Sukhoi Superjet 100

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:06, 25 лютого 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 25 лютого 2022, заснована на цій версії.
Sukhoi Superjet 100
Sukhoi Superjet 100
Типпасажирський літак
РозробникРосія Росія Цивільні літаки Сухого
ВиробникРосія Росія КнАФ ЗАТ «ГСС»
Перший політпрототип: 19 травня 2008 року
серійний: 4 листопада 2010 року
комерційний: 21 квітня 2011 року
Початок експлуатації21 квітня 2011 року[1]
Статусексплуатується
Основні експлуатантиРосія Аерофлот
Мексика Interjet
Роки виробництваз 2008
Виготовлено154 / 120 в екслуатації[2][3][4][5]
Вартість розробкиорієнтовно $1,4 млрд[6]
Вартість одиниціSSJ 100–95: US$35,4 млн
SSJ 100-95LR: US$36,2 млн
(у цінах каталогів 2012 року[7])
CMNS: Sukhoi Superjet 100 у Вікісховищі
Sukhoi Superjet 100 (Campeche, Mexico) 2015

Sukhoi Superjet 100 (перша назва програми — Russian Regional Jet, RRJ — російський регіональний літак, в липні 2006-го перейменований на «Sukhoi Superjet 100», SSJ100) — регіональний реактивний пасажирський літак у двох версіях: для перевезення 75 або 95 пасажирів, на відстань до 3000 (4500) км. Амбіційний проєкт першого пострадянського «власного вітчизняного російського пасажирського лайнера».

Літак випускається з 2008 р. спільним підприємством Superjet International, при участі іноземних компаній: італійської Alenia Aeronautica, французької Snecma, американської Boeing ті інших; більш ніж 80 % матеріалів та головних вузлів літака на 2015 рік[8] були неросійського імпортного виробництва[9] У березні 2019 міністерство промисловості і торгівлі Росії заявило, що планує замовити розробку «повністю російського» SSJ-100.

Капітал спільний російсько-італійський: спільне підприємство Superjet International, засноване у вересні 2007 російською компанією ЗАТ «Цивільні літаки Сухого» — 49 % капіталу належить авіаційному холдингу «Сухой», 51 % капіталу — італійському військово-авіаційному концерну Leonardo / Alenia Aermacchi[10].

Літак за час експлуатації отримав масу нарікань, третина парку літаків основних компаній-експлуатантів не літає (жовтень 2018).[11]

Передісторія

На думку фахівців, SSJ — один з найбільш амбіційних проєктів російського авіапрому («Російський літак XXI століття»), котрий мав за мету відродження авіаційної промисловості Росії після розпаду СРСР та повернення її на світовий ринок цивільних магістральних літаків, тому щедро фінансувався російським урядом з держбюджету.[12] За офіційними даними, вартість розробки SSJ 100 (станом на 2008 р., без урахування вартості розробки двигуна SaM-146) становила орієнтовно 1,4 млрд доларів. А з урахуванням держстрахування по кредитам — більше ніж 2 млрд дол.

Наприкінці 1990-х — початку 2000-х ідею необхідності створення «першого постсрадянського пасажирського лайнера» — RRJ — активно просували Сергій Іванов і тодішний голова Мінекономіки РФ Герман Греф.[13] Проєкт RRJ стартував у 2000 році. З боку «Сухого» проєкт очолив Михайло Погосян, тодішній директор авіакомпанії «Сухой», нині президент ОАТ «Об'єднана авіабудівна корпорація». Під проєкт було засноване ЗАТО «Цивільні літаки Сухого» (Sukhoi Civil Aircraft). До кооперації було залучені аерокосмічні концерни Італії — Finmeccanica, Франції — Thales, французький виробник електроніки Safran та багато інших закордонних компаній.

Перший пробний політ SSJ-100 здійснив 19 травня 2008 року. Перший комерційний рейс здійснений вірменською компанією Armavia 21 квітня 2011 р. Перший регулярний рейс російського Аерофлоту на SSJ-100 був виконаний 16 червня 2011, або на три роки пізніше запланованого графіка.

