієнтовні тактико-технічні характеристики нового важкого («позиційного») танка розроблялися УММ РСЧА в другій половині 1929 року. Багато в чому військові орієнтувалися на досвід експлуатації згадуваних вище трофейних британських танків Mk V. Зокрема, був зроблений висновок, що танки подібного класу повинні бути оснащені декількома гарматами та кулеметами, хоча і не в спонсонах, а в обертових баштах. Також було визнано, що для важкого танка достатнім є бронювання, що захищає машину та екіпаж від куль будь-якого калібру та снарядів польової артилерії. Не обійшлося і без впливу інших зарубіжних шкіл танкобудування, зокрема французької, з її важкими танками FCM 2C.

Підсумкові ТТХ, розроблені військовими, виглядали таким чином:

• вага 60 тонн;
• бронювання 30-50 мм;
• максимальна швидкість 20-25 км/год;
• озброєння: дві 76,2-мм гармати, одна 37-мм гармата та шість кулеметів.

Цікаво, що список характеристик, розроблених УММ РСЧА, не містив ніяких вказівок про компонування танка, типу силового агрегату і ряді інших важливих характеристик. Викликано це було головним чином відсутністю у конструкторів необхідного досвіду в області танкобудування, тому при проектуванні нового танка інженерам давалася певна свобода. При цьому в 1929—1931 роках танк розроблявся лише теоретично, оскільки основні зусилля конструкторів були зосереджені на розвитку більш легких бойових машин. До повноцінного проектування важкого танка інженери ОКМО заводу «Більшовик» приступили лише в наприкінці 1931 року, коли середні танки Т-24 і ТГ вже були готові та випробовувалися. Проаналізувавши отриманий досвід, інженери проконсультувалися з УММ РСЧА, внаслідок чого техзавдання було кілька скориговано, зокрема, кількість знарядь було скорочено до двох, а маса знизилася на 10 тонн. У підсумку, в листопаді 1931 УММ РСЧА уклало з Головним конструкторським бюро гарматно-збройно-кулеметного об'єднання договір на розробку танка та споруду дослідного зразка.

У початку 1932 року ескізне проектування було в цілому завершено, і була виготовлена ​​повнорозмірна дерев'яна модель танка. При цьому ряд важливих моментів (наприклад, установка та конструкція КПП) були опрацьовані лише в загальних рисах. Однак, до 1932 року вимоги УММ РСЧА до важкого танка дещо змінилися — тепер військові розраховували на танк з принаймні трьома гарматами, що у випадку з Т-30 було неможливо. Крім того, як і танк ТГ що розроблявся паралельно з Т-30 , танк володів надзвичайно складною та нетехнологічною конструкцією. У підсумку, на нараді УММ РСЧА танк був визнаний безперспективним, і всі роботи були зосереджені на проектах більш потужних танків Т-35 та Т-42.

Опис конструкції

Компонування перспективного танка була класичною: відділення управління в носовій частині, бойове — в центральній, і моторно-трансмісійне — в кормовій. Танк Т-30 повинен був мати масу 50-55 т і захищатися бронею товщиною 40-60 мм. У головній башті, яка за формою нагадувала башту-рубку танка ТГ, розміщувалася довгоствольна 76,2-мм дивізійна гармата і два кулемети (спарений з 76,2-мм гарматою та кормової). Над нею встановлювалася мала башта з 37-мм танковою гарматою великої потужності, на даху якої перебувала командирська спостережна башточка. Відомості щодо прицільних пристосувань та радіоустаткування не збереглися.

На танк передбачалося встановити авіаційний карбюраторний двигун АН-6 потужністю 750 к.с., при цьому його розрахункова швидкість становила 30 км/год. У разі ж установки імпортного авіамотора «BMW VI» потужністю 650 к.с., швидкість танка повинна була скласти 24 км/год.

Ходова частина стосовно одного борту складалася з 10 опорних котків малого діаметра, зблокованих в п'ять візків з блокованою пружинною підвіскою, 5 підтримуючих роликів, переднього напрямного та заднього ведучого колеса.

Література

• Коломиец М. В. Средние бронеавтомобили Красной армии. — М. : ООО «Стратегия КМ», 2005. — 80 с. — (Фронтовая иллюстрация) — 3000 прим. — ISBN 5-901266-01-3.
• М. Коломиец. Сухопутные линкоры Сталина. — М. : Эксмо, 2009. — 320 с. — (Оружие Победы) — 4000 прим. — ISBN 978-5-699-34275-4.
• М. Свирин. Танковая мощь СССР. — М. : Яуза, Эксмо, 2009. — 640 с. — 3500 прим. — ISBN 978-5-699-31700-4.

Посилання

• http://militera.lib.ru/tw/svirin_mn1/04.html
• https://web.archive.org/web/20140202105805/http://forum.bestway.com.ua/showthread.php?t=4143