Коморські Острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Союз Коморських Островів
Union des Comores
Udzima wa Komori
اتحاد القمر

Прапор Герб
Девіз: «Unité — Justice — Progrès»
«Єдність-Справедливість-Поступ»
Гімн: Udzima wa ya Masiwa
«Союз Великих Островів»
Розташування Коморських Островів
Столиця Мороні
11°41′ пд. ш. 43°16′ сх. д. / 11.683° пд. ш. 43.267° сх. д. / -11.683; 43.267
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Коморська, Арабська, Французька
Державний устрій Федеральна республіка
 - Президент Ікілілу Дуанін
Незалежність від Франції 
Площа
 - Загалом 1862 км² (178-ме)
 - Води (%) незначний
Населення
 - оцінка 2005 р. 798,000 (159-те)
 - Густота 275/км² (25-те)
ВВП (ПКС) 2004 р., оцінка
 - Повний $1.049 мільярдів (171-ше)
 - На душу населення $1,660 (156-те)
ІРЛП  (2004) 0.556 (середній) (132-ге)
Валюта Коморський франк (KMF)
Часовий пояс EAT (UTC+3)
Домен інтернету .km
Телефонний код +269

Сою́з Комо́рських Острові́в (до 2002 відома, як Федера́льна Ісла́мська Респу́бліка Комо́рських Острові́в)[1][2] — острівна держава в Індійському океані між Мадагаскаром і східним узбережжям Африки. Три острови Коморських островів, Нджазіджа, Нзвані і Мвалі утворюють Союз Коморських Островів. Четвертий крупний острів архіпелагу, Майотта, належить Франції. Площа країни становить 1862 км² (168 місце у світі), разом із Майоттою 2235 км². Населення: 691 тис. осіб (157 місце у світі). Столиця: місто Мороні.

Походження назви[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Вигляд і супутника острова Нджазіджа під час виверження вулкану Картала

Острівна африканська держава (архіпелаг Коморські острови) в західній акваторії Індійського океану, в Мозамбіцькій протоці між східним узбережжям Африки (Мозамбік і Танзанія) і Мадагаскаром. До складу Коморських Островів входять три основні острови — Нджазіджа (Гранд-Комор), Мвалі (Мохелі), Нзвані (Анжуан) і багато дрібніших. Столиця і найбільше місто, Мороні, розташоване на острові Нджазіджа.

Площа країни становить 1862 км² (з Майоттою 2235 км²), Коморські Острови також претендують на 320 км² територіальних морів. Клімат тропічний, як правило м'який, з двома основними сезонами, що відрізняються за кількістю опадів. Температура в середньому 29-30 °C у березні, найтеплішому місяці сезону дощів, що триває з грудня по квітень, а середня температура прохолодного сухого сезону (триває з травня по листопад) становить 19 °C.

Коморські Острови претендують також на острови Глоріосо, невеликий архіпелаг до якого належать острови Гранд Глоріосо, Іль-дю-Ліс і кілька невеликих скель. Острови Глоріосо до 1975 року знаходилися під управлінням колоніальної адміністрації Коморських Островів, і тому іноді вважаються частиною Коморського архіпелагу. Коморські Острови також заявляють, про належність до своєї економічної зони тепер затопленого острова Банк дю Гейзер, який був захоплений Мадагаскаром у 1976 році.

Історія[ред.ред. код]

Стародавня історія[ред.ред. код]

Острів Анжуан був заселений ще в 5-му столітті н. е. У 12-му столітті архіпелаг потрапив під владу султанату Кілва, створеного арабамі на східному узбережжі Африки (територія сучасної Танзанії). Вперше острови описані у 1598 році голландським мандрівником Хаутманом. Спроба португальців облаштуватися на островах в 1610-х роках зазнала невдачі через опір місцевих жителів. Після розпаду Кілви тут утворилися численні ворогуючі султанати, зріс вплив ісламу.

З 1600-х років почалося друга хвиля заселення островів вихідцями з Африки, країн Арабського Сходу, і острова Мадагаскар. Архіпелаг також був притулком піратів, які привозили сюди полонених індійців і китайців. З 1785 з метою захоплення рабів здійснювалися набіги з Мадагаскару, через що на початку 19-го століття острів Майотта практично став безлюдним і разом з островом Мохелі контролювався правителями Мадагаскару.