Технічні дані

Характеристики
Компоновка реактивний дводвигунний низькоплан
крейсерська висота 12.200 м (40.000 футів)
крейсерська швидкість 0,78 М / 840 км/год
комерційне навантаження 9130 кг
максимальне навантаження 12245 кг
Дальність польоту для базової версії 3.048 км
Дальність польоту для версії LR 4.578 км
Довжина ВПП для базової версії 1.731 м
Довжина ВПП для версії LR 2.052 м

Сімейство літаків Sukhoi Superjet 100 складається з двох варіантів: на 75 і 95 пасажирів (може змінюватися в залежності від компоновки салону) в конфігурації з базовою дальністю (SSJ100/75B і SSJ100/95B) і збільшеною дальністю (SSJ100/75LR, SSJ100/95LR). Компонування — вузькофюзеляжний низькоплан, в салоні економічного класу — 5 крісел в ряду, в салоні бізнес-класу — 4 крісла в ряду. Компоновка центроплану є подібною до компоновки центроплану бразильського регіонального літака Embraer E-Jet.

Опрацьовуються варіанти виготовлення літака з конфігурацією бізнес-і VIP-класу, а також збільшеною довжиною фюзеляжу і пасажиромісткістю. Передбачений ресурс, за словами Володимира Барсука, директора СибНДІА ім. Чаплигіна (2008) — 70 тис. годин польоту.[14]

Складові літака

Двигуни SaM146 розроблені та виробляются сумісним підприємством PowerJet, створеним російським НВО «Сатурн» та французьким виробником аерокосмічних двигунів Snecma.

Складання літака здійснюється в місті Комсомольську-на-Амурі в КФ ЗАТ «Цивільні літаки Сухого» за участю ВАТ «КНААПО».

Ринкові плани та реалії

Керівництво проєкту оцінює об'єм світового ринку до 2027 р. для літаків цього класу в 1040 штук, з прогнозованим загальним попитом в 6100 літаків.

На початку проєкту передбачалося, що російські компанії будуть купувати тільки 15 % літаків SSJ-100, а решта піде на експорт. На світовому авіаринку Superjet повинен створити конкуренцію бразильському Embraer серії E-Jet та канадському Bombardier CRJ (проєкти японського Mitsubishi Regional Jet та китайського Comac ARJ21 стартували дещо пізніше). На внутрішньому російському ринку SSJ100 повинен замінити давно застарілі Ту-134 і Як-42 та потіснити україно-російський Ан-148/Ан-158. Заплановано в першу чергу продавати SSJ-літаки в такі країни: Індонезія, В'єтнам, Пакистан, М'янма, Лаос та Казахстан.

Першим експлуатантом Superjet 100 стала авіакомпанія Armavia, яка отримала один SSJ100-95, реєстраційний номер EK95015, серійний номер 95007, названий на честь Юрія Гагаріна, перший рейс виконано 2011 року.

Найбільшим експлуатантом є авіакомпанія Аерофлот, що отримала 7 літаків SSJ100-95 з всього запланованих 30-ти. Деякі російські експерти, наприклад, вважають, що Росії не потрібна велика кількість літаків з характеристиками подібними до 'SSJ 100', а російські внутрішні потреби цілком забезпечуються літаками виробництва Airbus.[12]

В серпні 2011 року індонезійська компанія Sky Aviation підписала контракт на купівлю 12 літаків Sukhoi Superjet-100. Перша поставка повинна була відбутися у другій половині 2012 року. Інтерес до лайнера раніш проявляли також інші індонезійські авіакомпанії. 10 травня 2012, наступного дня після катастрофи «Сухого» біля Джакарти в Індонезії, В'єтнам та інші країни призупинили купівлю лайнерів Sukhoi Superjet-100 до з'ясування причин катастрофи.[15]

Навесні та влітку 2012 року покупець та експлуатант першого комерційного борту, компанія «Armavia» неодноразово заявляла про небажання отримувати другий законтрактований борт, а 6 серпня 2012 «Armavia» відмовилась забирати перший SSJ100 з чергового ремонту через невідповідність літака заявленим параметрам та часті несправності.[16] В результаті розробник повернув «Armavia» кошти. На момент повернення середньомісячний наліт борту становив 150 годин.

