Бернгард фон Бюлов

Бернхард Генріх Карл Мартін фон Бюло нім. Bernhard von Bülow
Бернхард Генріх Карл Мартін фон Бюло Бернхард фон Бюло
4-й Рейхсканцлер Німецької імперії
Монарх:	Вільгельм II
Попередник:	Хлодвіг цу Шиллінгсфюрст-Гогенлое
Спадкоємець:	Теобальд Бетман-Гольвег
11-й статс-секретар по іноземним справам Німеччини
Монарх:	Вільгельм II (1888—1890)
Попередник:	Адольф Маршал фон Біберштейн
Спадкоємець:	Освальд фон Ріхтгофен
15-й міністр-президент Пруссії
Монарх:	Вільгельм II (1888—1890)
Попередник:	Адольф Маршал фон Біберштейн
Спадкоємець:	Освальд фон Ріхтгофен
Ім'я при народженні:	нім. Bernhard Heinrich Martin Karl von Bülow
Народження:	3 березня 1849(1849-03-03) Кляйн-Флоттбек,Гольштейн, Пруссія
Смерть:	28 жовтня 1929(1929-10-28) (80 років) Рим, Королівство Італія
Причина смерті:	хвороба
Поховання:	Nienstedten Cemeteryd
Країна:	Німеччина
Релігія:	Євангеліст
Освіта:	Лозанський університет і Грайфсвальдський університет
Рід:	Бюло,
Батько:	Бернгард Ернст фон Бюло
Шлюб:	Марія Анна Розалія
Автограф:
Нагороди:	honorary doctor of the University of Königsbergd Почесний доктор Мюнстерського університету імені Вільгельмаd
Медіафайли у Вікісховищі

Бернхард Генріх Карл Мартін фон Бюло (3 травня 1849, Кляйн-Флоттбек, Гольштейн — 28 жовтня 1929, Рим) — німецький державний і політичний діяч, статс-секретар (міністр) зовнішньої політики (1897–1900), рейхсканцлер Німецької імперії з 17 жовтня 1900 по 14 липня 1909, граф, князь (з 1905).

Сім'я та походження

Місце народження канцлера Бернхарда фон Бюло в Кляйн-Флотбеку.

Бернхард фон Бюло походив із дворянської родини, в якій багато представників служили німецьким монархам як вищі чиновники та дипломати. Він був сином Бернхарда Ерста фон Бюло, вихідця з кіл мекленбургської знаті, який займав високі державні посади у Данії та Німеччині, зокрема був міністром закордонних справ в уряді Отто фон Бісмарка, та Вікторини Луїзи, доньки гамбурзького купця. Його прадід по батьківській лінії, Йоахім Бернхард фон Бюло був великим маршалом при дворі Мекленбург-Шверіна, дід Адольф фон Бюло був на службі у данського короля Фрідріха VI в Міністерстві фінансів Його дядько, дядько Хайнріх фон Бюло був послом Пруссії в Англії з 1827 по 1840 роки, а брат Карл Ульріх фон Бюло, був кавалерійським офіцером у Першій світовій війні, учасником атаки Льєжа в серпні 1914 року. Мати німецького діяча була донькою, як вже згадувалося вище, Йоганна Вільгельма Рюккера (1791—1847), великого торговця в Гамбурзі, який також служив консулом короля Данії, а його прабабуся Емілія Дженіш (1790–1864), в свою чергу, дочка Мартіна Йоганна Дженіша, сенатором від міста Гамбурга. Родина Дженіш була однією з найбагатших сімей міста у 1827 році з передбачуваними статками в 11000000 марок. Майбутній канцлер Німеччини був первістком у своїй родині, а тому отримав ім'я батька. Пізніше у нього народилися брати Адольф (1850) та Альфред (1851).

Бернгард Ернст фон Бюло, батько німецького рейхканцлера

Дитячі та молоді роки

Сім'я фон Бюло переїхала у Франкфурт-на-Майні у будинок Карла Вільгельма фон Ротшильда, після призначення батька представником герцогства Гольштейна і Лауенбурга до Франкфуртського паламенту, оскільки ці два герцогства стати частиною данської корони. Після служби Фредеріку VII, Ернст фон Бюло працює на короля Кристіана IX. Сім'я є так довго на службі королівської сім'ї Данії. Саме в цій космополітичної середовищі, яка росте Бернхард фон Бюло часто треться дітей короля Данії Castle Rumpenheim10 більшість з яких буде займати престоли Європи за образом Дагмар, майбутня дружина Олександра III Росії, Олександра, майбутня дружина Едуарда VII Сполученого Королівства та Вільям, майбутньому Джордж I з Grèce11.

Бюло пізніше пояснював своє прекрасне розуміння англійської та французької мов, оволодівши ними ще змалечку від французьких та англійських гувернанток. Його батько говорив французькою мовою, у той час як його мати говорила по-англійськи, що було притаманним для тогочасного гамбургзького суспільства.

Література

• Р. А. Кривонос. Бюлов Бернхард Генрих Мартин // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X