Фране Матошич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Фране Матошич
Grafit, Frane Matošić, ST.140642.jpg
Особові дані
Народження 25 листопада 1918(1918-11-25)
  Спліт, Держава Словенців, Хорватів і Сербів
Смерть 29 жовтня 2007(2007-10-29) (88 років)
  Спліт, Хорватія
Громадянство Flag of Croatia.svg Хорватія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1935–1938 Югославія «Хайдук» (Спліт) 45 (25)
1938–1939 Югославія БСК (Белград) 14 (9)
1940–1941 Югославія «Хайдук» (Спліт) 8 (13)
1942–1943 Італія «Болонья» 28 (13)
1946–1956 Югославія «Хайдук» (Спліт) 184 (105)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1938–1953 Югославія Югославія Югославія 16 (6)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1956–1958 Югославія «Хайдук» (Спліт)
1959–1961 Югославія «Спліт»
1961–1963 Туніс Туніс
1963–1964 Югославія «Спліт»
1965 Югославія «Хайдук» (Спліт)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Фране Матошич (сербохорв. Frane Matošić, 25 листопада 1918, Спліт — 29 жовтня 2007, Спліт) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав на позиції форварда за «Хайдук» (Спліт), БСК і «Болонью», тренував «Хайдук», «Спліт» і збірну Тунісу. Найкращий бомбардир в історії «Хайдука», який забив за цей клуб 729 голів в 739 іграх[1], а також багато років був капітаном цієї команди. Виступав за збірну Югославії і став в її складі срібним призером Олімпійських ігор 1948.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 25 листопада 1918 року в Спліті, який у той час входив до складу невизнаної Держави Словенців, Хорватів і Сербів. Вихованець «Хайдука» з рідного міста. Першу гру на дорослому рівні за цей клуб він провів у 16 років, в травні 1935 року проти «Славії» з Сараєво, в цьому матчі він зробив хет-трик, а його команда перемогла з рахунком 10:1[2] (за іншими даними, 14:0)[1]. Найуспішнішим сезоном для нього і його клубу до Другої світової війни став сезон 1936/37, в якому «Хайдук» зайняв друге місце в чемпіонаті Югославії.

Сезон 1938/39 Фране провів у складі белградського БСК, це був час, коли він проходив службу в армії, після її закінчення він повернувся в «Хайдук».

У 1941 році Спліт був окупований фашистською Італією, в той час як на більшій частині території Хорватії встановився профашистський маріонетковий режим Анте Павелича. У Незалежній державі Хорватія проводилась футбольна першість, але «Хайдук» у ній участі не брав, оскільки Спліт не був підконтрольний цій державі. Пропозицію вступити в італійську лігу команда також відхилила. Таким чином сплітський клуб деякий час взагалі не грав в офіційних змаганнях. Багато в чому з цієї причини Фране вирішив прийняти пропозицію італійської «Болоньї», провівши в її складі сезон 1942/43. В тому сезоні команда зайняла 6-е місце в Серії A. Незабаром після того, як він покинув «Болонью», Спліт був звільнений, футбол в місті відродився, і Матошич возз'єднався з рідним клубом. Відома розповідь про те, як Матошич в середині 40-х двічі відхилив пропозицію маршала Тіто про переведення «Хайдука» в Белград і перейменування в «Партизан», після чого команда з такою назвою була створена з нуля.

Після війни Матошич у складі сплітського клубу тричі вигравав чемпіонат Югославії і ще кілька разів ставав його призером. У 1949 році Фране став найкращим бомбардиром чемпіонату Югославії.

