Очікує на перевірку

8 Флора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
8 Флора 
Зображення Флори у VLT
Відкриття
ВідкривачДжон Рассел Гайнд
Місце відкриттяЛондон
Дата відкриття18 жовтня 1847
Позначення
Позначення8 Flora
Названа на честьФлора
Тимчасові позначеннявідсутні
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[5]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь2,201255243100 а. о.
Перигелій1,857649725008 а. о.
Афелій2,544860761191 а. о.
Ексцентриситет0,156095263903
Орбітальний період1192,899981870 д
Середня орбітальна швидкість0,301785569177 °/д
Середня аномалія11,57066022345°
Нахил орбіти5,888090223769°
Довгота висхідного вузла110,9221417394°
Аргумент перицентру285,4005339198°
Фізичні характеристики
Розміри135,89 км
Маса8,47× 1018 кг[1]
4,3× 1018 кг[2][3]
Середня густина7,75±0,92 г/см³[1]
~3,3 г/см³[4]
Прискорення вільного падіння на поверхні~0,045 м/с²
Друга космічна швидкість~0,081 км/с
Період обертання12,865 год
Альбедо0,2426
Температура~180 K
макс: 276 K (+3 °C)
Спектральний типS (Толен)
Видима зоряна величина7,9[6] до 11,6
Стандартна зоряна величина6,49
Кутовий розмір0,21" до 0,053"
CMNS: 8 Флора у Вікісховищі

8 Фло́ра — великий яскравий астероїд головного поясу.

Це найближчий до Сонця великий астероїд. Жодний ближчий до Сонця астероїд не має діаметра більше 25 кілометрів (20 % від діаметра Флори). Лише за 28 років після Флори був відкриттий астероїд 149 Медуза на ближчій середній відстані від Сонця[7].

Флора є сьомим за яскравістю астероїдом із середньою зоряною величиною в протистояння +8,7[8]. Флора може досягати величини +8,1 за сприятливого протистояння поблизу перигелію, як це сталося в листопаді 2020 року, коли вона опинилась на відстані 0,88 а. о. від Землі.

Відкриття та найменування

[ред. | ред. код]

Флора була відкрита Джоном Хайндом 18 жовтня 1847 року. Це було його друге відкриття астероїда після астероїда 7 Ірида.

Назва Флора була запропонована Джоном Гершелем від Флори, латинської богині квітів і садів, дружини Зефіра (уособлення західного вітру) і матері Весни. Грецький еквівалент — Хлоріда, у якої є власний астероїд 410 Хлоріда, але грецькою мовою 8 Флора також називається 8 Хлоріда (8 Χλωρίς).

Старий символ Флори передавався по-різному: , і т. д.

Характеристики

[ред. | ред. код]

Аналіз кривої блиску показує, що полюс Флори вказує на екліптичні координати (β, λ) = (16°, 160°) з похибкою 10°. Це дає осьовий нахил 78° плюс-мінус десять градусів.

Флора є батьківським тілом сім'ї Флори і його найбільшим членом. На нього припадає близько 80 % від загальної маси сімейства. Тим не менш, Flora майже напевно була зруйнована ударом або ударами, які сформували сімейство, і, ймовірно, є гравітаційним агрегатом, утвореним з більшості уламків.

Спектр флори вказує на те, що її поверхневий склад є сумішшю силікатної породи (що включає піроксен і олівін) і металевих нікелю та заліза. Флора і вся сім'я Флори в цілому є хорошими кандидатами на роль батьківських тіл L-хондритових[en] метеоритів[9]. Цей тип метеоритів становить 35 % метеоритів, що падають на Землю[10].

26 липня 2013 року Флора покрила зорю 2UCAC 22807162 над частинами Південної Америки, Африки та Азії[11].

Під час спостереження 25 березня 1917 року Флора була помилково прийнята за зорю 15-ї величини TU Лева, що призвело до класифікації цієї зорі як катаклізмічної змінної типу U Близнят[12]. Ця помилка була виявлена лише в 1995 році[12].

Порівняння розмірів перших 10 астероїдів і Місяця. Флора — номер 8.
Орбіта Флори у порівнянні з орбітами Землі, Марса та Юпітера.

В культурі

[ред. | ред. код]

У науково-фантастичному фільмі «Зелений слиз»[en] 1968 року орбітальне збурення штовхнуло астероїд Флора на курс зіткнення із Землею.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Jim Baer (2008). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 27 листопада 2008.
  2. Michalak, G. (2001). Determination of asteroid masses. Astronomy & Astrophysics. 374: 703—711. doi:10.1051/0004-6361:20010731. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 10 листопада 2008.
  3. Michalak2001 assumed masses of perturbing asteroids used in calculations of perturbations of the test asteroids.
  4. Density (D=Mass/Volume=4.376/1.317=~3.3) calculated using JPL radius of 68км and the Michalak2001 assumed mass of 4.376E+18.
  5. База даних малих космічних тіл JPL: 8 Флора (англ.) . Процитовано 2014.05.15. Останнє спостереження 2013.10.25.
  6. Donald H. Menzel and Jay M. Pasachoff (1983). A Field Guide до the Stars and Planets (вид. 2nd). Boston, MA: Houghton Mifflin. с. 391. ISBN 0395348358.
  7. Binsel, Richard P.; Gehrels, Tom and Matthews, Mildred Shapley (editors); Asteroids II; published 1989 by University of Arizona Press; pp. 1038—1040. ISBN 0-8165-1123-3
  8. The Brightest Asteroids (archived)
  9. Nesvorný, D. та ін. (2002). The Flora Family: A Case of the Dynamically Dispersed Collisional Swarm?. Icarus. 157 (1): 155—172. Bibcode:2002Icar..157..155N. doi:10.1006/icar.2002.6830.
  10. The Catalogue of Meteorites. Natural History Museum. Процитовано 28 травня 2020.
  11. Asteroid Occultation Index Page
  12. а б Schmadel, L. D.; Schmeer, P.; Börngen, F. (August 1996). TU Leonis = (8) Flora: the non-existence of a U Geminorum star. Astron. Astrophys. 312: 496. Bibcode:1996A&A...312..496S.

Посилання

[ред. | ред. код]