5 Астрея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
5 Астрея 
Спрощене порівняння розмірів Астреї та карликової планети Церери
Відкриття
Відкривач Карл Людвиг Генке
Місце відкриття Дрезденко
Дата відкриття 8 грудня 1845
Позначення
Позначення 5 Astraea
Названа на честь Астрея
Тимчасові позначення 1969 SE
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 4 листопада 2013 (2 456 600,5 JD)
Велика піввісь 2,574572147072 а. о.
Перигелій 2,083157647699 а. о.
Афелій 3,065986646445 а. о.
Ексцентриситет 0,190872296949
Орбітальний період 1508,884602163 д
Середня орбітальна швидкість 0,238586833932 °/д
Середня аномалія 164,8152189339°
Нахил орбіти 5,367795421747°
Довгота висхідного вузла 141,5937478567°
Аргумент перицентру 358,8619984034°
Фізичні характеристики
Розміри 119,07 км
Маса 2,9× 1018 кг[2][3]
(припущення)[4]
Середня густина ~3,3 г/см³
Прискорення вільного падіння на поверхні ~0,023 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,062 км/с
Період обертання 16,800 год
Альбедо 0,2268
Температура ~167 K
макс: 263 K (-10 °C)
Спектральний тип S (Толен)
S (SMASS)
Видима зоряна величина 8,74 до 12,89
Стандартна зоряна величина 6,85
Кутовий розмір 0,15" до 0,041"
CMNS: 5 Астрея у Вікісховищі

Астре́я — астероїд головного поясу. Відкритий в 1845 році, через 38 років після відкриття Вести (1807). Після відкриття Астреї нові астероїди стали знаходити майже щорічно. Астрея значно поступається розмірами першим чотирьом об'єктам у поясі астероїдів.

Відкриття і назва[ред. | ред. код]

Астрея стала п’ятим об'єктом, відкритим у поясі астероїдів. Її відкрив 8 грудня 1845 року Карл Людвиг Генке. Названо на честь Астреї, грецької богині правосуддя (яка, у свою чергу, була названа на честь зір). Німецький астроном-аматор і директор поштового відділення[відсутнє в джерелі], Генке шукав Весту, коли натрапив на Астрею. За це відкриття король Пруссії призначив Генке щорічну пенсію в 1200 марок[5].

Генке запропонував для Астреї символ у вигляді перевернутого якіра, але, враховуючи зв'язок Астреї зі справедливістю та точністю, це могли б бути стилізовані терези[6][7]. Цей символ більше не застосовується. Сучасний символ — ⑤: цифра 5, обведена колом.

Протягом 38 років після відкриття Вести, четвертого об'єкта у поясі астероїдів, нових астероїдів не знаходили[8]. Але невдовзі після відкриття Астреї в 1840-х роках було виявлено ще п'ять астероїдів, а в 1850-х роках - 47. Таким чином, відкриття Астреї стало відправною точкою для пониження чотирьох початкових астероїдів (які в той час вважалися планетами)[8] до їх поточного статусу, бо стало очевидним, що ці чотири були лише найбільшими серед тисяч представників нового типу небесних тіл.

Характеристики[ред. | ред. код]

Фотометрія вказує на обертання астероїда у прямому напрямку, з положенням північного полюсу в напрямку прямого сходження 9 годин 52 хвилини і схилення 73° з похибкою 5°. Це дає осьовий нахил близько 33°. З видимою зоряною величиною 8,7 (в сприятливе протистояння 15 лютого 2016 року) це лише сімнадцятий за яскравістю астероїд головного поясу. Він тьмяніший, ніж, наприклад, 192 Навсікая або навіть 324 Бамберга (у рідкісні протистояння в перигелії).

Поверхня Астреї має високу відбивну здатність, а її склад, ймовірно, є сумішшю нікелю та заліза з силікатами магнію та заліза. Це астероїд типу S за системою класифікації Толена.

Покриття зорі 6 червня 2008 року дозволило оцінити діаметр Астреї: 115 ± 6 km[9].

Порівняння розмірів перших 10 пронумерованих астероїдів, зображених на фоні Місяця.
Орбіта Астреї (білого кольору) у порівнянні з орбітами Землі, Марса та Юпітера.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. База даних малих космічних тіл JPL: 5 Астрея (англ.) . Процитовано 2013.12.27. Останнє спостереження 2013.08.14.
  2. Michalak, G. (2001). Determination of asteroid masses. Astronomy & Astrophysics. 374: 703—711. doi:10.1051/0004-6361:20010731. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 10 листопада 2008.
  3. (Оцінка маси Астреї 0,015 / Маса Церери 4,75) * Маса Церери 9,43E+20 = 2,977E+18
  4. Michalak 2001 (Таблиця 6) — маси астероїдів, відносно яких відбувалось зміщення, що використовувалося у обрахунку мас, припущені.
  5. Dawn Community. NASA. Архів оригіналу за 21 May 2009. Процитовано 17 квітня 2009.
  6. Bericht über die zur Bekanntmachung geeigneten Verhandlungen der Königl. Preuss. Akademie der Wissenschaften zu Berlin. Deutsche Akademie der Wissenschaften zu Berlin; Königlich Preussische Akademie der Wissenschaften zu Berlin. 1845. с. 406. Der Planet hat mit Einwilligung des Entdeckers den Namen Astraea erhalten, und sein Zeichen wird nach dem Wunsche des Hr. Hencke ein umgekehrter Anker sein.
  7. Schmadel, Lutz D. (2003). Dictionary of Minor Planet Names. Springer. с. 15—18. ISBN 978-0-354-06174-2.
  8. а б The Planet Hygea. spaceweather.com. 1849. Архів оригіналу за 9 April 2008. Процитовано 18 квітня 2008.
  9. Ďurech, Josef; Kaasalainen, Mikko; Herald, David; Dunham, David; Timerson, Brad; Hanuš, Josef та ін. (2011). Combining asteroid models derived by lightcurve inversion with asteroidal occultation silhouettes (PDF). Icarus. 214 (2): 652—670. arXiv:1104.4227. Bibcode:2011Icar..214..652D. doi:10.1016/j.icarus.2011.03.016. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 26 січня 2012.


Посилання[ред. | ред. код]