Mercedes-Benz R107

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mercedes-Benz R107
Mercedes Benz 350 SL (1976) Solitude Revival 2019 IMG 1819.jpg Mercedes-Benz 350 SL (R107)
Виробник Mercedes-Benz
Роки виробництва SL: 1971–1989
SLC: 1971–1981
Попередник(и) Mercedes-Benz W113 (SL)
Mercedes-Benz W111 (SLC)
Наступник(и) Mercedes-Benz R129 (SL)
Mercedes-Benz C126 (SLC)
Стиль кузова купе
кабріолет
Колісна база 1970-ті SL: 2460 мм
1970-ті SLC: 2820 мм
1980-ті: 2456 мм
Довжина 1970-ті SL: 4390 мм
1970-ті SLC: 4750 мм
1980-ті: 4580 мм
Ширина 1970-ті: 1790 мм
1980-ті: 1791 мм
Висота 1970-ті SL: 1300 мм
1970-ті SLC: 1330 мм
1980-ті: 1298 мм
Вага 1500–1720 кг
Споріднені Mercedes-Benz W114/W115
Дизайнер Фрідріх Гейгер

Mercedes-Benz R107 — двомісний родстер оснащений додатковим заднім допоміжним місцем виробництва компанії Mercedes-Benz. Крім родстера пропонувався також Mercedes-Benz C107 з кузомом типу купе, в порівнянні з родстером модель отримала більшу колісну базу і п'ятимісний кузов. Автомобілі належать до серії Mercedes-Benz SL-Класу.

Опис[ред. | ред. код]

У 1971 році на зміну елегантній «Пагоді» прийшла більш велика і «мускулиста» модель R107. Під капотом автомобілів стояли двигуни V8 об'ємом 3,5 і 4,5 літрів для моделей 350 SL і 450 SL відповідно. Такі потужні автомобілі користувалися великим успіхом в США. Кузов автомобіля виявився настільки міцним, що на його базі було створено купе Mercedes-Benz SLC (C107), що мало довшу колісну базу.

Нафтова криза 1973 року викликала, рік потому, появу більш економічної шестициліндрової моделі 280 SL. У 1980 році 350 SL і 450 SL були замінені на 380 SL і 500 SL, а під час останніх оновлень в 1985 році моделі 280 SL і 380 SL замінили на 300 SL і 420 SL, з'явилася модель 560 SL, призначена тільки для експорту в США, Японію і Австралію.

Виробництво R107 було закінчено у серпні 1989 року. Про успіх автомобіля можна сказати те, що як і позашляховик Гелендваген він тримав рекорд за тривалістю виробництва. За 18 років було випущено 237 287 родстерів SL та 62 888 купе SLC, а разом 300 175 автомобілів.

Двигуни[ред. | ред. код]

Варіанти моделей
Модель Об'єм в см³ Потужність к.с. Роки виробництва
Roadster R 107 (SL)
280 SL 2962 185, з 2/1976 177, з 4/1978 185 1974–1985
350 SL 3499 200, з 2/1976 195 1971–1980
450 SL 4520 225, з 11/75 217 1971–1980
380 SL 3839 (з 81 3818) 218, з 10/81 204 1980–1985
500 SL 4973 240, з 10/81 231, з 9/85 245 1980–1989
560 SL (для США) 5547 231 1985–1989
300 SL 2963 188, з кат: 180 1985–1989
420 SL 4196 218, з кат: 204 1985–1989
Coupé C 107 (SLC)
280 SLC 2962 185, з 2/1976 177, з 4/1978 185 1974–1981
350 SLC 3499 200, з 2/1976 195 1972–1980
450 SLC 4520 225, з 11/75 217 1972–1980
450 SLC 5.0 4973 240 1978–1980
380 SLC 3818 218 1980–1981
500 SLC 4973 240 1980–1981

В автоспорті[ред. | ред. код]

Mercedes-Benz 450 SLC 5.0

Різні модифікації купе Mercedes-Benz C107 використовувалися в автоперегонах, і на них було здобуто кілька перемог. Першого успіху було досягнуто в американському ралі-марафоні Vuelta a la America del Sud 1978 року, протяжністю понад 28,5 тисячі кілометрів. Перші два місця в ньому посіли екіпажі британця Ендрю Коуена та поляка Собеслава Засада на Mercedes-Benz 450 SLC.

У чемпіонаті світу з ралі модель використовувалася заводською командою у сезонах 1979 та 1980 років. Було здобуто дві перемоги, по одній на версіях Mercedes-Benz 450 SLC 5.0 і Mercedes-Benz 500 SLC, і здобутий ряд призових місць на шести етапах світової першості. Швед Бьорн Вальдегорд і фін Ханну Міккола більшу частину сезону WRC 1979 року провели за кермом Ford Escort RS1800. Долю першого в історії титулу чемпіона світу в особистому заліку мала вирішити фінальна гонка, Ралі Кот-д'Івуара, результати якої враховувалися тільки в особистий залік пілотів, але не враховувалися в залік марок. Ford, що вже став переможцем у заліку марок, не привіз свої машини на цей етап. І тоді два пілоти лідирували в турнірі скористалися пропозицією Mercedes-Benz виступити на його автомобілях у цій гонці. У результаті, за кермом моделі 450 SLC 5.0 вони посіли два перші місця. Бьорну було достатньо і другої позиції, щоб стати першим чемпіоном світу з ралі. А Ханну програв у боротьбі за титул лише одне очко, але увійшов в історію як перший переможець етапу WRC за кермом автомобіля Mercedes-Benz.

У 2020 року бельгійська компанія GDM Motors виставила продаж ретельно підготовлену репліку ралійного Mercedes-Benz SLC 450 за 120 тисяч евро[11].

Посилання[ред. | ред. код]