Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch
Tetrarch - Light Tank Mark VII.jpg
Тип легкий танк
Схема: класична
Історія використання
Оператори Велика Британія Велика Британія
Війни Друга світова війна
Історія виробництва
Виробник Велика Британія Велика Британія
Виготовлення 19411942
Виготовлена
кількість
180
Характеристики
Вага 7,62
Довжина 4627
Довжина ствола 52
Ширина 2390
Висота 2110
Обслуга 3

Калібр 40-мм QF 2 pounder

Броня Лоб: 16
Борт: 14
Корма: 10
Дах: 7
Башта: лоб: 16, дах: 4
Головне
озброєння
нарізна гармата
боєкомплект: 50
Другорядне
озброєння
1 × 7,92-мм BESA
Двигун горизонтально-опозитний 12-циліндровий карбюраторний
165
Питома потужність 21,7
Підвіска гідропневматична
241
Дорожній просвіт 356
Швидкість шосе: 64
Прохідність підйом: 35
стінка: 0,5
рів: 1,5
брід: 1,5

Commons-logo.svg Light Tank Mark VII (А17) Tetrarch у Вікісховищі

Mk VII «Тетрарх» (англ. Light Tank Mk VII, Tetrarch) («чотириарочний») — британський легкий аеротранспортабельний танк, для повітряно-десантних військ[1], зокрема, їх можна було висаджувати за допомогою десантних планерів типу «Гамількар»[1], часів Другої світової війни.

Історія створення[ред. | ред. код]

Розроблявся фірмою «Віккерс» у 1938 — 1940 роках в ініціативному порядку, спочатку як розвідувальний танк, для заміни застарілого Mk VI. Однак, через незадовільні результати, показані легкими танками в перший рік Другої світової війни, виробництво «Тетрарх», що почалося 1940 року, було невдовзі зупинено. Знову інтерес до Mk VII виник в 1941 році, коли його вирішено було використовувати як аеротранспортабельний.

Серійне виробництво[ред. | ред. код]

Серійне виробництво «Тетрарх» було відновлено та тривало з 1941 по 1942 рік, загальний випуск склав 177 (180[1]) примірників.

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Екіпаж складався з 3 осіб: командир, навідник (за сумісництвом заряджаючий), механік-водій. Ходова частина танка на ресорної підвісці мала 8 котків (4 на борт) великого діаметра. Для поворотів використовувалася рульова колонка. 12-циліндровий двигун, потужністю 180 к.с., знаходився в задній частині танка. Для зв'язку з іншими танками використовувалася радіостанція «Тип 9».

Броньовий корпус і башта[ред. | ред. код]

Броньовий корпус і башта збиралися на заклепках з катаної броні товщиною від 10 до 16 мм.

Озброєння[ред. | ред. код]

Озброєння Тетрарх за мірками довоєнного часу було значним. На танк встанавлювлась 40-мм гармата QFSA, 7,92-мм кулемет BESA, а також дві мортирки для димових гранат.

Двигун та трансмісія[ред. | ред. код]

Двигун танка Meadows MAT мав потужність 180 к.с. Коробка передач забезпечувала танку рух з п'ятьма передачами вперед та однієї назад. Танк розвивав максимальну швидкість 64 км/год по твердому ґрунту і 45 км/год по м'якому ґрунту.

Ходова частина[ред. | ред. код]

Особливістю ходової частини танка було те, що при повороті опорні котки могли гойдатися, що укупі з гусеничної ланцюгом що вигинався дозволяло добре маневрувати. Плюсом до всього цього була рульова колонка автомобільного типу, за допомогою якої кермові тяги відхиляли опорні котки та ведучі колеса на відповідний кут від їх стандартного положення. Теоретично це повинно було поліпшити управління танком. Але в практиці повернути кермо міг не кожний, через механічні приводи від рульової колонки до котків треба було прикласти дуже значні зусилля. Особливо це проявлялося при водінні по м'якому ґрунту.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Радянські танкісти, зі складу 151-ї танкової бригади (151 тбр), і «Тетрарх» Mk VII, Північний Кавказ, березень 1943 року. На башті зберігся англійський бортовий номер — танки були передані Червоної Армії зі складу 3-го батальйону 9-го уланського танкового полку[1].

«Тетрарх» обмежено використовувався британськими військами в боях в 1942 — 1945 роках, використовувався при висадці в Нормандії[1], і залишався після війни на озброєнні до кінця 1940-х років. У незначних кількостях Mk VII поставлявся також в роки війни в СРСР за програмою ленд-лізу. 1942 року в бронетанкові війська РСЧА потрапила партія з 20-ти «Тетрарх». 1943 року вони брали участь в боях на Північному Кавказі, до 2 жовтня було втрачено останню машина цього типу.[1]

Модифікації[ред. | ред. код]

  • Tetrarch Mk I — основна виробнича версія;
  • Tetrarch Mk I CS — прототип, озброєний 75-мм гаубицею;
  • Tetrarch DD — прототип, переобладнаний в плаваючий танк за системою Duplex Drive (DD).

Експорт[ред. | ред. код]

Єдиною країною, яка отримала ці танки, був СРСР. 1942 року було поставлено 20 танків. 19 надійшли в війська, а один — на НДБТ полігон в Кубинці.

Перебував на озброєнні[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • М.Барятинський. Бронетанкова техніка Великої Британії 1939–1945 рр.. (танки, САУ) . — М.: Бронеколлекция, випуск № 4, 1996.

Посилання[ред. | ред. код]