Колоніальний період[ред.ред. код]

У 1841 Франція захопила острів Майотта і з 1843 він став її протекторатом. У 18861892 встановлений протекторат над островами Анжуан, Гранд-Комор і Мохелі. З 1909 архіпелаг офіційно оголошений французькою колонією, а в 1912 в адміністративному відношенні приєднаний до Мадагаскару.

Економіка колоній базувалися на вирощуванні ванілі, гвоздики і кави. Місцева еліта тісно співпрацювала з колоніальною адміністрацією. Після окупації британськими військами під час Другої світової війни згідно з новою конституцією Франції в 1947 Коморським островам надано статус її заморської території. У 1957 розпочала діяльність Урядова рада1961 її очолив уродженець країни З. М.Шейх), в 1961 створена Палата депутатов. Місцеве самоврядування (окрім питань фінансів, оборони і зовнішніх стосунків) введене 1968 року. Адміністративний центр у 1968 перенесений з Дзаудзі (острів Майотта) до Мороні (острів Гранд-Комор). Адміністрацію очолював верховний комісар.

Перші політичні організації, що представляли різні групи мусульманської аристократії, виникли в 1962: ЀДемократичний союз Коморськіх островівЀ (ДСКО, створений. М. Шейхом) — т. зв. «Партія зелених» (партія вищих державних службовців) і Демократичне об'єднання коморського народу (ДОК), що дістало назву «Партія білих» або партія «принців». У 1963 коморською громадою в Танганьїці створено Рух за національне звільнення Коморськіх островів (МОЛІНАКО), визнане ОАЕ лідером національно-визвольного руху на островах. На архіпелазі з 1970 діяло його відділяння — Партія еволюції Коморів (ПЭК). У 1972 на о. Гранд-Комор створена Партія народу (Умма).

У референдумі з питання незалежності архіпелагу (грудень 1974) 96 % жителів островів Анжуан, Гранд-Комор і Мохелі проголосували за його відділяння від Франції, а 64 % населення острова Майотта — проти. 6 липня 1975 місцева Палата депутатів в односторонньому порядку проголосила незалежну Республіку Коморські Острови (РКО) у складі островів Анжуан, Гранд-Комор і Мохелі. Президентом став голова Урядової ради Ахмед Абдаллах.

У листопаді 1975 Комори були прийняті в ООН у складі чотирьох островів як єдина держава. Франція, визнавши незалежність РКО, закріпила за о. Майотта статус своєї територіальної одиниці.

Після здобуття незалежності[ред.ред. код]

У результаті безкровного державного перевороту 3 серпня 1975 до влади прийшов Алі Суаліх, що проголосив курс т. з. «національного соціалізму»: націоналізація великих земельних володінь і власності висланих з країни французьких колоністів, введення планування в економіці, відміна дії законів шаріату і обмеження впливу мусульманського духівництва, розпуск політичних партій. Антиісламська спрямованість політики уряду привела до дестабілізізациі обстановки в країні. РКО опинилася в умовах міжнародної ізоляції.

У травні 1978 відбувся новий переворот, очолений французьким найманцем Б. Денаром (А.Суаліх убитий, влада знов перейшла до А.Абдаллаха). Відновлена діяльність адміністративного апарату, приватних французьких і місцевих компаній, повернена земля великих власникаів, заохочувалися іноземні інвестиції, відновлені дипломатичні відносини з Францією.

Згідно з конституцією 1978 країна перейменована у Федеральну Ісламську Республіку Коморські Острови, парламент — у Федеральну асамблею, а іслам оголошений державною релігією. Після введення однопартійної системи (1979) єдиною партією став правлячий Коморсьий союз за прогрес (Уджіма, створений 1982). Авторитарність режиму А.Абдаллаха, переобраного 1984 (99 % голосів), і придушення будь-яких опозиційних поглядів привели в листопаді 1989 до перевороту, в ході якого він був убитий.

Президентські вибори 1990 пройшли в умовах багатопартійності (створені 14 легальних партій). Президентом був вибраний Саїд Мохамед Джохар (55,3 % голосів). Постійна конфронтація партій сприяла новому перевороту у вересні 1995, здійсненому іноземними найманцями. У 19961998 президентський пост займав Мохамед Таки Абдулкарім. Нова конституція (1996) закріпила існування багатопартійності і ісламу як державної релігії.

