Система космічних запусків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Система космічних запусків
Art of SLS launch.jpg
Призначення ракета-носій
Країна США
Розміри
Висота 102,32 м
Діаметр 8,4 м
Маса 2470 000—2900 000 кг
Ступенів 2
Вантаж
Вантаж на
LEO
SLS: 70 000 кг
Історія запусків
Космодроми LC-39, Космічний центр Кеннеді
Перший запуск 2018

Система космічних запусків (англ. Space Launch System, SLS) — надважка ракета-носій США для пілотованих експедицій за межі навколоземної орбіти, розроблюється NASA замість РН «Арес-5», що була скасована разом із програмою «Сузір'я» і повинна замінити программу Спейс Шаттл. Перший пробний політ ракети-носія призначений на кінець 2018 року[1].

Планується, що за масою вантажів, що виводяться на навколоземні орбіти, SLS буде найпотужнішою діючою ракетою-носієм до часу свого першого старту, а також четвертою у світі і другою в США РН надважкого класу — після «Сатурн-5», котра використовувалася в програмі «Аполлон» для запуску кораблів до Місяця, і радянських Н-1 та Енергія. Ракета буде виводити в космос пілотований корабель Оріон[2].

Система космічних запусків буде виводити 70 тонн вантажу на орбіту. Також, конструкція ракети-носія передбачає можливість збільшення цього параметру до 130 тонн[1]. Система космічних запусків конструюється з можливістю модернізації до більш потужних варіантів ракети. Версія ракети з Block 1 дасть змогу піднімати на НОО близько 70 метричних тонн, після модернізації ракети до Block 1B і модернізованого ступеню Exploration Upper Stage цей показник буде збільшений.[3] В конструкції з використанням Block 2 прискорювачі, які застосовувались також і на Спейс Шаттлах, будуть замінені на модернізовані і планується, що в цьому варіанті, ракета здатна буде вивести на НОО 130 метричних тонн корисного навантаження.[4] Ці модернізації дозволять SLS доставляти астронавтів і обладнання в різних варіантах за НОО: на навколомісячну траекторію як частину місії Exploration Mission 1 з Block 1, до астероїда біля Землі під час місії Exploration Mission 2 з Block 1B і до Марса з Block 2. Система космічних запусків запустить пілотований Оріон і сервісний модуль і буде здатна здійснювати місії до МКС. SLS буде використовувати наземні комплекси Космічного центру Кеннеді у Флориді.

Під час презентації Сенату і NASA в вересні 2011 року, було оголошено, що розробка програми Системи Космічних Запусків оцінюється в $18 млрд до 2017 року. Витрати на ракету-носій складають $10 млрд, на Оріон $6 млрд і $2 на модернізації запусків і наземних комплексів в Космічному центрі Кеннеді.[5][6] Вартість програми станом на 2012 рік оцінюється в $35 млрд[7].

Конструкція і розробка[ред.ред. код]

Шлях модернізації SLS

14 вересня 2011 року NASA оголосила про створення нової системи запусків, яка буде використовуватись у зв'язці з Оріоном,[8] і яка зможе відправити астронавтів далі, ніж будь-яка ракета до цього. Ця система буде наріжним каменем для подальших космічних досліджень США.[9][10][11] Планується розробити три версії ракети: Block 1, Block 1B, and Block 2. Кожна версія матиме в основній частині чотири головні двигуни, проте Block 1B матиме більш потужний другий ступінь — Exploration Upper Stage, а Block 2 поєднає в своїй конструкції Exploration Upper Stage і модернізовані прискорювачі. Block 1 в базовій конструкції зможе виводити на НОО близько 70 метричних тонн, а Block 1B матиме вантажопідйомність 105 метричних тонн. Версія Block 2 зможе підіймати 130 метричних тонн, так само як і Сатурн V.[4][12] Деякі джерела повідомляють, що SLS стане найбільшою за вантажепідйомністю ракетою за весь час;[13][14] хоча Сатурн V піднімав 140 метричних тонн на НОО в місії Аполлон-17.[15][16] Під час розробки SLS різні конфігурації мають: Block 0 — три головних двигуни,[17] варіант Block 1A матиме модернізовані прискорювачі замість другого ступеню,[17] і Block 2 з 5 головними двигунами і різними варіантами другого ступеню, Earth Departure Stage з трьома двигунами J-2X.[18] В лютому 2015 року було повідомлено, що NASA анонсувала модернізовану версію для конфігурацій Block 1 і Block 1B.[19] 31 липня 2013 року SLS пройшла попередній конструкторський огляд. Огляд охопив всі аспекти конструкції SLS, не тільки ракету але і прискорювачі, наземний комплекс.[20] 7 серпня 2014 року SLS пройшла важливий етап, і вступила у етап повномасштабної розробки. Передбачається перший запуск ракети у листопаді 2018 року.[21]

Опис[ред.ред. код]

Застарілий концепт SLS. У чорно-білому варіанті.