Все ж катастрофа Sukhoi Superjet 100 не спричинила зупинку комерційного виробництва цього літака.[17][18][19]

Мексиканська авіакомпанія Interjet підписала контракт на покупку 20 літаків, 12 з яких вже були поставлені на 23 лютого 2015[20]. Крім того, авіакомпанія перевела опціон на десять літаків у твердий контракт, після чого загальна кількість замовлених літаків становить 30.[21] У січні 2018 року стало відомо, що принаймні 4 з 22 літаків Interjet довелося розібрати на запчастини[22].

Три літаки були куплені Таїландом[23] і сім були придбані казахстанською авіакомпанією Bek Air.[24]

У червні 2016 глова ОАК Юрій Слюсар заявив, що без держпідтримки російські літаки нікому не потрібні, при наявності літаків Boeing і Airbus оскільки їх продаж складніший, ніж виробництво.[25]

У травні 2016-го 15 літаків придбала ірландська авіакомпанія CityJet. Перші два літаки були доставлені в Дублін у червні.[26]

Проблеми проєкту

Критика і скептика

Технічна новизна та самостійність російської розробки літака («російське походження») є сумнівними і стали приводом для жартів.[27][28] В SSJ російськими є: конструкційні матеріали, елементи фюзеляжу, площини крила та допоміжне обладнання. Двигуни SaM-146 — спільна розробка, ціла низка агрегатів для них були зроблені на машинобудівному об'єднанні «Сатурн» в кооперації з французьким авіакосмічним концерном Snecma. Загалом 80 % комплектуючих літака, вузлів і механізмів є імпортованими: авіоніка, електричні прилади і обладнання, системи керування літаком, і навіть допоміжна силова установка[29]. Критики називають технологію Сухого «викрутковою збіркою».

Досить проблематичною є сама спроба створити конкуренцію досить стабільним на сучасному ринку авіавиробникам в цьому класі літаків: бразильському Embraer та канадському Bombardier Aerospace. Очікується також підключення до конкурентної боротьби китайського Comac ARJ21 — в першу чергу за рахунок значно дешевшого виробництва.

У 2001 році планувалось, що на проєктування та пуск літака в серію знадобиться близько $750 млн. В дійсності за 12 років на створення виробничої бази, проєктування літака, його збирання, випробування, пуск в серію — безпосередньо із російського держбюджету на 2012 вже витрачено $3 млрд., а якщо до цього додати $2 млрд. кредитів, то сума виростає до $5 млрд[13].

У лютому 2012 російське ЗАТ «Цивільні літаки Сухого» повідомило про підвищення продажної ціни на літак на 12 відсотків: базової версії — з $31,7 до $35,4 млн, більш «дальньої» версії SSJ100/95LR з — $32,3 млн до $36,2 млн (в цінах каталогів). В ЦВС новину пояснили передбаченою в бізнес-плані загальною ескалацією цін. Як стверджував старший віце-президент ЦЛС Ігор Сирцов, «ціна SSJ приблизно на 15 % нижче цін в каталогах літаків вищезгаданих конкурентів».[30] Однак, в реальності SSJ-100 на $5–10 млн дорожче, ніж Ан-148/Ан-158. Втім, у Росії — основному ринку збуту для обох машин — SSJ-100 має сильну державну підримку.[31]

На думку постійного автора та експерта KM.RU Юрія Крупнова, що була ним висловлена 11 травня 2012 року, із самого початку тупиковий проєкт Superjet 100 (про це говорили сім років тому усі провідні професіонали) не лише спалив колосальні державні кошти, але і, затираючи і кінець кінцем вбиваючи своїх конкурентів усередині Росії, «здійснив погром усієї російської авіації».[32]

13 січня 2015 року міністр промисловості і торгівлі Денис Мантуров підтвердив дострокову відставку президента Об'єднаної авіабудівної корпорації (ОАК) Михайла Погосяна[ru]. На цей пост призначений заступник пана Мантурова Юрій Слюсар. Причиною для кадрового рішення стали проблеми з головним комерційним проєктом ОАК — літаком SSJ-100. Джерела «Комерсанту» стверджують, що реальні витрати на його розробку і постійні доопрацювання фактично ховалися, а витрати бюджету на проєкт занижувалися. Продажі літака не окупають собівартість його виробництва.

