Шакал чепрачний
| Шакал чепрачний Період існування: пліоцен — наш час
| |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | Caninae |
| Триба: | Canini |
| Підтриба: | Canina |
| Рід: | Lupulella |
| Вид: | Шакал чепрачний (L. mesomelas)
|
| Біноміальна назва | |
| Lupulella mesomelas (Schreber, 1775)
| |
| |
| Ареал: синім — L. m. mesomelas, червоним — L. m. schmidti | |
Шака́л чепр́ачний (Lupulella mesomelas) — ссавець із родини псових (Canidae), один з кількох видів шакалів. Поширений в ПАР і на східному узбережжі Африки від Нубії до мису Доброї Надії. Проживає у двох великих ареалах розділених 1000 км. Його можна знайти в найрізноманітніших місцях проживання, в тому числі в посушливих прибережних пустелях, гірських луках, посушливих саванах і чагарниках, відкриті саванах, лісових мозаїках саван на сільськогосподарських угіддях. Віддає перевагу відкритим областям, уникаючи густої рослинності. Діапазон проживання за висотою: від рівня моря до більш ніж 3000 м над рівнем моря[1].
Видовий епітет mesomelas отримано від дав.-гр. μέσος — «середина, середній», і μέλᾱς — «темний, чорний»[2]. Слово чепрак або чапрак — «найтовща й найміцніша частина шкури тварини» походить від тур. çaprak — «покривало для коня та деяких інших тварин»[3].
Тіло струнке, ноги довгі, очі великі, хвіст пухнастий з чорним кінчиком. Покривне волосся розрізняються по довжині, від 60 мм на плечах до 40 мм біля основи хвоста, зі збільшенням до 90 мм на кінчику хвоста. Волосся на обличчі 10–15 мм у довжину. Передні та задні лапи мають 5 і 4 пальців, відповідно, з кігтями розміром 15 мм уздовж кривої. Самці більші й важчі, ніж самиці. Середня вага дорослих самців: 8.4 кг, середня вага дорослих самиць: 7.7 кг, довжина вух: 110 і 106 мм, відповідно. Самиці С. mesomelas мають 8 молочних залоз, хоча зазвичай 6 виробляють молоко, в залежності від розміру приплоду. Зубна формула для молочних зубів: I 3/3, C 1/1, P 3/3, для постійних зубів: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/3 = 42[2]. Тіло загалом рудувато-сірого кольору, однак на спині темне волосся утворює неначе чорний чепрак, що тягнеться до хвоста. Цей чепрак — відмітна видова ознака, яку мають всі підвиди чепрачного шакала. Довжина тіла — 75—100 см, довжина хвоста — близько 30 см, висота в холці — 50 см ; маса — до 21 кг. Як і в інших диких собак, у чепрачного шакала стоячі вуха. Хутро чепрачного шакала густе і м'яке, у південній Африці зі шкур чепрачного шакала шиють хутряні килими (так звані каросс).
Опортуністичний хижак і падлоїд. Він всеїдний і харчується всім, що найбільш поширене і що легко отримати. Де поверхнева вода є, чепрачний шакал п'є регулярно. Проте, в деяких областях, таких, як південно-західна і центральна Калахарі, С. mesomelas виживає, де поверхнева вода може бути недоступна на термін до 9 місяців року[2]. Цей шакал дуже довірливий, легко звикає до людей і може навіть стати майже ручним.
Моногамний. Вагітність триває 60–65 днів. Народжується 1–9, зазвичай, 3–6 дитинчат. Цуценята народжуються сліпими і починають відкривати очі на 8–10 день. Вони починають їсти їжу виплюнуту дорослими на 3 тижні й відлучаються від молока на 8–10 тижні. Цуценята народжуються в підземних норах і не виходять звідти до ≈ 3-тижневого віку і, одначе, цуценята продовжують проводити більшу частину свого часу в лігві до ≈ 7-тижневого віку. На 12–14 тиждень, вони покидають лігво й починають годуватися разом з дорослими. Досягають статевої зрілості на 11 місяць, хоча в дикій природі тільки дорослі, яким понад 2 років дають потомство[2].
Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=78[2].
Чепрачний шакал переслідується за його роль вбивці худоби і переносника сказу. Деякі частини тіла використовуються в традиційній африканській медицині. Зустрічається в багатьох природоохоронних областях у всьому діапазоні поширення[1].
- ↑ а б Вебсайт [Архівовано 17 січня 2011 у Wayback Machine.] МСОП
- ↑ а б в г д Canis mesomelas (PDF) / Lyle R. Walton, Damien O. Joly // Mammalian Species. — 2003. — Вип. 715. — С. 1–9. Архівовано з джерела 4 листопада 2013.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — С. 280. — ISBN 978-966-00-0197-8.