Основний ступінь[ред.ред. код]

Основний модуль матиме 8,4 м в діаметрі і комплектуватиметься чотирма двигунами RS-25.[22][17] початкові польоти відбуватимуться на модернізованих двигунах RS-25D, які залишились від Спейс Шаттлів;[23] Пізніше запуски будуть здійснюватись дешевшими версіями двигунів, не призначених для повторного використання.[24] Конструкція основного ступеню складається з модернізованого паливного баку Спейс Шаттла (Shuttle External Tank) з адаптованою секцією в кормовій частині для приєднання Main Propulsion System (MPS) і верхня частина з переходною частиною для приєднання інших варіантів конструкції.[13][25] Основний ступінь буде виготовлятись на потужностях Michoud Assembly Facility.[26]

Основний ступінь буде підтримувати всі варіанти подальшої модернізації SLS. Планувалось в конфігурації Block 0 використати три двигуни RS-25,[27][28] цей блок був скасований, у зв'язку з необхідностю суттєвої переробки для більш потужних варіантів.[17] Аналогічно з Block 2, на який планувалось встановити п'ять двигунів RS-25 на основному ступені,[18] але пізніше було вирішено встановити чотири двигуни.[19]

Ракетні прискорювачі[ред.ред. код]

Твердопаливні ракетні прискорювачі Спейс Шаттла[ред.ред. код]

SLS у конфігурації Blocks 1 та 1B буде використовувати два п'ятисегментних Твердопаливних Ракетних Прискорювачі (ТРП), які базуються на чорирьохсегментних ракетних прискорювачах зі Спейс Шаттла. Модифікації для SLS вкючають додавання центрального сегменту в прискорювач, нову авіоніку, і нову ізоляцію яка на 860 кг легше ніж у прискорювачі шаттла. П'ятисегментний прискорювач матиме на 25 % більший імпульс ніж прискорювач з шаттла і не буде багаторазовим.[29][30]

Компанія Orbital ATK завершила чотири повнорозмірні і тривалі статичні вогневі тести п'ятисегментного ТРП. Двигуни були протестовані вперше 10 вересня 2009 року: вдруге — 31 серпня 2010 року; і втретє 8 вересня 2011 року. Другі випробування двигуна охолодили рухову установку до 4 °C, треті нагріли її до 32 °C. Ці тести довели придатність до роботи в екстремальних умовах.[31][32][33] Кваліфікаційні тести відбулись 10 березня 2015 року.[34]

Вдосконалені прискорювачі[ред.ред. код]

SLS в уяві художника на стартовому майданчику
Блок 1 системи космічних запусків в уявленні художника
Порівняння Сатурна — 5, Спейс Шаттла і Системи космічних запусків

Для компоновки Block 2, NASA планує замінити п'ятисегментні твердопаливні прискорювачі на вдосконалені.[35] Це відбудеться після розробки Exploration Upper Stage для конструкції Block 1B. Раніше планувалось розробити вдосконалені прискорювачі до модернізації другої ступені; ця конфігурація була названа Block 1A. В 2012 році NASA планувала вибрати ці нові прискорювачі на конкурсі, який буде проведений у 2015 році.[22][36] Кілька компаній запропонували свої модернізовані прискорювачі:

  • Компанія Aerojet разом з Teledyne Brown запропонувала прискорювач оснащений трьома двигунами AJ1E6, які будуть працювати на рідинному ракетному двигуні замкнутої схеми, використовуючи за паливо рідкий кисень/RP-1. Кожен AJ1E6 вироблятиме тягу в 4 900 кН використовуючи один турбонасос для постачання палива до двох камер згоряння.[37] 14 лютого 2013 року, NASA видала компанії Aerojet $23.3 млн і уклала 30 місячний контракт на будівництво 2 400 кН інжектора і камери згоряння.[38]
  • Компанія АТК пропонує модернізовані прискорювачі під назвою «Темний рицар». Прискорювач буде виготовлений не зі сталі, а з композитного матеріалу, він також використовуватиме більш енергоємне паливо, і матиме чотири сегменти.[39] Прискорювач вироблятиме тягу в 20 000 кН і важитиме близько 790 000 кг. Відповідно до звіту компанії АТК, модернізовані прискорювачі будуть на 40 % дорожчі, ніж прискорювачі з шаттла. Сумнівно, що SLS зможе доставити 130 тонн на НОО без додавання п'ятого двигуна до основного ступеню,[19] аналіз у 2013 році дозволив припустити, що максимальна вантажепідйомність ракети складе 113 тонн з чотирьма двигунами основного ступеню.[40]
  • Компанії Pratt & Whitney Rocketdyne і Dynetics пропонують рідкопаливні прискорювачі під назвою «Pyrios».[41] Прискорювачі будуть використовувати два двигуни F-1B які разом вироблятимуть тягу в 16 000 кН, і здатні виробляти тривалу тягу мінімум в 12 000 кН. F-1B походить від двигуна F-1, який використовувався на Сатурні V. Двигун буде легший в сборці, в нього буде менша кількість частин і простіше збирання,[42] забезпечуючи покращення ефективності тяги на 110 кН.[43] Оцінка прискорювачей «Pyrios» станом на 2012 рік засвідчила, що при використанні в SLS варіанту Block 2 можливе виведення на НОО до 150 тонн корисного навантаження, це на 20 тонн більше ніж передбачалось базовою конструкцією.[44]