Компанія «Цивільні літаки Сухого» (ЦЛС) так і не змогла вийти на обіцяний темп 60 літаків на рік (у 2014 році їх було вироблено тільки 37, в 2015 і 2016 ще менше). За даними старшого віце-президента з розробки та післяпродажної підтримки ГСС Андрія Недосекіна, всього станом на середину грудня 2014 року експлуатувалися тільки 36 літаків (13 з них в «Аерофлоті»). При цьому в першому півріччі 2014 сукупний чистий збиток ЦЛС склав $ 144,1 млн, збиток від операційної діяльності — $ 68,3 млн. Обсяг довгострокових кредитів і позик ГСС становив $ 1,6 млрд, а короткострокових — $ 1 млрд.[33]

У квітні 2015 року російський цивільний авіапром, основним проєктом якого залишається регіональний літак Sukhoi Superjet-100 (SSJ-100), став рекордсменом з держпідтримки. Слідом за докапіталізацією Об'єднаної авіабудівної корпорації (ОАК) на 100 млрд руб. держава готова була виділити ще 27 млрд руб. на лізинг. На ринкових умовах потенційні покупці отримувати літак просто не хочуть. Таких неповоротних вливань не отримував ніхто з учасників російського ринку.[34]

Виявлені недоліки

З виявлених технічних недоліків найвідомішою є проблема шасі літака. Взагалі, через технічні недоліки Sukhoi Superjet 100 літають значно менше, ніж планувалося. За перші місяці експлуатації «Аерофлотом» (єдиним в Росії та найбільшим у світі покупцем цього літака) Superjet налітали всього 2381 годин, хоча були повинні в півтора рази більше — як відзначив заступник головного інженера департаменту авіаційно-технічного забезпечення «Аэрофлоту» Констянтин Мохна. Щодобовий наліт кожного літака становить 3,9 годин замість мінімально запланованих 8-9 год. і економічно оптимальних 9-11 годин. В середині 2011 ділові російські ЗМІ повідомили, що перші Superjet повинні повернутися до виробника на доробку конструкцій планера після 2.000 польотів, хоча звичайно літаки повертаються на доробку конструкції після 10.000 польотів.

Всупереч офіційній заяві керівництва холдингу «Сухой», що SSJ100 «витрачатиме на 10-15 % менше пального ніж в основних конкурентів»[35], в дійсності навпаки — Superjet, що були продані «Аерофлоту», витрачали в розрахунку на 1 годину польоту на 11 відсотків пального більше, ніж це було обумовлено контрактом. «Аерофлот» оцінив свої збитки у 100 мільйонів доларів, що приблизно дорівнює ціні трьох літаків Superjet за каталожними цінами компанії «Сухой».

В червні 2013 року, відповідно до проєкту постанови Уряду Росії, на доопрацювання літака планується направити додатково ще 4,3 млрд рублів, з яких 3,3 млрд рублів будуть надані з бюджету. На ці цілі підуть і ті гроші, які планувалося спрямувати на створення 130-місного літака на базі Superjet-100[36].

Проблеми з обслуговуванням

За даними часопису «Коммерсантъ», причина частого простою Superjet полягає як у технічних недоліках, так і у несвоєчасній поставці запчастин. Із 281 замовлених компонентів своєчасно «Сухим» було поставлено лише 159, а 13 відсотків заявок взагалі не було виконано.

В січні 2018 з'явилась інформація, що мексиканській компанії Interjet через проблеми з постачанням запчастин виробником довелося розібрати на запчастини 4 з 22 власних літаків[22].

