Фордзон (бронетрактор)
| «Фордзон» | |
|---|---|
 Броньований трактор на базі шасі трактора «Фордзон-Путіловець» під час випробувань | |
| Тип |
бронетрактор (сурогатна танкетка) Схема: МТВ спереду, відділення управління та бойове відділення ззаду |
| Історія використання | |
| Оператори |
 СРСР |
| Історія виробництва | |
| Виробник |
СРСР |
| Виготовлення | кінець 1920-х — початок 1930-х |
| Виготовлена кількість |
1 |
| Характеристики | |
| Обслуга | 2 |
|
| |
| Броня |
сталева, протикулева Лоб: 7 Борт: 7 Корма: 7 Дах: 7 Днище: 7 Башта: борт: 7, корма: 7, дах: 7 |
Другорядне озброєння |
1 × 7,62-мм ДТ-29 |
| Двигун |
гасовий карбюраторний двигун 20 |
| Підвіска | 4×2 |
| Швидкість | шосе: 11 |
| Прохідність |
підйом: 30° стінка: 0,4 рів: 1,4 брід: 0,9 |
«Фордзо́н» — дослідний радянський броньований трактор (сурогатна танкетка[1]) міжвоєнного періоду, створений наприкінці 1920-х — початку 1930-х Путилівським заводом на базі колісного сільськогосподарського трактора «Фордзон-Путіловець». Був побудований в єдиному екземплярі та серійно не вироблявся[1][2].
Історія створення[ред. | ред. код]
Наприкінці 1920-х — початку 1930-х років з ініціативи командувача ЛВО М. М. Тухачевського, що був активним прихильником ідеї застосування броньованих тракторів як мобілізаційної сурогатної бронетехніки «2—3 ешелонів», силами Путилівського заводу (який вже мав, до слова, досвід виробництва значно більш потужних броньованих тракторів конструкції Н. А. Гулькевича в роки Першої світової війни) в дослідному порядку був заброньований та озброєний 1 примірник колісного трактора «Фордзон-Путіловець» (основного радянського сільськогосподарського трактора в той період)[1][2]. Отримана машина, озброєна одним кулеметом в лобовому бронелисті та являла собою імпровізовану танкетку з колісним рушієм[1], поступила на випробування, що проводилися на території ЛВО[2]. Їхні результати виявилися незадовільними та подальших робіт з цього броньованого трактора не проводилося, а всі подальші розробки в цьому напрямі стали проводитися виключно на базі потужних гусеничних машин.
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Машина мала компоновку з переднім розташуванням моторно-трансмісійного відділення і заднім — рубки суміщених бойового відділення та відділення управління. Екіпаж машини складався з двох осіб — механіка-водія та стрільця, що розташовувалися поруч ліворуч та справа відповідно.
Броньовий корпус та рубка[ред. | ред. код]
Машина мала броньовий корпус простий коробчатої форми, виконаний зі сталевих броньових листів завтовшки 7 мм, що забезпечували захист від куль і осколків. Бронювання монтувалось просто на корпус базового трактора[1]. Для доступу до силової установки в бортових бронелистах МТВ були обладнані великі прямокутні броньові люки[2][зн 1].
Броньова рубка в правій передній частині мала масивний виступ, призначений для розміщення кулеметної установки; розмір лівої частини рубки, де розміщувався механік-водій, був істотно меншим[2][зн 1].
Озброєння[ред. | ред. код]
Озброєння машини складалося з одного 7,62-мм танкового кулемета ДТ-29 в кульовій установці, встановленої в лобовому бронелисті бойового відділення[1].
Пристрої спостереження та зв'язку[ред. | ред. код]
Механік-водій здійснював спостереження через захищене броньовим люком оглядове вікно в лобовому бронелисті броньової рубки та оглядову щілину з броньовими віконницями в бронелисті лівого борту, стрілець — через приціл кулеметної установки та оглядову щілину з броньовими віконницями в правому бортовому бронелисті[2][зн 1].
Двигун та трансмісія[ред. | ред. код]
Двигун та трансмісія не зазнали змін у порівнянні з базовою машиною[1]: Це були гасовий карбюраторний двигун потужністю 20 к. с., що забезпечував бронетрактору швидкість до 11 км/год[1], і механічна трансмісія з 3 передачами вперед і 1 назад. Запуск двигуна здійснювався за допомогою «кривого стартера»[3].
Ходова частина[ред. | ред. код]
Ходова частина машини — колісна задньопривідна, що не зазнали змін у порівнянні з базовим трактором[1]. Вона складалася з двох невеликих сталевих передніх керованих коліс і двох ведучих задніх коліс великого діаметра, які також були суцільнометалевими та оснащених великими ґрунтозачепами[3].
Виноски[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к Соколов Б. В. Тухачевский. — М. : Молодая гвардия, 2008. — С. 277 — 278. — 5000 прим. — ISBN 978-5-235-03057-2.
- ↑ а б в г д е Александр Кириндас. Всемирный «Интернационал» // Техника и вооружение : журнал. — май 2011. — № 5. — С. 17 — 22. — ISSN 1682-7597.
- ↑ а б «Фордзон-Путиловец» // Техника — молодёжи : журнал. — январь 1975. — С. 42 — 43.
Література[ред. | ред. код]
- Соколов Б. В. Тухачевський / глав. ред. А. В. Петров. — М. : Молода гвардія, 2008. — С. 277 — 278. — (Життя чудових людей: сер. биогр.; вип 1104) — 5000 прим. — ISBN 978-5-235-03057-2.
- Олександр Кіріндас. Всесвітній «Інтернаціонал» // Техніка та озброєння : журнал. — травня 2011. — № 5. — С. 17 — 22. — ISSN 1682-7597.
.svg){kind=small}