Крістофер Крамблі, менеджер NASA з відділу модернізацій SLS в січні 2013 року розповів щодо конкурсу: «F-1 має великі переваги, тому що це двигун з рідинним ракетним двигуном відкритого циклу і він має дуже просту конструкцію. Рідинний ракетний двигун замкнутої схеми з кисневим збагаченням компанії Aerojet має значні переваги через більший питомий імпульс. Російські ракети літають на збагаченому киснем паливі вже дуже тривалий час, і вони довели свою працездатність. Прискорювачі АТК можуть працювати.»[45]

Подальші випробування засвідчили що конфігурація Block 1A матиме високе прискорення, яке буде невідповідним для Оріона і тому знадобиться дорога модернізація основної частини Block 1.[46] В 2014 році NASA підтвердила розробку конфігурації Block 1B замість Block 1A і завершила конкурс.[19][47] В лютому 2015 року було повідомлено, що SLS здійснить політ з п'ятисегментними прискорювачами не раніше 2020-х років і модернізації стартового майданчика 39B і мобільної пускової платформи для SLS.[19]

Верхній ступінь[ред.ред. код]

Двигун RL10, який буде використовуватись на обох варіантах верхнього ступеню SLS

Interim Cryogenic Propulsion Stage[ред.ред. код]

SLS в компоновці Block 1, який планується відправити у політ Exploration Mission 1 (EM-1) до листопада 2018 року,[48] буде використовувати Interim Cryogenic Propulsion Stage (ICPS). Ступінь - це модифікована версія від п'ятиметрового другого ступеню Delta Cryogenic Second Stage (DCSS),[49] і матиме один двигун RL10B-2. Block 1 матиме змогу піднімати 70 метричних тонн, однак ICPS вважатиметься частиною корисного навантаження і буде розміщений на початкові 1800 км -93 км суборбітальної траекторії для забезпечення безпечного віддалення основного ступеню. ICPS буде працювати до досягнення апогею польоту, після чого відправить непілотований Оріон на довколомісячну орбіту.[50]

Exploration Upper Stage[ред.ред. код]

Цей ступінь буде застосований під час місії Exploration Mission 2 (EM-2). Очікуєтся, що він буде використовуватись в кофігурації Block 1B і Block 2 і як і основний ступінь матиме 8.4 м в діаметрі. Exploration Upper Stage буде оснащений чотирьма двигунами RL10,[51] і завершить підйомний етап SLS, після повторного включення двигунів відправить корисне навантаження в пункт призначення за НОО, схожу функцію виконував третій ступінь Сатурна-V, який використовував двигуни J-2 в ступені S-IVB.[52]

Інші підйомні ступені[ред.ред. код]

Бімодальна термоядерна ракета на Марсі. Може буди доправлена за допомогою SLS Block 2. Капсула Оріона зістикована праворуч.
Концепт Earth Departure Stage
  • Earth Departure Stage другий ступінь, має двигун J-2X[53][54] для використання в Block 2 SLS, NASA вирішила покращити Block 1A замість Block 1B і EUS.[52]
  • Розробка двигуна для міжпланетного перельоту від Землі до орбіти Марса і назад почалась в 2013 році в космічному центрі Маршала. Акцент робився на розробку термоядерного ракетного двигуна.[55] Під час випробувань, було доведено, що цей двигун в два рази ефективніший за більшість хімічних ракетних двигунів, вони також швидше та можуть нести більше корисного навантаження. Час польоту був оцінений близько 3-4 місяців з ядерними двигунами,[56] проти 8-9 місяців з хімічними ракетними двигунами,[57] двигуни на ядерному паливі, значно зменшили би загрозу екіпажу від космічного випромінення.[58][59][60][61] Ядерні ракетні двигуни, такі як NERVA з Project Rover були обрані під час обговорення місії Mars Direct.[59][62][63][64]
  • У 2013 році NASA і Boeing проаналізували показники кількох варіантів другого ступеню. Аналіз базувався на можливості другого ступеню мати 105 метричних тонни палива, окрім як для Block 1 і ICPS, які будуть мати лише 27,1 метричні тонни. Були досліджені верхній ступінь ICPS і інші підйомні ступені, які використовують чотири двигуни RL10, два двигуни MB60 і один двигун J-2X.[65] В 2014 році NASA розглянула використання європейського двигуна Vinci замість RL10. Двигун Vinci має такий самий імпульс, але він на 64 % має більшу силу тяги, що дозволить скоротити на один чи два кількість двигунів в другому ступені з тими самими характеристиками і меншою ціною.[66][67]

Дослідження космічними апаратами Європи отримає нові можливості з використанням конфігурації Block 1B SLS.[68]

Виготовлення[ред.ред. код]

В середині листопада 2014 року розпочалось будівництво першої SLS, використовуючі потужності Michoud Assembly Facility, NASA, де будуть зібрані важливі частини SLS.[69]

SLS має високу стійкість і зможе витримати 13 циклів заправлення паливом і інші затримки перед запуском. Зібрана ракета буде знаходитись на стартовому майданчику мінімум 180 днів і зможе залишатись 200 днів без розбирання.[70]

В січні 2015 NASA розпочала тести двигуна RS-25 для SLS.[24]

Вартість програми і фінансування[ред.ред. код]

Конструкція SLS Block 1.
Конструкція SLS Block 2.