Аварії та катастрофи

Дата Приналежність Місце аварії, катастрофи Загиблих / Людей на борту Обставини Опис причин
25 грудня 2011 Росія Аерофлот Білорусь аеропорт Мінська —/— не зміг злетіти поломка тяги передньої опори шасі[37]
16 березня 2012 Росія Аерофлот Росія Шереметьєво — / 65 екіпаж вирішив повернутися після зльоту не закрилася стулка переднього шасі[38]
6 травня 2012 Росія Аерофлот Росія аеропорт Казані — / 77[39] викотився за межі ЗПС під час посадки дефект шасі[40]
9 травня 2012 Росія компанія «Сухой» Індонезія 60 км на південь від Джакарти 45-50 / 45-50[41] впав під час демонстраційного польоту, через 20 хв.після зльоту причини з'ясовуються
18 червня 2012 Росія Аерофлот RA-89008 Росія Шереметьєво
рейс Москва — Копенгаген		 — / 66 повернувся після зльоту відмова температурного датчика кондиціонерів[42]
14 травня 2013 Росія Аерофлот Росія Шереметьєво
рейс Москва — Харків		 — / ? повернувся після зльоту спрацювала сигналізація про відмову комп'ютера управління правим двигуном[43]
21 липня 2013 Росія компанія «Сухой» Ісландія аеропорт Кеплавіка 0 / 5 Приземлення без шасі Літак приземлився без шасі «на черево». Внаслідок інциденту ніхто не загинув, один з пасажирів госпіталізований. Літак підлягає відновленню.[44]
14 лютого 2014 Росія Аерофлот Росія Шереметьєво
рейс Москва — Одеса		 — / ? Поломка двигуна В процесі зльоту у двигуна літака зустрічним вітром відірвало обшивку. Літак здійснив аварійну посадку в «Шереметьєво».[45]
5 травня 2015 Росія Аерофлот Росія Шереметьєво
рейс Москва — Київ		 — / ? Поломка двигуна Під час зльоту літак загубив деталь двигуна, що відповідала за шумопониження і розподіл потоків газу в двигуні. Несправність помітили при огляді літака в Києві. Згодом деталь знайшли на злітній смузі в Шереметьєво.[46]
25 жовтня 2015 Мексика Interjet XA-PBA Мексика Міжнародний аеропорт ім. Беніто Хуареса, Мехіко - / ? Врізався в телескопічний трап. Внаслідок цього значне пошкодження носової частини Виконання маневрування з буксируванням на території аеропорту
27 липня 2016 Росія ІрАеро Росія Омськ — / 66 Аварійна посадка рейсу Барнаул—Сочі Технічні проблеми маслосистеми двигуна на другий день після початку експлуатації в ІрАеро. Даний борт вже був в тривалій експлуатації в авіакомпаніях Московiя та Red Wings.[47]
10 жовтня 2018 Росія «Якутія»
рейс RA-89011 Улан-Уде — Якутськ		 Росія аеропорт Якутськ 4 поранених/ 92 При приземленні літак викотився за межі ЗПС Причини не повідомлялися. Літак отримав значні пошкодження фюзеляжу, шасі та двигунів. Списаний.[48]
5 травня 2019 Росія Аерофлот
рейс SU1492 Москва — Мурманськ		 Росія Шереметьєво 41 / 78 Аварійна «жорстка» посадка через 30 хв. після зльоту. Літак ударився о ЗПС і запалав, згоріла половина корпусу Відмова електроніки літака, пропадання радіозв'язку після враження блискавкою.[49]
1 листопада 2019 Росія «Ямал»
рейс LLM811 Тюмень — Санкт-Петербург		 Росія Тюмень -/84 Літак повернувся до аеропорту Тюмені після відмови лівого двигуна. Офіційна причина: "зіткнення з птахом"

