9 Метіда
 Зображення Флори, отримане VLT | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Ендрю Ґрем |
| Місце відкриття | Обсерваторія Маркрі |
| Дата відкриття | 25 квітня 1848 |
| Позначення | |
| Позначення | 9 Metis |
| Названа на честь | Метіда |
| Тимчасові позначення | 1974 QU2 |
| Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
| Орбітальні характеристики[1] | |
| Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD) | |
| Велика піввісь | 2,386143840095 а. о. |
| Перигелій | 2,094011184198 а. о. |
| Афелій | 2,678276495992 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,122428770214 |
| Орбітальний період | 1346,304684320 д |
| Середня орбітальна швидкість | 0,267398609090 °/д |
| Середня аномалія | 156,2346946838° |
| Нахил орбіти | 5,574912352229° |
| Довгота висхідного вузла | 68,94557096330° |
| Аргумент перицентру | 5,849920187881° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 190 км |
| Маса | 1,13× 1019 кг |
| Середня густина | 4,12±1,33 г/см³ |
| Прискорення вільного падіння на поверхні | ~0,070 м/с² |
| Друга космічна швидкість | ~0,11 км/с |
| Період обертання | 5,079 год |
| Альбедо | 0,118 |
| Температура |
~173 K макс: 282 K (+9° °C)[2] |
| Спектральний тип | S (Толен) |
| Видима зоряна величина | 8,1[3] до 11,83 |
| Стандартна зоряна величина | 6,28 |
| Кутовий розмір | 0,23" до 0,071" |
 9 Метіда у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
9 Меті́да[4] або 9 Метида[5] (9 Metis) — один із найбільших астероїдів головного поясу, відкритий в 1848 році. Складається з силікатів і металевого нікель-залізного сплаву і може бути залишком ядра великого астероїда, який був знищений в результаті давнього зіткнення[6]. Метида містить трохи менше половини відсотка загальної маси поясу астероїдів[7].
Відкриття та найменування[ред. | ред. код]
Метіда була відкрита Ендрю Ґремом 25 квітня 1848 року в обсерваторії Маркрі в Ірландії. Це було його єдине відкриття астероїда[8]. Це також був єдиний астероїд, відкритий в результаті спостережень з Ірландії до 7 жовтня 2008 року, коли через 160 років Дейв Макдональд з обсерваторії J65 виявив астероїд (281507) 2008 TM9[9]. Його назва походить від міфологічної Метіди, титанки та океаніди, дочки Тетії та Океана[10]. Назва «Фетіда» також була розглянута та відхилена (пізніше вона перейде до астероїда 17 Фетіда).
Характеристика[ред. | ред. код]
Напрямок обертання Метіди наразі невідомий через неоднозначність даних. Аналіз кривої блиску вказує на те, що полюс Метіди спрямований на екліптичні координати (β, λ) = (23°, 181°) або (9°, 359°) з невизначеністю 10°[11]. Це дає осьовий нахил 72° або 76° відповідно.
Зображення Метіди отримані за допомогою космічного телескопа «Габбл»[12] і аналізу кривих блиску[13] узгоджуються з тим, що Метида має неправильну витягнуту форму з одним загостреним і одним широким кінцем[13]. Радіолокаційні спостереження теж свідчать про наявність значної плоскої області[14].
Склад поверхні Метіди оцінюється як 30–40 % металовмісного олівіну та 60–70 % залізо-нікелівого сплаву[15].
Дані кривої блиску Метиди натякіли на існування супутника, однак подальші спостереження не підтвердили це припущення[16][17]. Пізніші пошуки за допомогою космічного телескопа «Габбл» у 1993 році супутників не знайшли[18].
.png)
Зв'язок з іншими астероїдами[ред. | ред. код]
Колись Метіду вважали членом сім'ї астероїдів, яку називали сім'єю Метіди[19], але подальші пошуки не підтвердили існування такої сім'ї.
Однак спектроскопічний аналіз виявив сильну спектральну подібність між Метідою та 113 Амальтеєю, і існує припущення, що ці астероїди можуть бути залишками дуже старої динамічної родини (віком принаймні 1 млрд років), менші члени якої були зруйновані в зіткненнях або викинуті збуреннями. Передбачуване батьківське тіло, за оцінками, мало діаметр від 300 до 600 км (розмір Вести) і було диференційованим[20]. Метида могла б бути відносно неушкодженим залишком ядра (хоча й меншим, ніж 16 Психея), а Амальтея — фрагментом мантії, причому 90 % первісного тіла було втрачено[20]. За збігом обставин і Метіда, і Амальтея мають тезок серед внутрішніх супутників Юпітера.