В серпні 2014 програма SLS перейшла ключовий момент і розпочала повномасштабну розробку, кошти, які були виділені з лютого до запуску в вересні 2018 року склали $7.021 млрд.[21] Модернізація і будівництво необхідних наземних комплексів скласть близько $1.8 млрд за той самий період. На лютий 2015 очікується, що космічний корабель Оріон перейде до повномасштабної розробки в першій половині 2015 року.[71]

Під час спільної презентації Сенат-NASA в вересні 2011 року, було підраховано, що програма SLS потребує $18 млрд до 2017 року для проектування і розробки ракети. $10 млрд на SLS, $6 млрд на корабель Оріон і $2 млрд на модернізацію стартового майданчика і інших наземних комплексів Космічного центру Кеннеді.[5] За словами Буза Алена Гамільтона, названі цифри виглядають оптимістично.[72] В неофіційному звіті NASA названі кошти на програму до 2025 року загалом не менше $41 млрд для чотирьох 70 тонних запуски (1 непілотований, 3 пілотованих),[73][74] 130 тонна версія буде готова до польоту не раніше 2030 року.[75]

Команда з дослідження людиною космосу за НОО підрахувала, що кошти на конфігурацію Block 0 будуть складати $1.6 млрд, а на Block 1 — $1.86 млрд в 2010 році.[76] Однак, відтоді розробка Block 0 SLS була зупинена в кінці 2011 року, а конструкція не була завершена.[77] The Space Review оцінала кожен запуск в $5 млрд, в залежності від конфігурації запуску.[78][79] NASA анонсувала в 2013 році, що ЄКА побудує Сервісний модуль Оріона.[80]

Заступник менеджера проекту SLS (NASA) з Космічного центру польотів Маршала, Алабама, Джоді Сінгер заявив, що на вересень 2012 року $500 млн за один запуск SLS — це прийнятна вартість, з відносно невеликою залежністю вартості від здатності ракети.[81] Для порівняння, вартість запуску Сатурна-V становила $185-$189 млн в 1969—1971 роках,[82][83] це приблизно $1.2 млрд на 2014 рік.[84]

В липні 2014 року Рахункова палата США зробила заяву, що SLS не буде запущений наприкінці 2017 як планувалось, бо NASA не отримала відповідного фінансування.[85]

В 2015 році NASA отримала для програми SLS $1.7 млрд від конгресу США, це на $320 млн більше, ніж було рекомендовано адміністрацією Обами.[86]

Критика[ред.ред. код]

Такі організації як Space Access Society, Space Frontier Foundation і Планетарне товариство вимагали закриття проекту, стверджуючи, що SLS поглине кошти інших проектів з бюджету NASA і не зменшить витрати на запуск.[87][88][89] Палата представників США, Дана Рорабахер та інші наголосили на спрямуванні коштів та прискорення розробки таких проектів, як Propellant depot і Commercial Crew Development.[87][90][91][92][93] Дослідження проведені NASA,[94][95] і Технологічним інститутом Джорджії, показують, що це може виявитись дешевшою альтернативою[96][97]

Інші пропонують використовувати ракети меншої потужності (Atlas V, Дельта IV, Falcon 9 або Falcon Heavy) з необхідними дозаправками за необхідністю, замість того, щоб повністю розробляти нову ракету-носій для космічних досліджень без конкурсу.[98][99][100][101][102] Комісія Огустіна пропонує комерційну ракету, здатну виводити 75 метричних тонн за менші кошти, також зазначаючи, що ракета з вантажепідйомністю від 40 до 60 тонн може здійснювати дослідження Місяця.[103]

Роберт Зубрін, засновник Марсіанського товариства, який є одним з авторів концепту Mars Direct, передбачає, SLS потребує для розробки $5 млрд. Проте він же не згоден, що США не потрібен носій надважкого класу.[104] Грунтуючись на минулому досвіді ракет Falcon, Ілон Маск, зауважив у 2010 році, що він «персонально гарантує», що його компанія зможе побудувати концепт ракети-носія Falcon XX з можливістю виведення корисного навантаження в 140—150 тонн за $2.5 млрд і $300 млн буде коштувати кожен запуск, проте ця сума без витрат на вдосконалення верхнього ступеню.[105][106] Mars Colonial Transporter, який розробляється компанією SpaceX, і матиме двигуни Raptor, також пропонують для виведення великих вантажів в 2020-х.[107]