Див. також

Виноски

  1. ↑ Суперджет-100 скоро будет летать. inosmi.ru. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 6 лютого 2011. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |1=, |7=, |5= та |3= (довідка)
  2. ↑ Sukhoi Superjet 100 - Production list and backlog. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 7 липня 2015.
  3. ↑ Fleet list
  4. ↑ SSJ-100 Status
  5. ↑ Sukhoi Superjet 100 Production list
  6. ↑ Sukhoi SuperJet International договорилось о поставках 25 самолётов на общую сумму $750 млн. avia.ru. 16 липня 2008. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 29 серпня 2010. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |1=, |7=, |9=, |5= та |3= (довідка)
  7. ↑ «ТРАНСАЭРО» ВЕРНЕТСЯ НА РОДИНУ Компания купит шесть самолётов Sukhoi Superjet. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 17 лютого 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |1=, |3= та |5= (довідка)
  8. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2015. Процитовано 29 квітня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Вскрылись жалобы пилотов на самолеты SSJ 100 [Архівовано 6 травня 2019 у Wayback Machine.]. 6.05.2019
  10. ↑ Aerospace Techlonogy: Sukhoi Superjet 100
  11. ↑ Катастрофа в Шереметьево: что за самолет Superjet100?
  12. ↑ а б Олег Смирнов: «До катастрофи „Сухого“ призвело недотримання елементарних правил»
  13. ↑ а б Сухой Суперджет: Что это?(рос.)
  14. ↑ КП: Самолет Superjet-100 проходил испытания в Новосибирске
  15. ↑ Бі-Бі-Сі: В Индонезии нашли хвост разбившегося самолета SSJ-100
  16. ↑ РБК daily: Armavia не желает эксплуатировать Sukhoi Superjet-100 (рос.)
  17. ↑ http://sdelanounas.ru/blogs/52597/
  18. ↑ http://sdelanounas.ru/blogs/54151/
  19. ↑ http://sdelanounas.ru/blogs/58580/
  20. ↑ http://www.airfleets.net/flottecie/Interjet.htm
  21. ↑ http://ria.ru/economy/20150214/1047650517.html
  22. ↑ а б Stranded Russian Jets in Mexican Hangars Haunt Troubled Airline
  23. ↑ http://itar-tass.com/ekonomika/1625258
  24. ↑ http://www.scac.ru/ru/mediacenter/seven-sukhoi-superjet-100-delivery-agreement-signed-between-scac-and-bek-air-14-07-2014/2014/
  25. ↑ Глава ОАК посчитал ненужными российские самолеты (рос.)
  26. ↑ https://www.cityjet.com/news/first-superjet-ssj100.shtml
  27. ↑ В рунеті він дістав прізвисько «Попилджет»
  28. ↑ Sukhoi SuperJet для верующих и неверующих (АвиаПорт). Процитовано 13 вересня 2016.
  29. ↑ РИА Новости: Констянтин Богданов. Крушение SSJ-100 — пока еще не катастрофа для проекта «Суперджет»
  30. ↑ НОВИНАР: Росія підвищила ціни на головного конкурента Ан-148 [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.](укр.)
  31. ↑ Коммерсантъ.ua: Цена взлетела. Российский конкурент Ан-148 и Ан-158 подорожал [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  32. ↑ «Отец» «Суперджета» Обманул И Путина, И Страну. Крупнов Ю. В. (відео). irsolo.ru. 11.05.2012 (рос.)
  33. ↑ «Суперджет» влетел в бюджет, Коммерсантъ, 14.01.2015
  34. ↑ Superjet без супербюджета не взлетает, Коммерсантъ, 27.04.2015
  35. ↑ Річний звіт холдінгу «Сухой» за 2009 р.(2010), с.17 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2011. Процитовано 17 травня 2012.
  36. ↑ http://izvestia.ru/news/552421 Доработка Superjet обойдется в 4,3 млрд рублей
  37. ↑ РИА Новости: SSJ-100, сломавшийся в Минске, возобновит полеты в ближайшие дни
  38. ↑ РИА Новости: Sukhoi Superjet возвращается в Шереметьево из-за проблем с шасси
  39. ↑ Сухой-Суперджет-100 с 77 пассажирами выкатился за пределы посадочной полосы аэропорта Казани
  40. ↑ Аргументи. Ру: Sukhoi Superjet в аэропорту Казани выкатился с взлетно-посадочной полосы[недоступне посилання]
  41. ↑ Радіо Свобода: В Індонезії знайшли уламки російського авіалайнера
  42. ↑ офіційна причина, яку повідомила Корпорація «ОАК Сухой» агентству ИТАР-ТАСС
  43. ↑ НТВ: Superjet 100 сняли с рейса Москва — Харьков из-за неполадок при взлете в Шереметьево.
  44. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 25 липня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  45. ↑ http://ria.ru/incidents/20140214/994951366.html
  46. ↑ http://www.vesti.ru/doc.html?id=2556380
  47. ↑ SSJ-100 совершил аварийную посадку в Омске на второй день эксплуатации » Информинг. Информируем о главном. informing.ru. Процитовано 13 вересня 2016.
  48. ↑ ТАСС: Хронология аварий и катастроф самолетов Sukhoi Superjet 100.
  49. ↑ При наближенні до аеропорту літак двічі заходив на посадку, але сідав з повними баками пального. При приземленні літак вдарився об смугу і зламав задню стійку шасі. Уламки потрапили в двигун, який загорівся, полум'я охопило всю задню частину фюзеляжу. Літак був збудований в серпні 2017 року і пройшов техобслуговування в квітні 2019.(Радіо Свобода: Катастрофа в Шереметьеве: погиб 41 человек. 5-5-2019)

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Sukhoi_Superjet_100&oldid=34731211