Бондарчук Сергій Федорович

Сергій Бондарчук
рос. Сергей Бондарчук
Народився	25 вересня 1920; с. Білозерка, Херсонська губернія, УРСР
Помер	20 жовтня 1994 (74 роки); Москва, РФ; інфаркт міокарда;
Поховання	Новодівичий цвинтар
Національність	українець
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	режисер, актор, викладач
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1948)
Заклад	Мосфільм, Державний театр кіноактора і Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності	1948 — 1994
У шлюбі з	Макарова Інна Володимирівна і Скобцева Ірина Костянтинівна
Діти	Наталія Бондарчук, Бондарчук Олена Сергіївна і Федір Бондарчук
IMDb	ID 0094083
	Нагороди та премії
	Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
	Сергій Бондарчук у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондарчук.

Сергі́й Фе́дорович Бондарчу́к (25 вересня 1920, с. Білозерка, Херсонська губернія, УРСР — 20 жовтня 1994, Москва, РФ) — радянський режисер й актор українського походження. Режисер кіноепопеї «Війна і мир» (за Левом Толстим), яка 1968 року удостоєна Оскара в категорії «Найкращий іноземний фільм».

Життєпис

Файл:BondarchukSerhiy.jpg

Кадр з фільму «Війна і мир». Бондарчук у ролі П'єра Безухова

Народився 25 вересня 1920 на Херсонщині, в селищі Білозерці.

У 1937—1938 роках працював актором Єйського драматичного театру.

Професійну освіту почав здобувати у театральному училищі Ростова-на-Дону.

У 1948 році закінчив ВДІК, де навчався у майстерні С. Герасимова та Т. Макарової. Того ж року відбувся його дебют у кіно, де молодий актор зіграв у культовому для свого часу фільмі «Молода гвардія» (режисер — С. Герасимов) роль підпільника Валька. З цієї роботи почалася кар'єра С. Бондарчука у кіномистецтві.

Широке суспільне визнання принесла Сергієві Бондарчуку провідна роль у фільмі «Тарас Шевченко» (1951), за яку він був відзначений Сталінською (пізніше названою Державною) премією.

У 1952 став народним артистом СРСР.

Світову славу принесла режисерська діяльність, розпочата наприкінці 1950-х років.

Його дебютом як кінорежисера став фільм «Доля людини» (1959), що одразу ж потрактовано як етапну подію в кінематографі післясталінської доби й він засвідчив посилення гуманістичних, людинолюбних тенденцій у мистецтві.

У 1959 став лауреатом Ленінської премії.

По-справжньому епохальною подією стала чотирисерійна стрічка С. Бондарчука «Війна і мир» (1966–1967), що здобула низку премій на різноманітних кінофестивалях, найпочеснішою і найвизначнішою з яких став «Оскар», вручений українцеві 1968 року. Крім того, що С. Бондарчук — режисер-постановник фільму, він також зіграв у ньому роль П'єра Безухова та написав сценарій.

Наступною вагомою кінороботою Сергія Бондарчука став батально-психологічний фільм «Вони захищали Батьківщину» (1975), де зіграли зірки радянського кіно: В. Шукшин, Ю. Нікулін, Г. Бурков, В. Тихонов та інші.

Лірико-філософський талант кіномислення Сергія Бондарчука втілився у стрічці «Степ» (1977), знятій за творами Антона Чехова.

1982 року у творчому поступі стається ще одна важлива подія — за значний внесок у кінокультуру його відзначають престижною Міжнародною премією Академії Сімба (Італія), підкреслюючи вагу митця для традицій європейського кіно, спрямованого досліджувати й виражати глибинні людські поривання, переживання, прагнення.

У 1980 року удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1984 р. — знову Лауреат Державної премії.

Став засновником кінематографічної династії. У 1970-ті роки справжньою кінозіркою стала його донька Наталя Бондарчук, зігравши у низці солідних теле- і кінофільмів, а нині, активну кіно- і телевізійну діяльність провадить Федір, його син.

Особисте життя

Одружувався двічі:

перша дружина — Інна Макарова
друга — Ірина Скобцева.

Фільмографія

Акторські роботи

1948 — «Молода гвардія» — Валько
1948 — «Мічурин» — Уралець
1950 — «Кавалер Золотої Зірки» — Сергій Тутаринов
1951 — «Тарас Шевченко» — Тарас Шевченко
1953 — «Кораблі штурмують бастіони» — Тихон Прокоф'ев
1953 — «Адмірал Ушаков» — Тихон Прокоф'ев
1954 — «Про це не можна забувати» — письменник Александр Якович Гармаш (прототип — Ярослав Галан)
1955 — «Незакінчена повість» — Юрій Сергійович Єршов
1955 — «Отелло» — Отелло
1955 — «Стрибуха» — лікар Осип Степанович Димов
1956 — «Іван Франко» — Іван Франко
1958 — «Йшли солдати... — Матвій Крилов
1959 — «Доля людини» — Андрій Соколов
1960 — «Сергій» — Коростельов
1960 — «У Римі була ніч» / Era notte a Roma — солдат Федір Олександрович Назуков
1965 — 1967 — «Війна і мир» — П'єр Безухов
1969 — «Битва на Неретві» — Мартін
1969 — «Золоті ворота» — текст поза кадром
1970 — «Дядя Ваня» — Михайло Львович Астров
1973 — «Мовчання доктора Івенса» — Мартін Івенс
1974 — «Вибір цілі» — Ігор Курчатов
1974 — «Такі високі гори» — Іван Миколайович Степанов
1975 — «Вони воювали за Батьківщину» — Звягінцев
1975 — «Горянка» — закадровий текст
1977 — «Пошехонська старовина» — текст від автора поза кадром
1977 — «Степ» — Омелян
1978 — «Оксамитовий сезон» — містер Роберт Бредвері
1978 — «Отець Сергій» — Отець Сергій
1979 — «Зліт» — текст поза кадром
1980 — «Овід» — кардинал Монтанеллі
1986 — «Борис Годунов» — Борис Годунов
1988 — «Випадок в аеропорту» — генерал-майор Токаренко
1990 — «Битва трьох королів» — Селім
1992 — «Гроза над Руссю» — боярин Морозов
2000 — «Сергій Бондарчук» (документальний)

Режисерські роботи

1959 — «Доля людини»
1965 — 1967 — «Війна і мир»
1970 — «Ватерлоо» (Виробництво СРСР та ІталіЇ)
1975 — «Вони воювали за Батьківщину»
1977 — «Степ»
1982 — «Червоні дзвони»
1986 — «Борис Годунов»
1992 — «Тихий Дон»

Примітки

↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
d:Track:Q50358336