Член палати представників Том Макклінток і інші групи стверджують, що конгресс примусив NASA використовувати компоненти шаттлів для SLS, це, за їхніми словами значить, що SLS неконкурентний.[88][108][109] Супротивники важкої ракети-носія критично назвали її «Система запусків Сенату».[49]

Філ Плейт висловив свою критику SLS в світлі пошуку компромісу між бюджетами Commercial Crew Development і SLS, він також посилався на попередню критику Лорі Гарвер.[110] Гарвер, колишній заступник керівника NASA, наголошувала на тому, що програму потрібно закрити.[111] Крістофер К. Крафт молодший, легендарний керівник польотами програми Аполлон, також виказав критику SLS.[112]

План запусків[ред.ред. код]

Підтвержені міссії SLS (Історія запусків)
# Місія Позначення Ракета-носій Екіпаж Дата Запуску Результат Тривалість польоту Примітки Посилання
1 Space Launch System 1 /
Exploration Mission 1
SLS-1 / EM-1 SLS Block I Ні листопад 2018 року Заплановано Відправлення непілотованого корабля Оріон навколо Місяця. Доставка апаратів Near-Earth Asteroid Scout, Lunar Flashlight, BioSentinel, Skyfire, Lunar IceCube і шістьох інших CubeSatів.[113][114] [18][48]
2 Space Launch System 2 /
Exploration Mission 2
SLS-2 / EM-2 SLS Block IB Так 2021–2023 Заплановано Відправлення пілотованого корабля Оріон з 4 астронавтами на місячну орбіту [51][115][116][117]

Запропоновані місії[ред.ред. код]

Деякі з запропонованих місій NASA включають[18][63][118][119][120]:

