Vickers Mk.E

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Vickers Mk.E
Vickers E.jpg
Тип легкий піхотний танк
Схема: однобаштовий — Type A
двобаштовий — Type B
Історія використання
На озброєнні 19311959
Оператори Польща Польща, СРСР СРСР, Фінляндія Фінляндія, Таїланд Таїланд, Flag of the Republic of China.svg Республіка Китай
Історія виробництва
Виробник Велика Британія Велика Британія
Виготовлення 19311939
Виготовлена
кількість
153
Характеристики
Вага 7,2—7,3
Довжина 4560
Довжина ствола 18
Ширина 2410
Висота 2080
2160 — Type B
Обслуга 3

Калібр 47-мм OQF 3-pdr Gun (тільки Type B)
Приціл телескопічний

Броня сталева катана гомогенна
Лоб: 13
Борт: 13
Корма: 8
Дах: 5
Днище: 5
Башта: лоб: 13, борт: 13, корма: 13, дах: 5
Головне
озброєння
нарізна гармата
Другорядне
озброєння
2 × 7,7-мм «Віккерс» (тільки Type A)
Двигун рядний
4-циліндровий карбюраторний повітряного охолодження Armstrong-Siddeley «Пума»
91,5
Питома потужність 12,6
Підвіска зблокована по чотири, на горизонтальних ресорах
258
тиск на ґрунт: 0,48
Дорожній просвіт 380
Швидкість шосе: 37
бездоріжжя: 22
Прохідність підйом: 37°
стінка: 0,76
рів: 1,85
брід: 1,85

Commons-logo.svg Vickers Mk.E у Вікісховищі

Vickers Mk E (англ. Vickers Mk E), також широко відомий під назвою «Vickers-шеститонний» (англ. Vickers 6-ton) — виготовлений британською компанією Vickers-Armstrongs у 1930 році для експорту до багатьох країн світу. До Другої світової це була одна з найпоширеніших конструкцій танків у світі після танка Renault FT-17, а також послужила основою для власних розробок багатьох країн, які закуповували цей танк, наприклад радянських машин Т-26 та 7ТП польської армії. В 1931 — 1939 роках було випущено 153 танки Віккерс Mk[джерело?]. Vickers Mk E використовувався в ряді регіональних конфліктів: зокрема, частина цих танків використовувалася у фінській армії під час Зимової війни і в Другій світовій війні. Після її закінчення все ще використовувався як навчальний в деяких країнах аж до 1959 року. Вироблявся в 2-х варіантах:

  • Type A — двобаштовий варіант з двома кулеметами Vickers
  • Type B — однобаштовий варіант з 47 мм короткоствольною гарматою OQF 3-pdr Gun

Історія створення[ред. | ред. код]

Перший танк був побудований 1928 року. У розробці проекту брали участь знамениті на той час конструктори Джон Валентин Карден та Ллойд Вівіан. Корпус був зроблений з клепаних сталевих пластин товщиною 1 дюйм (25 мм) у лобовій частині, і близько 3/4 дюйма (19 мм) в задній частині корпусу. Потужність двигуна Armstrong Siddeley Puma становила 80-95 кінських сил (60-70 кВт) (в залежності від версії), яка дала йому максимальну швидкість 22 миль/год (35 км/год) на дорогах.

Траки гусениць танка були виготовлені з високоміцної сталі, внаслідок чого їх ресурс становив понад 3000 миль (5000 км), що було значно вище, ніж у більшості конструкцій того часу.

У башті Type B розміщувалося дві людини (що було новинкою на той час), різко збільшивши при цьому темп стрільби гармати. Ця конструкція з двома членами екіпажу в башті стала основною майже для всіх танків, розроблених після Vickers Mk E. Британська армія оцінила Vickers Mk E, але не прийняла на озброєння, мабуть, у зв'язку з питаннями про надійність підвіски. Vickers потім почала експортні поставки в СРСР, Грецію, Польщу, Болівію, Сіам, Фінляндію, Португалію, Китай та Болгарію. Тайське замовлення було розміщено, але коли почалася війна, танки залишилися на батьківщині. Vickers-ів Mk E було побудовано в цілому 153 шт.

