Т-111

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Tank sssr t-111.jpg

Т-111
Загальні дані
класифікація середній танк
компонувальна схема класична
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
роки виробництва 1938-1939
основні країни-оператори Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Основні параметри
бойова маса, т 32,3
екіпаж, осіб 3
довжина, мм 5400
ширина, мм 3140
висота, мм 2416
кліренс, мм 390
Броня
тип броні сталева цементована високої твердості
  лоб корпусу (верх), мм/град. 60 / 20°
  лоб корпусу (середина), мм/град. 30 / 82°
  лоб корпусу (низ), мм/град. 60 / 12°
  борт корпусу, мм/град. 60
  корма корпусу, мм/град. 60 / 0…8°
  дах корпусу, мм/град. 20
  днище, мм/град. 20-30
  лоб башти, мм/град. 50 / 18°
  борт башти, мм/град. 50 / 18°
  корма башти, мм/град. 50 / 18°
  дах башти, мм/град. 20
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 45-мм зр. 1938 р. (20К)
довжина ствола, кал. 46
кути ВН, ° −6…+23°
боєкомплект гармати 121
приціли перископічний ПТ-1, телескопічний ТОП
кулемети 2 × 7,62-мм ДТ-29
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна V-подібний
8-циліндровий карбюраторний повітряного охолодження
потужність двигуна, к.с. (кВт) 320
швидкість по шосе, км/год. 31
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 16
запас ходу по шосе, км 126
запас ходу по перетятій місцевості, км 90
питома потужність, к.с./т 9,92
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,97
подоланний підйом, ° 28°
подоланна стінка, м 1,0
подоланний рів, м 2,0
подоланний брід, м 1,2

Т-111, виріб 111, відомий також як Т-46-5 — радянський експериментальний середній танк. Був першим танком з протиснарядним бронюванням.

Історія створення[ред. | ред. код]

Розроблений конструкторським бюро Ленінградського заводу дослідного машинобудування № 185 імені Кірова під керівництвом С. О. Гінзбурга під час проекту по створенню малого танка важкого бронювання, робота над яким велася з 1936 року. Перший екземпляр був виготовлений в квітні 1938 року. Мав литу башту, посилену підвіску, вперше у світовій практиці було застосовано нову технологію електричного зварювання з'єднань броньових листів. При загальній масі 28 — 32 тонн мав броню товщиною 60 мм і розвивав швидкість 30 км/год, що забезпечував двигун потужністю 300 к. с. Відповідно до випробувань, броня Т-111 успішно захищала від снарядів протитанкових 37-мм гармат, що було значним проривом в танкобудуванні. Озброєння цього танка було аналогічно Т-26, попереднику Т-111, а саме — 45-мм гармата в литій конічній башті і два кулемети. Екіпаж танка складався з трьох осіб.

Серійно виробництво танка здійснено не було, причиною стала складність його виробництва. Наприклад, підвіска танка Т-111 була блокованою, з листовими ресорами, які були розміщені всередині корпусу машини, що ускладнювало завдання монтажу та демонтажу окремих елементів.

Водночас, розробка Т-111 стала серйозним кроком у розвитку галузі, і цей досвід став фундаментом для подальшого розвитку та проектування нового озброєння, зокрема, важких танків прориву. На заводах була впроваджена технологія виробництва товстої броні.[1] Проте, хоча розробка завершилася дослідними екземплярами, група конструкторів була нагороджена державними нагородами, зокрема, М. І. Кошкін отримав орден Червоної Зірки.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. И. Шмелев. Броня против снарядов // Техника — молодёжи. — 1981. — № 3.
  2. И. Шмелев. Танк Т-34 // Техника и вооружение. — 1998. — № 11 — 12.

Література[ред. | ред. код]

  • Солянкин А. Г., Павлов М. В., Павлов И. В., Желтов И. Г. Отечественные бронированные машины. XX век. 1905–1941. — М.: Экспринт, 2002. — Т. 1. — 344 с. — 2000 экз. — ISBN 5-94038-030-1