Робота астронавта під час Exploration Mission 2, який готує захоплення астероїда під час маневру на одному з навколоземних об'єктів. Space Exploration Vehicle біля нього з Оріоном, який зістикований з Deep Space Habitat.
Одна з секцій житлового модуля Skylab II може бути зроблена з водневого баку від підйомного ступеня SLS Block 2, який схожий, проте більший за Скайлеб.
Марсіанський транспортний засіб «Шукач» в уяві художника. З'єднаний з ЯРД і TransHab житловим модулем. Пілотований Оріон зістикований праворуч від корабля.
Запропонована місія з запуску телескопа ATLAST, його конструкція базується на 8-метровому монолітному дзеркалі. Для порівняння телескоп Ґаббл має 2.5 м головне дзеркало. Цей телекоп може бути доставлений лише ракетою-носієм з більшим, ніж 8-м обтічником.
Deep Space Habitat в уяві художника.
NASA-JourneyToMars-ScienceExplorationTechnology-20141202.jpg
  • Запасний варіант доставки астронавтів до МКС — одноразова місія з доставки до МКС чотирьох астронавтів в конфігурації Block 1 SLS з Оріоном, без використання ступеню Interim Cryogenic Propulsion Stage якщо комерційні кораблі не зможуть виконати доставку. Ця потенційна місія була запропонована NASA в 2010 році. Проте конфігурація Block 1 SLS з Оріоном буде коштувати дорожче і не є раціональним використанням цієї конфігурації. Тривалість місії 216 днів. 6 пілотованих днів. До 210 днів на МКС.
  • Uranus orbiter and probe — запропонована місія компанією Боїнг, передбачається запуск космічного апарату до Урану. Ракета доставить невеличке корисне обладнання на орбіту Урана і спустить невеликий зонд в атмосферу планети. Місія дослідить атмосферу Урана, зробить магнітні та температурні та гравітаційні вимірювання під час прольоту супутників Урана.[121][122]
  • Titan Saturn System Mission — SLS був запропонований для запуску зонду на Сатурн і його супутники.[123]
  • Рекомендовані стратегічні місії:
    • Місії на ГПО — подвійний запуск поділений на 180 днів на ГПО. Перший запуск SLS доставить на орбіту вантажний транспортний засіб і Cryogenic Propulsion Stage, другий SLS доставить з Cryogenic Propulsion Stage корабель Оріон. Обидва запуски матимуть сумарну масу близько 110 тонн.
    • Місії на Місяць. Можливі місії на Місяць відбудуться не раніше 2020-х з відправкою з точки Лагранжа і низької міячної орбіти на поверхню Місяця. Ці місії поєднали б комерційні і багатонаціональні аспекти на Місячній базі.
      • Місії на Місяць відбудуться не раніш ніж у 2020-х роках і будуть поділені на 2 запуски і 120 днів. Це будуть 19 денні місії з 7 днями на поверхні Місяця. Перший запуск SLS матиме Cryogenic Propulsion Stage і місячний спускний апарат, другий SLS з CPS і пілотованим кораблем Оріон. Обидва вийдуть на низьку місячну орбіту до того, як буде приземлений спускний апарат. Запуски матимуть вагу близько 130 тонн і 108 тонн. Поточний опис місії: приземлення чотирьох астронавтів на поверхню Місяця в екваторіальній або полярній зоні і повернення їх на Землю. Очікуєтья, що пілотування включатиме: маневри Оріона на НМО, безпілотна фаза Оріона, маневри з наближення і стикування.
    • 5 місій до навколоземних астероїдів класифікуються варіанти від «мінімум» до «максимум». Серед них, дві місії NASA планує здійснити біля навколоземних об'єктів в 2026 році. 155-ти денна місія до об'єкта 1999 AO10, 304-денна місія до об'єкта 2001 GP2, 490-денна місія до потенційно небезпечного астероїда, такого як 2000 SG344, використовуючи два варіанти Block 1B SLS,[124] і місія, яка пропонується компанією Боїнг до NEA 2008 EV5 в 2024 році. Пізніше може відбутись місія Земля-Місяць використовуючи Exploration Gateway Platform. Використовуючи третій ступінь SLS, політ триватиме близько 100 днів до астероїда, близько 30 днів для його дослідження, і 235 днів для повернення на Землю.[125]
    • Місія на марсіанські супутники Фобос/Деймос, пілотована місія на однин з супутників Марса. Місія триватиме 40 днів біля Марса, а повернення відбуватиметься з обльотом Венери.
    • Місія на Марс, пілотована місія з 4 або 6 астронавтами,[126] тривалістю 540 днів на поверхні червоної планети в період з 2033—2045 рр. Місія складається зі зборки семи ракет SLS Block 2. Сім важких ракет-носіїв, три з яких матимуть ЯРД модулі, зістикуються на НОО в три окремі транспортні засоби для подорожі до Марсу. Один з них матиме In situ resource utilization, створений з двох ракет-носіїв, один житловий транспортний засіб створений з корисного навантаження двох SLS і пілотований марсіанський транспортний засіб, відомий як «Коперник», складатиметься з корисного навантаження з трьох ракет SLS, запущених через місяць. Ядерні ракетні двигуни, такі як в проекті Project Rover були обрані на обговоренні варіантів польоту на Марс, такий тип двигуна задовольняє необхідним умовам — використовує відому технологію, має вищу ефективність роботи, невелику масу, має зручну конструкцію, протота збірки і великий потенціал.[63][127]
  • Інші запропоновані місії:
    • 2024+ Одиночна місія з повернення зразків з Марса на Землю за допомогою SLS. Пілотована місія з роботизованим апаратом у складі Mars Sample Return Mission запропонована групою з планування місій на Марс місія NASA. Місія складається з: SLS-5, 105 тонна ракета з капсулою Оріон, автоматичний апарат на сонячному живленні, марсіанський підйомний транспортний засіб. «Контейнер зі зразками може бути захоплений, оглянутий, поміщений у відправний модуль в автоматичному режимі. Зразки відправляться на Землю разом з пілотованим кораблем». Місія може також включати марсіанський зонд на сонячному живленні.[128]
    • Місія з повернення зразків з Європи і Енцеладу була також запропонована.[129]
    • Deep Space Habitat NASA планує використати частину обладнання МКС, досвід його використання і модулі для майбутніх місій до астероїдів, подорожі до точки Лагранжа і Марса.[130]
    • Skylab II. Місія запропонована Брендом Гріффіном, інженером компанії Gray Research Inc, який працює з NASA. Він пропонує використати верхній ступінь SLS (паливний бак, в якому знаходився водень) для будівництва версії 21 соліття Скайлеб для майбутніх місій на астероїди, точки Лагранжа-2 і Марса.[131][132][133]
    • HAVOC пілотована місія на Венеру, яка може використовувати два запуски SLS Block 1B для відправки двох астронавтів для дослідження атмосфери Венери на один місяць, з поверненням на орбіту Землі за допомогою комерційного транспортного засобу або КК Оріон.[134][135][136][137]
    • Місії SLS в оборонній галузі США. Ракета може використовуватись департаментом захисту США для запуску воєнних та секретних місій.
    • Комерційні запуски, такі як BA 330 також можуть бути запущені за допомогою SLS.[122]
    • ATLAST. Компанія Боїнг запропонувала за допомогою SLS запустити телескоп ATLAST. Це має бути 8-метровий цільний телескоп або 16-метровий розкладний телескоп, для виведення в точку Лагранжа-2.[121]
    • Місія з відхилення астероїда. SLS також може бути використана для захисту від астероїдів.[122]

