Гунська мова
| Гунська мова | |
|---|---|
| źawńuχ / śonuχ / śawnuχ | |
| Поширена в | мертва мова |
| Регіон | Південна Європа, Казахстан, Південний Сибір, Східна Європа |
| Носії | ~ |
| Писемність | Xiongnu Scriptd |
| Класифікація | Алтайська Булгарська |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | — |
| ISO 639-2 | — |
| ISO 639-3 | xhc |
Гунська мова — вважається зниклою мовою, але, можливо, живим її продовженням через хозаро-булгарську стадію розвитку є чуваська мова. Наявні пам'ятки писемності гунів виконані писемністю Согдійського походження (написи на посуді). До недавніх пір вважалося, що гуни не мали писемності, і про мову гунів судили по нечисленних гунських словах, сильно спотворених в грецькій або латинській літерації — головним чином по іменах, по яких можна було судити лише про тюркське походження мови (див. «Europe: The Origins of the Huns» або «Khan Diggiz Dish Inscriptions»). Як пише Encyclopaedia Britannica, існує припущення, що нарівні з хозарською належала до мов r--і l-типу (булгарська гілка тюркських мов), до яких із живих тюркських відноситься тільки чуваська (інші живі тюркські мови відносяться до мов z-і š-типів). Незавершене дешифрування гунських написів на посуді підтверджує це припущення.
Були зроблені спроби виявити зв'язок гунської мови з угорською. Угорські легенди та історії середньовіччя передбачають тісний зв'язок з гунами. Ім'я Гунор збереглося в легендах і (з декількома гунськими іменами, такі, як Аттіла) використовується як ім'я в сучасній Угорщині. Багато угорців поділяють переконання, що секеї, угорська етнічна група в Румунії, є нащадками групи гунів, які залишилися в Карпатах після 454 року.
Було висловлено припущення, що гунська мова була пов'язана з хунну, але наукового консенсусу щодо того, якою мовою розмовляли хунну, немає[1][2][3].
Джерела про гунську мову
Пріск повідомляв, що гуни пригощали посольство медом і напоєм, виготовленим із ячменю, а народ Аттіли і його воїнів він називав скіфами. В усій розповіді Пріска немає жодного слова «гун» або «гунський». В селах скіфів посольству давали харчі: замість пшениці давали просо, «а замість вина — так званий по-тубільному „медос“; слуги, що були з нами, теж одержували просо і напій, добуваний з ячменю; варвари звуть його „камос“».
Ось, що писав Йордан про похорон Атілли: «Після того, як він був оплаканий такими стогнаннями, вони (гуни) справили на його кургані „страву“, так називають це вони самі, супроводжуючи її величезним бенкетом…»[4] Як зазначає Г.Василенко у «Великій Скіфії» слово «страва» збереглось лише в українській, білоруській та словацькій мовах
Примітки
- ↑ The autonomous Hunnic language was evidenced — summary, Prof. Uchiraltu: The words of Hunnic language, 2007, Inner Mongolian University Press
- ↑ The Asian Huns in the Chinese sources. Katalin Csornai, 2007, Budapest, Hungary summary
- ↑ Dr. OBRUSÁNSZKY, Borbála: The History and Civilization of the Huns. Paper of the University of Amsterdam, 8 October 2007. Page 60. http://www.epa.oszk.hu/00000/00007/00028/pdf/00028.pdf
- ↑ СКАЗАНИЯ ПРИСКА ПАНИЙСКОГО. (ПЕРЕВОД С ГРЕЧЕСКОГО). Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 1 лютого 2014.
Джерела
- The World of the Huns by Otto Maenchen-Helfen — Language chapter
- The History Files Europe: The Origins of the Huns, based on conversations with Kemal Cemal, Turkey, 2002 (address correction to Notes, above)
- Опыт расшифровки гуннских надписей. [недоступне посилання з липня 2019], Лебедев Е. Г. 2009 г. г. Канаш Чувашской Республики