Криниця для спраглих

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Криниця для спраглих
Криниця для спраглих
Жанркінопритча
РежисерЮрій Іллєнко
СценаристІван Драч
У головних
ролях		Дмитро Мілютенко
Лариса Кадочникова
Феодосія Литвиненко
Ніна Алісова
Джемма Фірсова
ОператорЮрій Іллєнко
Володимир Давидов
КомпозиторЛеонід Грабовський
ХудожникиПетро Максименко
Анатолій Мамонтов
КінокомпаніяКиївська кіностудія імені О.Довженка
Тривалість73 хв.
Моваукраїнська[1]
КраїнаСРСР СРСР
Рік1965
IMDbID 0059655
Q: Криниця для спраглих у Вікіцитатах

«Криниця для спраглих» — український радянський сюрреалістичний художній фільм, дебют у кінематографі Івана Драча, сценариста, та Юрія Іллєнка, режисера. Стрічку знято 1965 року, але покладено «на полицю» і вперше показано 1987 року.

Фільм присвячується пам'яті народного артиста СРСР Дмитра Мілютенка.

Займає 21-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Зміст

Фільм складається з п'яти частин і практично є німою стрічкою, що відзначається винахідливим мінімалістичним використанням звуку.[2]

Ця стрічка — метафорична, алегорична, символічна оповідь з багатьма темами, головною з яких видається драматичне життя літнього Левка Сердюка, селянина-філософа. Односельці насміхаються з його піклувань про колодязь, що забезпечує водою усе село, нащадки, заклопотані власними справами, не згадують ні про батька, ні про могилу матері. Старий живе згадками та роздумами: про те, як його близькі полишили рідний дім, про смерть сина-військовика, про те, як сучасний безжалісний світ вторгається в сільське життя, позбавляючи людей первісної чистоти своєї ідентичності. Левко викликає синів до села з міста, але відчуває їхню душевну віддаленість і не знає, як їх наблизити.

Грандіозний метафоричний театр цієї трагедії: руйнується рід, гине сама екологія його мешкання. Метафори фільму класичні: пісок — забуття, криниця — джерело моралі, духовності, народної пам'яті. Символічним є й кінець фільму, що дає надію та віру в безсмертя людського духу: має народитися Левків онук, син його загиблого сина-пілота, для якого старий чистить покинуту криницю та садить коло неї яблуню в плодах — дерево життя та безсмертя.

Фільм вимагає і закликає не миритися з процесом утрати моральних цінностей, бо можна втратити людське.

Заборона

Одразу після завершення, фільм заборонено постановою ЦК Комуністичної партії України. У Постанові № 3 Державного Комітету України з кінематографії від 10.03.1967 в розділі про хиби в роботі є фраза:

Так, недосвідченість режисера Ю. Іллєнка призвела до того, що у фільмі „Криниця для спраглих“ було допущено ідейні збочення, внаслідок чого фільм не було випущено на екран, а витрати в сумі 268,0 тис. крб. списано на збитки.

Вперше фільм показано в листопаді 1987 року на фестивалі українського кіно, який проводив кіноклуб «Восхождение», м. Запоріжжя.

Критика

Критики схвалюють фільм за простоту, чорно-білу кінематографію та її композицію, а також новаторський мінімалістичний звук. Водночас відзначають, що фільм призначений «не для всіх».[2][3]

Так, американський журнал TV Guide оцінив фільм на 3,5 зірки із чотирьох, і в його огляді стрічки йдеться:

„Криниця для спраглих“ — це абстрактний візуальний твір і не для пересічного кіноглядача, проте має колосальний скарб для тих, хто цінить величну силу простоти. Це проста алегорія про абсолютність людської спраги. Іллєнкові кадри також прості і їхня сила може губитися для сучасної аудиторії, звиклої до високотехнологічних спецефектів.[2]

Натомість, Адам Кук у своєму блозі Concise Cinema оцінив фільм на п'ять із десяти зазначивши:

Режисерський дебют Юрія Іллєнка (оператора прекрасних «Тіней забутих предків») це той фільм, який не стерпіла б більшість сучасних глядачів. Місцями він мені видався досить марудним попри гостроцікаву чорно-білу кінематографію та новаторську звукорежисуру.

— за його словами, фільм «не промовив до нього» попри наявність разючих епізодів та технічних переваг.[3]

Актори

Знімальна група

Примітки

  1. ↑ кілька реплік російською
  2. ↑ а б в Review: A Spring For The Thirsty — TV Guide.
  3. ↑ а б A Spring for the Thirsty (1965) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — Concise Cinema, 25.06.2011.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Криниця для спраглих
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Криниця_для_спраглих&oldid=34513121