Див. також[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б NASA выбрало дизайн новой тяжелой ракеты-носителя. lenta.ru. 2011/09/14. Архів оригіналу за 2012-08-28. (Перевірено 15 вересня 2011)
  2. НАСА представляет проект новой мощной ракеты-носителя. BBC Russian. 2011/09/14. Архів оригіналу за 2012-08-28. (Перевірено 15 вересня 2011)
  3. Space Launch System. aerospaceguide.net. 
  4. а б The NASA Authorization Act of 2010. Featured Legislation. Washington DC, USA: United States Senate. July 15, 2010. Процитовано May 26, 2011. 
  5. а б Marcia Smith (14 September 2011). New NASA Crew Transportation System to Cost $18 Billion Through 2017. Space Policy Online. Процитовано 15 September 2011. 
  6. Шаблон:Cite AV media
  7. Andy Pasztor. NASA's Aim for Rocket: Deep Space. The Wall Street journal. Архів оригіналу за 2012-08-28. (Перевірено 15 вересня 2011)
  8. NASA Announces Key Decision For Next Deep Space Transportation System. NASA. 24 May 2011. Процитовано 26 January 2012. 
  9. NASA Announces Design For New Deep Space Exploration System. NASA. 14 September 2011. Процитовано 14 September 2011. 
  10. Press Conference on the Future of NASA Space Program. C-Span. 14 September 2011. Процитовано 14 September 2011. 
  11. Kenneth Chang (September 14, 2011). NASA Unveils New Rocket Design. New York Times. Процитовано 14 September 2011. 
  12. Karl Tate (16 September 2011). Space Launch System: NASA's Giant Rocket Explained. Space.com. Процитовано 26 January 2012. 
  13. а б Stephen Clark (March 31, 2011). NASA to set exploration architecture this summer. Spaceflight Now. Процитовано 26 May 2011. 
  14. Dwayne Day (November 25, 2013). Burning thunder. 
  15. The Congress of the United States. Congressional Budget Office, October 2006, pp. X,1,4,9. «The Apollo Saturn V launch vehicle had a lift capability of 140 metric tons to low Earth orbit.»
  16. Thomas P. Stafford (1991). America at the Threshold - Report of the Synthesis Group on America's Space Exploration Initiative. с. 31. 
  17. а б в г Chris Bergin (4 October 2011). SLS trades lean towards opening with four RS-25s on the core stage. NASASpaceflight.com. Процитовано 26 January 2012. 
  18. а б в г Acronyms to Ascent – SLS managers create development milestone roadmap. NASASpaceFlight.com. 23 February 2012. Процитовано 9 April 2012.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «nasaspaceflight2» визначена кілька разів з різним вмістом
  19. а б в г д Bergin, Chris. Advanced Boosters progress towards a solid future for SLS. NasaSpaceFlight.com. Процитовано February 2015. 
  20. NASA's Space Launch System Program PDR: Answers to the Acronym. NASA. 1 August 2013. Процитовано 3 August 2013. 
  21. а б Foust, Jeff (August 27, 2014). SLS Debut Likely To Slip to 2018. SpaceNews.com. Процитовано 2015-03-12. 
  22. а б NASA space launch system. c. 2012. 
  23. Sloss, Philip. NASA ready to power up the RS-25 engines for SLS. NASASpaceFlight.com. Процитовано 2015-03-10. 
  24. а б Bergin, Chris. Stennis conducts SLS engine firing marking RS-25 return. NASASpaceflight.com. Процитовано January 2015. 
  25. Chris Bergin (14 September 2011). SLS finally announced by NASA – Forward path taking shape. NASASpaceflight.com. Процитовано 26 January 2012. 
  26. NASA's Space Launch System Core Stage Passes Major Milestone, Ready to Start Construction. Space Travel. 27 December 2012. 
  27. Chris Bergin (April 25, 2011). SLS planning focuses on dual phase approach opening with SD HLV. NASASpaceflight.com. Процитовано January 26, 2012. 
  28. Bergin, Chris (June 16, 2011). Managers SLS announcement after SD HLV victory. NASASpaceflight.com. Процитовано January 26, 2012. 
  29. Priskos, Alex. Five-segment Solid Rocket Motor Development Status. ntrs.nasa.gov. NASA. Процитовано 2015-03-11. 
  30. Space Launch System: How to launch NASA’s new monster rocket. NASASpaceFlight.com. 20 February 2012. Процитовано 9 April 2012. 
  31. NASA and ATK Successfully Test Ares First Stage Motor. NASA. 10 September 2009. Процитовано 30 January 2012. 
  32. NASA and ATK Successfully Test Five-Segment Solid Rocket Motor. NASA. 31 August 2010. Процитовано 30 January 2012. 
  33. NASA Successfully Tests Five-Segment Solid Rocket Motor. NASA. 31 August 2010. Процитовано 8 September 2011. 
  34. Bergin, Chris (March 10, 2015). QM-1 shakes Utah with two minutes of thunder. NASASpaceFlight.com. Процитовано March 10, 2015. 
  35. Keith Cowing (September 14, 2011). NASA's New Space Launch System Announced – Destination TBD. SpaceRef. Процитовано January 26, 2012. 
  36. Frank Morring (17 June 2011). NASA Will Compete Space Launch System Boosters. Aviation Week. Процитовано 20 June 2011. 