Після смерті президента цей пост зайняв Т. Массунде. Погіршення економічного стану (зокрема внаслідок падіння світових цін на ваніль і гвоздику) і сепаратизм (проголошення в односторонньому порядку незалежності островами Анжуан і Мохелі в 1997) дестабілізували ситуацію в країні. В результаті військового перевороту 30 квітня 1999 до влади прийшов полковник Азалі Ассумані. У 2001 урядові війська запобігли спробам військових переворотів на островах Анжуан і Мохелі.

Після проведення в квітні 2002 референдуму схвалена нова конституцію, що надавала островам ширші автономні права. Країна стала називатися Союз Коморських Островів (СКО). На президентських виборах 14 квітня 2002 (що відкладаються кілька разів і пройшли в два тури) переміг А.Ассумані. В березні-квітні того ж року вибрані президенти островів Ажуан і Мохелі. Президентом о. Гранд-Комор вибрано в травні 2002 супротивника А.Ассумані А. З.Елбак (63 % голосів).

На виборах 2006 р. перемогу здобув представник острова Анжуан Ахмед Абдалла Мохамед Самбі. Чинний федеральний президент Азалі Ассумані погодився з результатами виборів після чого в країні відбувся перший мирний перехід влади.

З 2007 року різко погіршилися стосунки федеральної влади і президента острова Анжуан Мохамеда Бакара. В квітні 2007 року після завершення терміну президентства Бакара, федеральний уряд призначив нового тимчасового президента. Проте Бакар відмовився підкоритися цьому рішенню і в червні 2007 року провів нові вибори, після яких оголосив про свою перемогу з результатом 90 %. Федеральна влада і Африканський союз не визнали легітимність виборів. 24 березня 2008 року війська Африканського Союзу висадилися на острові Анжуан і після нетривалих сутичок острів опинився під контролем сил Африканського Союзу. Президент Бакар втік на Майотту і попросив політичного притулку у Франції.


Політична система[ред.ред. код]

Коморські Острови за формою правління є парламентською республікою, глава держави — президент, від 2011 року Ікілілу Дуанін. Державний устрій — федеративна держава.

Союз Коморських Островів Президент одночасно є главою держави і главою уряду. Конституція Союзу Коморських Островів була прийнята на референдумі 23 грудня 2001 року після чого були прийняті також конституції окремих островів.

Виконавча влада здійснюється урядом, що призначається і очолюється президентом. Кожен з островів (відповідно до розділу II Конституції) має велику ступінь автономії в Союзі, в тому числі мають власну конституцію, президента і парламент. Президента союзу почергово обирають різні острови. Теперішній федеральний президент Ахмед Абдалла Мохамед Самбі є представником острова Андиджан.

Парламент[ред.ред. код]

Органом законодавчої влади є Союзна Асамблея з 33 членів якої 18 обираються прямими виборами, а 15 призначаються місцевими асамблеями трьох островів.

Політичні партії[ред.ред. код]

Основні політичні партії держави:

Судова влада[ред.ред. код]

Коморська правова система ґрунтується на ісламському праві, французькому праві і нормах традиційного права. Сільські старійшини або цивільні суди вирішують більшість суперечок. Судова влада незалежна від законодавчої і виконавчої влади. Верховний суд діє як Конституційна рада для вирішення конституційних питань і контролю за президентськими виборами. Верховний Суд також виступає ролі арбітра у випадку звинувачень на адресу уряду . Верховний суд складається з двох членів, що призначаються президентом, двоє обираються федеральним парламентом, і по одному призначають уряди кожного острова.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Українсько-коморські відносини[ред.ред. код]

Уряд Коморських Островів офіційно визнав незалежність України 7 червня 1993 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 23 липня 1993 року[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Коморських Островів, що відає справами щодо України, знаходиться в Парижі (Франція)[3]. Справами України на Коморських Островах відає українське посольство в Кенії.

Державна символіка[ред.ред. код]

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ[ред.ред. код]

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 3 автономні провінції (острови).