Один з найвідоміших матчів за участю Матошича пройшов 29 жовтня 1950 року, це була вирішальна гра чемпіонату проти «Црвени Звезди» в Спліті. Цей матч вважається культовим серед фанатів «Хайдука», також вони ведуть від нього відлік історії клубного фан-руху. Матч проходив вкрай напружено і ряснів грубістю. На останніх хвилинах, коли рахунок був 1:1 (Райко Митич відкрив рахунок за белградцев, Бернард Вукас зрівняв рахунок), сталася сутичка між Фране і Бранко Станковичем: Матошич сфолив на Станковичі, той ударив його по обличчю, і Фране, провівши рукою по обличчю і побачивши кров, вдарив Бранко так, що той на кілька хвилин втратив свідомість. Це був один з найвідоміших інцидентів в історії югославського футболу. Матч в підсумку завершився перемогою «Хайдука»: незабаром після цієї бійки Божо Брокета забив вирішальний гол, який приніс «Хайдуку» чемпіонський титул вперше за багато років. А Матошич за свій вчинок був виключений з Комуністичної партії Югославії[1]. Завершив кар'єру футболіста виступами за команду «Хайдук» (Спліт) у 1956 році.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

8 травня 1938 року Матошич дебютував у збірній Югославії в матчі проти Румунії (1:0). На 25-й хвилині цього матчу він забив свій перший гол у збірній.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1948 року у Лондоні, де разом з командою здобув «срібло». Втім на поле він так жодного разу і не вийшов, а югослави на тому турнірі без проблем дійшли до фіналу, в якому не змогли впоратися з форвардами шведів Гуннаром Греном і Гуннаром Нордалем.

29 червня 1953 року Фране провів свій останній матч за югославську збірну, проти Угорщини (на той момент Угорська «золота команда» була однією з найсильніших збірних світу), в тому матчі югослави поступилися 2:3, а Фране відзначився голом, що став для нього шостим в 16-ти матчах за збірну, зіграних ним за кар'єру.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1956 року, очоливши тренерський штаб клубу «Хайдук» (Спліт), де працював до 1958 року. Також деякий час він був технічним директором і навіть президентом клубу[2].

У 1959—1961 і 1963—1964 роках Матошич очолював інший місцевий клуб «Спліт», а між двома термінами працював зі збірною Тунісу, зайнявши 3-тє місце на Кубку африканських націй 1962 року.

Помер 29 жовтня 2007 року в Спліті, в річницю свого легендарного матчу з «Црвеною Звездою»[3]. Похований на міському кладовищі Ловринац[2]. Наступний після його смерті матч за участю «Хайдука» на знак поваги до Матошича почався з хвилини мовчання.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Хайдук» (Спліт): 1950, 1952, 1955

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Старший брат, Йозо Матошич (1913—1999), також був футболістом і грав за «Хайдук» та збірну Югославії, а після закінчення кар'єри тренував «Спліт» та «Хайдук».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Otišao je veliki Šjor Frane(хор.)
  2. ↑ а б в reprezentacija.rs
  3. ↑ Matošić je umro na dan povijesne pobjede nad Crvenom zvezdom iz 1950. godine

Посилання[ред. | ред. код]