Поляки після покупки танка виявили, що двигун має тенденцію до перегріву через погане повітряне охолодження. Це було усунуто додаванням великих вентиляційних отворів з боків корпусу. Бельгійці замінили двигун на новий Rolls-Royce Phantom II з водяним охолодженням. Цей двигун не помістився б у корму, тому будова корпусу та розташування башти змінили. У результаті новий Mk F був протестований Бельгії, але відхилений військовими. Проте нові корпуси були використані, зі старим двигуном, у продажу для Фінляндії та Сіаму.

Mark E був розроблений як вантажний транспортний засіб, його придбали для британської армії в невеликих кількостях як артилерійські тягачі для перевезення великих 60 фунтових (127 мм) артилерійських гармат.

Польща була в цілому задоволена конструкцією, і купила ліцензію на 50 штук для місцевого виробництва. Зміни: великі повітрозабірники, свій кулемет, 360-градусний Gundlach перископ та дизельний двигун, поступив на службу під назвою 7ТР. Тільки 38 оригінальних танків були введені в експлуатацію, 12 залишилося в розібраному вигляді, а потім використовувалися як запчастини. З двобаштових танків, 22 пізніше були перероблені у версію з однією башьою і 47-мм гарматою (тип B стандарт).

У СРСР цей танк виробляли за ліцензією під найменуванням Т-26, в кінцевому підсумку було побудовано понад 12000 шт. в різних версіях. Спочатку вироблявся Т-26 з подвійною баштою, у двох варіантах:

  • з одним 7,62-мм. кулеметом ДТ в кожній башті;
  • з одним кулеметом ДТ в одній башті і однієї 37-мм гармати в іншій.

Пізніше, на більш поширену версію була встановлена 45-мм гармата і два кулемети ДТ. Остаточний варіант Т-26 мав зварну конструкцію, і нахил броні корпусу та башти. На шасі Т-26 були побудовані різні інженерні машини, в тому числі вогнемети та мостоукладальники. Також на шасі Т-26 був побудований радіокерований танк. Під час громадянської війни в Іспанії Радянський Союз направив Т-26 в республіканську армію. Італійці, зазнавши втрат від республіканських Т-26 під час битви при Гвадалахарі (1937), захопили деякі з цих танків, які служили як моделі для своїх M11/39 і M13/40 легких/середніх танків.

1939 року, під час радянсько-фінської війни, фінські бронетанкові війська мали приблизно тридцять два застарілі Рено FT-17, кілька танкеток Віккерс Карден-Ллойд, і 26 Vickers Мк. E. Останні були переобладнані 37-мм протитанковою гарматою Bofors після початку війни. Тільки 13 з цих танків вдалося потрапити на фронт, щоб брати участь в боях.

У битві при Хонканіемі 26 лютого 1940, фіни використали всі свої танки Vickers перший раз за весь час Зимової війни. Результати були катастрофічними. З тринадцяти наявних фінських Vickers 6-тонних танків лише шість були в змозі брати участь в атаці. Один з танків був змушений зупинитися, не в силах перетнути широку траншею. Інші п'ять продовжили рух, але зіткнулися з десятками радянських танків в селі Хонканіемі. Фінським танкам вдалося підбити три радянських танка, але незабаром вони відступили. У сутичках, які послідували, фіни втратили ще два танки Vickers.

1941 року фіни встановили на своїх Vickers радянські 45-мм гармати; такі танки отримали марку T-26E. Ці танки були використані фінською армією проти СРСР під час Другої світової війни. 19 перебудованих Vickers і 75 Т-26 продовжували службу в армії після закінчення Другої світової війни. Деякі з цих танків були збережені як навчальні до 1959 року, коли вони були остаточно замінені новими британськими та радянськими танками.

Оператори[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • М. Барятинский. Бронетанковая техника стран Европы 1939—1945 гг. — М.: Бронеколлекция, выпуск № 5, 1999

Примітки[ред. | ред. код]