Збройні сили[ред.ред. код]

Чисельність збройних сил у 1996 році складала 800 військовослужбовців[3].

Економіка[ред.ред. код]

Коморські Острови — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 441 млн доларів США (179 місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 600 доларів (189 місце у світі)[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 4 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 40 %; сфера обслуговування — 56 % (станом на 2006 рік)[3]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 20 % — промисловість, будівництво і сфера обслуговування; 80 % — аграрне, лісове і рибне господарства (станом на 2006 рік)[3].

Надходження в державний бюджет Коморських Островів за 2006 рік склали 27,6 млн доларів США[3].

Валюта[ред.ред. код]

Національною валютою країни слугує коморський франк. У 2006 році за 1 долар США (USD) давали 392 коморських франки.

Промисловість[ред.ред. код]

Головна галузь промисловості: харчова.

Енергетика[ред.ред. код]

За 2004 рік було вироблено 19 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 17,7 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт/год)[3].

У 2004 році споживання нафти склало 0,7 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[3].

Агровиробництво[ред.ред. код]

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 45 % площі держави[3]. Головні сільськогосподарські культури: банани, ваніль, кориця, кава.

Транспорт[ред.ред. код]

Туризм[ред.ред. код]

У 1996 році Коморські Острови прибуток від іноземного туризму становив 20 млн доларів США[3].

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Основні торговельні партнери Коморських Островів: Франція, Сінгапур, Південно-Африканська Республіка, Німеччина, Об'єднані Арабські Емірати, Японія.

Держава експортує: ваніль (70 %), копра, какао, сизаль, кава, гвоздика, пряні олії. Основні покупці: Франція (27 %); Сінгапур (16 %); Японія (15 %), Німеччина (13 %). У 2005 році вартість експорту склала 34 млн доларів США[3].

Держава імпортує: рис, нафтопродукти, промислові вироби. Основні імпортери: Франція (22 %); Об'єднані Арабські Емірати (10 %); Південно-Африканська Республіка (7 %). У 2005 році вартість імпорту склала 115 млн доларів США[3].

Населення[ред.ред. код]

Населення держави у 2006 році становило 691 тис. осіб (157 місце у світі). Густота населення: 304,1 осіб/км² (19 місце у світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 36,4 ‰; смертність 8 ‰; природний приріст 28,4 ‰[3].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 42,6 % (152 тис. чоловіків, 151 тис. жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 54,4 % (191 тис. чоловіків, 196 тис. жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3 % (10 тис. чоловіків, 11,5 тис. жінок).

Урбанізація[ред.ред. код]

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 31 %[3]. Головні міста держави: Мороні (48 тис. осіб), Муцамуду (25 тис. осіб), Домоні (14 тис. осіб), Фомбоні (14 тис. осіб).

Етнічний склад[ред.ред. код]

Головні етноси, що складають коморську націю: суахілі — _%, малагасійці — _%, індійці — %, французи, китайці.

Мови[ред.ред. код]

Державна мова: коморська (шикоморі), близька до суахілі, англійська і французька.

Релігії[ред.ред. код]

Мечеть в Мороні

Головні релігії держави: іслам сунітського спрямування — 99 % населення, католицтво (переважно французи, малагасійці) — 0,5 %.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 72,3 року: для чоловіків — 68,4 року, для жінок — 64,7 року[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 70,7 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене лікарями — 1 лікар на 11,1 тис. жителів (станом на 1996 рік)[3].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності в 2003 році становив 56,6 %: 63,6 % серед чоловіків, 49,3 % серед жінок[3].

В країні запроваджена 9-річна обов'язкова освіта.

Інтернет[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998. ISBN 9667492001
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.

Література[ред.ред. код]

  1. Бєлозоров С. Т. Африка. — К.: Радянська школа, 1957.

Джерела[ред.ред. код]

  • The Comoros Islands: Struggle Against Dependency in the Indian Ocean Malyn Newitt
  • Historical Dictionary of the Comoro Islands Martin and Harriet Ottenheimer
  • Shinzwani-English/English-Shinzwani Dictionary Harriet Ottenheimer
  • Lonely Planet World Guide: Madagascar and Comoros Gemma Pitcher and Patricia C. Wright


Прапор Коморських Островів Це незавершена стаття про Коморські Острови.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.