Хайдук (Спліт) – Тренери

Юст (1911) ·  Шагровский (1912) ·  Макоун (1913) ·  О. Богата (1913) ·  Заїчек (1914) ·  Ян (1915–1918) ·  Штястний (1919) ·  О. Богата (1913) ·  Слоуп-Штапл (1920) ·  Зубек (1920) ·  Мантлер (1921) ·  Шолтис (1922) ·  Пінц (1922) ·  Я. Богата (1923) ·  Калітерна (1923–1930) ·  Пушнер (1930) ·  Калітерна (1930–1936) ·  В. Подує (1932) ·  А.Блажевич (1936) ·  Сенецький (1937) ·  Калітерна (1937) ·  Шпітц (1938–1939) ·  Бенчич (1939–1940) ·  Соботка (1940) ·  Бенчич (1940) ·  Соботка (1941) ·  Бенчич (1941–1948) ·  Калітерна (1948–1951) ·  Бакотич (1951) ·  Й. Матошич (1952–1954) ·  Томашевич (1954–1955) ·  Бенчич (1955–1956) ·  Ф. Матошич (1956–1958) ·  Радовникович (1958–1959) ·  Чирич (1959–1961) ·  Лемешич (1961–1962) ·  Матекало (1962) ·  Грчич (1963) ·  Чирич (1963) ·  Ф. Матошич и Недоклан (1964–1965) ·  Ненкович (1965–1969) ·  Луштиця (1969–1971) ·  Івич (1972) ·  Зебець (1972–1973) ·  Івич (1973–1976) ·  Дуванчич (1976–1977) ·  Маркович (1977–1978) ·  Івич (1978–1980) ·  Младинич (1980–1982) ·  Надовеза (1982–1984) ·  Поклепович (1984–1986) ·  Крешич (1986) ·  Скоблар (1986–1987) ·  Ковачич (1987) ·  Івич (1987) ·  Вуцов (1987) ·  Надовеза (1988–1989) ·  Перузович (1989–1990) ·  Скоблар (1990–1991) ·  Поклепович (1991–1993) ·  Каталинич (1993–1995) ·  Булян (1995) ·  Йозич (1995–1996) ·  Булян (1996–1997) ·  Боначич (1997) ·  Івич (1997) ·  Боначич (1997–1998) ·  Вулич (1998) ·  Каталинич (1998–1999) ·  Маткович (1999–2000) ·  Надовеза (2000) ·  Вулич (2000–2001) ·  Грачан (2001) ·  Билич (2001–2002) ·  Вулич (2002–2004) ·  Надовеза (2004) ·  Каталинич (2004) ·  Слишкович (2004–2005) ·  Штимаць (2005) ·  М.Блажевич (2005) ·  Гудель (2005–2006) ·  Боначич (2006) ·  Вулич (2006–2007) ·  Пудар (2007) ·  Крешич (2007) ·  Ярні (2007–2008) ·  Вучевич (2008) ·  Мише (2008–2009) ·  Калинич (2009) ·  Шпанич (2009) ·  Рея (2009–2010) ·  Поклепович (2010) ·  Шпанич (2010) ·  Вучевич (2010–2011) ·  Мише (2011) ·  Балаков (2011–2012) ·  Крстичевич (2012–2013) ·  Тудор (2013–2015) ·  Вукас (2015) ·  Поклепович (2015) ·  Вучевич (2015) ·  Вукас (2015) ·  Бурич (2015–2016) ·  Пушник (2016) ·  Лозо (2016) ·  Каррільо (2016–2017) ·  Копич (2017–2018) ·  Вулич (2018) ·  Орещанин (2018–-) · 

Туркі (1956–57) ·  Шериф (1957–60) ·  Кристич (1960–61) ·  Матошич (1961–63) ·  Жерар (1963–65) ·  Бен Насеф (1965–68) ·  Радоїчич (1968–69) ·  Серета (1969) ·  Радоїчич (1970) ·  Хізем (1970–74) ·  Надь (1974–75) ·  Шеталі (1975–78) ·  Хізем (1978–79) ·  Діб (1979–80) ·  Хізем (1980–81) ·  Кулеша (1981–83) ·  Зуауї (1984–86) ·  Венсан (1986–87) ·  Бен Отман (1987–88) ·  Пєхнічек (1988) ·  Тлілі (1988–89) ·  Пєхнічек (1989) ·  Махджуб (1990–93) ·  Зуауї (1993–94) ·  Бензарті (1994) ·  Касперчак (1994–98) ·  Сельмі (1998) ·  Скольйо (1998–2001) ·  Краутцун (2001) ·  Мішель (2001–02) ·  Суая (2002) ·  Зуауї (2002) ·  Лемер (2002–08) ·  Коелью (2008–09) ·  Бензарті (2009–10) ·  Маршан (2010) ·  Бензарті (2011) ·  Суая (2011) ·  Трабелсі (2011–13) ·  Маалул (2013) ·  Крол (2013) ·  Лекенс (2014–15) ·  Касперчак (2015–17) ·  Маалул (2017–18) ·  Бензарті (2018) · 

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фране_Матошич&oldid=23886638