ХТ-130

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Огнеметный танк ОТ-130.jpg

Вогнеметний танк ХТ-130 у бронетанковому музеї в Кубинці

ХТ-130
Загальні дані
класифікація Легкий вогнеметний танк
компонувальна схема класична
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
роки виробництва 1936-1939
кількість виробів, од. 401
роки експлуатації 1936-1941
основні країни-оператори СРСР СРСР
Основні параметри
бойова маса, т 12
екіпаж, осіб 3
довжина, мм 4420
ширина, мм 2440
висота, мм 2330
кліренс, мм 380
Броня
тип броні сталева катана екранована
  лоб корпусу, мм/град. 15+30
  борт корпусу, мм/град. 15
  корма корпусу, мм/град. 15
  дах корпусу, мм/град. 10
  днище, мм/град. 6
  лоб башти, мм/град. 15
Озброєння
приціли ТОС-1
кулемети 1 × 7,62-мм ДТ-29
боєкомплект 1764
додаткове озброєння пневматичний вогнемет КС-25
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна рядний 4-циліндровий карбюраторний повітряного охолодження ГАЗ-Т-26[1]
потужність двигуна, к.с. (кВт) 90
підвіска зблокована по чотири на листових ресорах
швидкість по шосе, км/год. 30
запас ходу по шосе, км 170
питома потужність, к.с./т 8,26
подоланна стінка, м 0,6
подоланний рів, м 2,0
подоланний брід, м 0,5
засоби зв'язку 71ТК-3 (лише на командирських танках)

ХТ-130 — радянський хімічний (вогнеметний) танк, створений на основі легкого танка Т-26.

Історія[ред. | ред. код]

Хімічний танк ХТ-130 почав розроблявся для заміни вогнеметного танка ХТ-26 (частіше званого ОТ-26) на базі лінійного танка Т-26 у КБ заводу № 174.

Башта танку була зміщена щодо поздовжньої осі танка праворуч. У даху підбаштової коробки зліва від башти розміщувалися заливні горловини резервуарів для вогняної суміші. Вогнеметне обладнання, встановлювалося в бойовому відділенні, і складалося з двох резервуарів для вогесуміші загальною ємністю 400 л (заправна ємність 360 л), чотирьох 13,5-літрових балонів зі стисненим повітрям (150 атм), бензинового бачка системи запалювання ємністю 0,8 л, брандспойта і запальних свічок. Дальність вогнеметання на суміші мазуту з гасом досягала 50 м. Запасу вогнесуміші вистачало на 40 пострілів по 1 секунді. За один постріл викидалося 9 л вогняної суміші. Робочий тиск у резервуарі при вогнеметанні становив 18 атм. Вогняна суміш підпалювалася від факела палаючого бензину, а бензин — від електричної запальної свічки. Як і ХТ-26, танк ХТ-130 був обладнаний системою димопуска і пуску отруйних речовин.

Наведення вогнемету і кулемету ДТ (боєкомплект 2898 набоїв), встановлених у башті, здійснювалося за допомогою плечового упору. Радіостанцією танк не обладнувався.

Виробництво ХТ-130 налагодили на заводі № 174, де з 1936 по 1939 рік зібрали 401 танк (за іншими даними — 324). Наступним етапом модернізації «хімічних» танків стала поява двох дослідних машин ХТ-131 і ХТ-132.

Хімічні танки ХТ-130 надходили на озброєння рот бойового забезпечення механізованих, а потім і танкових бригад. З 1935 року — на озброєння окремих хімічних танкових батальйонів. Останніми, у свою чергу, укомплектовувалися хімічні танкові бригади. До 1939 року в Червоній Армії було три таких бригади — на Далекому Сході, в Поволжі і в Московському військовому окрузі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]