КТ-26

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
КТ-26.jpg

КТ-26
Загальні дані
класифікація колісно-гусеничний Легкий танк
компонувальна схема Класична
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
роки виробництва 1932
кількість виробів, од. 1
роки експлуатації 1932
основні країни-оператори Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Основні параметри
бойова маса, т 8,4
екіпаж, осіб 3
довжина, мм 4620
ширина, мм 2240
висота, мм 2200
кліренс, мм 260
Броня
  лоб корпусу, мм/град. 15
  борт корпусу, мм/град. 13
  дах корпусу, мм/град. 8
  днище, мм/град. 6
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 45-мм гармата 20К
довжина ствола, кал. 20
приціли ТОП
кулемети 2 × 7,62-мм ДТ-29
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна 12 - циліндровий карбюраторний повітряного охолодження Т-26-1
потужність двигуна, к.с. (кВт) 90
колісна формула 6×2/2
швидкість по шосе, км/год. 34 (на гусеницях)

58 (на колесах)

подоланний підйом, ° 33°
подоланна стінка, м 0,7
подоланний рів, м 2,0
подоланний брід, м 0,8

КТ-26 (колісний танк-26) — радянський легкий колісно-гусеничний танк супроводу.

Історія проектування[ред. | ред. код]

У наприкінці 1931 року заступник начальника УММ РСЧА Лєбедєв, який стежив за випробуваннями танка Т-26, виступив з ініціативою про перевстановлення танка на колісно-гусеничний рушій. Робота над новим танком, який отримав позначення КТ-26 почалася через рік.

Перша спроба протестувати танк не увінчалася успіхом: машина виявилася занадто складна, і Техрада УММ відмовилася її приймати. Восени слухачі академії ВАММ виправили проект танка та повністю переробили ходову частину. До травня 1933 новий танк був готовий.

Конструкція[ред. | ред. код]

Робота велася під керівництвом молодих фахівців М. Данченко і В. Степаницького: вони створили просту ходову частину з трьома опорними котками на борт (діаметр 780 мм) з зовнішньою гумовою обшиновкою, два з яких (задні) були з'єднані в загальний візок з пластинчастими ресорами, а передні були керованими та служили для повороту танка. Ведучі та напрямні колеса були запозичені від Т-26. Була спроектована нова 5-швидкісна коробка передач.

Для здійснення нормального ходу поворотних котків при русі на ходу корпус був зжатий в носовій частині на 300 мм. Крім введення КПП нового типу, трансмісія отримала простий диференціал з додатковим редуктором, бортовий редуктор приводу від диференціала до гітар, дві гітари та новий механізм швидкого переходу з гусеничного ходу на колісний. Озброєння, башта, двигун та загальна компоновка без змін переходили від Т-26.

Доля[ред. | ред. код]

За попередніми оцінками, маса становила близько 10 т, що викликало у Техраді УММ великі побоювання щодо досягнення проектної швидкості, яка не перевищила б 40 км/год. Крім усього іншого, були виявлені численні помилки в розрахунками міцності КПП і трансмісії колісного ходу. У підсумку танк не взяли на озброєння та серійно не випускали.

Література[ред. | ред. код]

  • М.Свирин. Броня крепка. «История советского танка 1919–1937», Москва, Яуза/Эксмо. 2005

Посилання[ред. | ред. код]