Покриття[ред. | ред. код]
У 1984 році покриття зорі Метідою дало сім хорд, які Крістенсен використав для отримання еліпсоїдального профілю тіні астероїда розміром 210 × 170 км[21]. 6 серпня 1989 року Метіда покрила зорю величиною 8,7, і вдалось отримати п'ять хорд і розрахувати діаметр 173,5 км[21]. Спостереження покриття 11 лютого 2006 року дало лише дві хорди, що вказували на мінімальний діаметр 156 км[22]. Усі три покриття відповідають еліпсоїду 222×182×130 км, запропонованому Бером[23].
7 березня 2014 року Метіда закрила зорю HIP 78193 (величиною 7,9) над частинами Європи та Близького Сходу[24][25].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 9 Метіда (англ.). Процитовано 2014.05.12. Останнє спостереження 2014.04.06.
- ↑ L. F. Lim et al., Thermal infrared (8–13 µm) spectra of 29 asteroids: the Cornell Mid-Infrared Asteroid Spectroscopy (MIDAS) Survey, Icarus Vol. 173, p. 385 (2005).
- ↑ Donald H. Menzel and Jay M. Pasachoff (1983). A Field Guide до the Stars and Planets (вид. 2nd). Boston, MA: Houghton Mifflin. с. 391. ISBN 0395348358.
- ↑ ВУЕ
- ↑ Астрономічний календар ГАО НАН України
- ↑ Kelley, Michael S; Michael J. Gaffey (2000). 9 Metis and 113 Amalthea: A Genetic Asteroid Pair. Icarus 144 (1): 27–38. Bibcode:2000Icar..144...27K. doi:10.1006/icar.1999.6266.
- ↑ Jim Baer (2010). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 2 July 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
- ↑ Graham, A.; New Planet, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, Vol. 8, No. 6 (dated 14 April 1848!), p. 146 (signed 29 April 1848; the discovery was first announced on 27 April)
- ↑ Amateur Astronomer Becomes Second Ever to Discover Asteroid from Ireland, After 160 Years. International Year of Astronomy in Ireland. 10 жовтня 2008. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 2 березня 2009.
- ↑ Graham, A.; Metis, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, Vol. 8, No. 7 (dated 12 May 1848), pp. 147—150
- ↑ J. Torppa et al., Shapes and rotational properties of thirty asteroids from photometric data, Icarus Vol. 164, p. 346 (2003).
- ↑ A. D. Storrs et al., A closer look at main-belt asteroids 1: WF/PC images, Icarus Vol. 173, p. 409 (2005).
- ↑ а б J. Torppa et al., Shapes and rotational properties of thirty asteroids from photometric data, Icarus Vol. 164, p. 346 (2003).
- ↑ D. L. Mitchell et al., Radar Observations of Asteroids 7 Iris, 9 Metis, 12 Victoria, 216 Kleopatra, and 654 Zelinda, Icarus Vol. 118, p. 105 (1995).
- ↑ Kelley, Michael S; Michael J. Gaffey (2000). 9 Metis and 113 Amalthea: A Genetic Asteroid Pair. Icarus 144 (1): 27–38. Bibcode:2000Icar..144...27K. doi:10.1006/icar.1999.6266.
- ↑ research at IMCCE [Архівовано 12 червня 2002 у Wayback Machine.] (in French)
- ↑ «other» reports of asteroid companions
- ↑ Hubble Space Telescope observations [Архівовано 30 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ J. G. Williams, Asteroid Families — An Initial Search, Icarus Vol. 96, p. 251 (1992).
- ↑ а б Kelley, Michael S; Michael J. Gaffey (2000). 9 Metis and 113 Amalthea: A Genetic Asteroid Pair. Icarus 144 (1): 27–38. Bibcode:2000Icar..144...27K. doi:10.1006/icar.1999.6266.
- ↑ а б Kissling, W.M; Blow, G. L.; Allen, W. H.; Priestley, J.; Riley, P.; Daalder, P.; George, M. (1991). The Diameter of 9 Metis from the Occultation of SAO:190531. Proceedings of the Astronomical Society of Australia 9 (1): 150–152. Bibcode:1991PASA....9..150K. doi:10.1017/S1323358000025352.
- ↑ Occultation of TYC 0862-00695-1 by (9) Metis 2006 February 11. Royal Astronomical Society of New Zealand. Архів оригіналу за 27 серпня 2008. Процитовано 6 грудня 2008.
- ↑ Jim Baer (2010). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 2 July 2013. Процитовано 13 лютого 2011.
- ↑ Asteroid Occulations [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Map [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