  37. NASA’s Space Launch System: Partnering For Tomorrow. NASA. Процитовано 2013-03-12. 
  38. Rachel Kraft (February 14, 2013). NASA Awards Final Space Launch System Advanced Booster Contract. NASA. Процитовано February 19, 2013. 
  39. The Dark Knights – ATK’s Advanced Boosters for SLS revealed. 2013-01-14. 
  40. Table 2. ATK Advanced Booster Satisfies NASA Exploration Lift Requirements. 
  41. Lee Hutchinson (2013-04-15). New F-1B rocket engine upgrades Apollo-era design with 1.8M lbs of thrust. Ars Technica. Процитовано 2013-04-15. 
  42. Dynetics reporting "outstanding" progress on F-1B rocket engine. Ars Technica. 2013-08-13. Процитовано 2013-08-13. 
  43. Lee Hutchinson (2013-04-15). New F-1B rocket engine upgrades Apollo-era design with 1.8M lbs of thrust. Ars Technica. Процитовано 2013-04-15. 
  44. Dynetics PWR liquidize SLS booster competition. November 2012. 
  45. SLS Block II drives hydrocarbon engine research. thespacereview.com. January 14, 2013. 
  46. http://www.nasaspaceflight.com/2012/07/wind-tunnel-testing-sls-configurations-block-1b/
  47. News from the 30th Space Symposium | Second SLS Mission Might Not Carry Crew. spacenews.com. May 21, 2014. Процитовано July 2014. 
  48. а б NASA Completes Key Review of World’s Most Powerful Rocket in Support. NASA. Процитовано 26 October 2015. 
  49. а б Rosenberg, Zach. «Delta second stage chosen as SLS interim». Flight International, May 8, 2012.
  50. Space Launch System Data Sheet. SpaceLaunchReport.com. Процитовано July 25, 2014. 
  51. а б NASA confirms EUS for SLS Block 1B design and EM-2 flight. NASASpaceflight.com. Процитовано 24 July 2014. 
  52. а б SLS prepares for PDR – Evolution eyes Dual-Use Upper Stage. NASASpaceFlight.com. Процитовано 2015-03-12. 
  53. Chris Bergin (November 9, 2011). SLS J-2X Upper Stage engine enjoys successful 500 second test fire. nasaspaceflight.com. 
  54. Chris Bergin (February 12, 2013). Second J-2X engine prepares for SLS testing. nasaspaceflight.com. 
  55. http://www.space-travel.com/reports/NASA_Researchers_Studying_Advanced_Nuclear_Rocket_Technologies_999.html
  56. NUCLEAR ROCKETS: To Mars and Beyond Nuclear Rockets: Then and Now. LANL. 
  57. How long would a trip to Mars take?. 
  58. How Fast Could (Should) We Go to Mars? Comparing Nuclear Electric Propulsion (NEP) with the Nuclear Thermal Rocket (NTR) and Chemical Rocket for Sustainable 1-year human Mars round-trip mission. 
  59. а б A One-year Round Trip Crewed Mission to Mars using Bimodal Nuclear Thermal and Electric Propulsion (BNTEP) (doi: 10.2514/6.2013-4076). 
  60. Borowski, Stanley K.; McCurdy, David R.; Packard, Thomas W. (April 9, 2012). Nuclear Thermal Propulsion (NTP): A Proven Growth Technology for Human NEO / Mars Exploration Missions. NASA. 
  61. Borowski, Stanley K.; McCurdy, David R.; Packard, Thomas W. (August 16, 2012). Nuclear Thermal Rocket/Vehicle Characteristics And Sensitivity Trades For NASA's Mars Design Reference Architecture (DRA) 5.0 Study. NASA. 
  62. Nuclear Thermal Propulsion (NTP): A Proven Growth Technology for Human NEO / Mars Exploration Missions. 2012. 
  63. а б в Chris Bergin (24 January 2012). SLS Exploration Roadmap evaluations provide clues for human Mars missions. NASASpaceflight.com. Процитовано 26 January 2012. 
  64. NASA Researchers Studying Advanced Nuclear Rocket Technologies by Rick Smith for Marshall Space Flight Center, Huntsville AL (SPX) Jan 10, 2013. 
  65. Chris Gebhardt (November 13, 2013). SLS upper stage proposals reveal increasing payload-to-destination options. nasaspaceflight.com. 
  66. http://seradata.com/SSI/2013/06/sls-may-change-upper-stage-eng/
  67. http://seradata.com/SSI/2014/11/next-steps-for-sls-europes-vinci-is-a-contender-for-exploration-upper-stage-engine/
  68. Casey Dreier (July 21, 2014). A generational opportunity for Europa. 
  69. SLS Engine Section Barrel Hot off the Vertical Weld Center at Michoud. NASA
  70. SLS to be robust in the face of scrubs, launch delays and pad stays. NASASpaceFlight.com. 4 April 2012. Процитовано 9 April 2012. 
  71. Davis, Jason. NASA Budget Lists Timelines, Costs and Risks for First SLS Flight. The Planetary Society. Процитовано 2015-03-11. 
  72. Independent Cost Assessment of the Space Launch System, Multi-purpose Crew Vehicle and 21st Century Ground Systems Programs: Executive Summary of Final Report. Booz Allen Hamilton. NASA.gov. 19 August 2011. 
  73. ANDY PASZTOR (September 7, 2011). White House Experiences Sticker Shock Over NASA's Plans. The Wall Street Journal. Процитовано 22 February 2015. 
  74. ESD Integration, Budget Availability Scenarios (PDF). Space Policy Online. 19 August 2011. Процитовано 15 September 2011. 
  75. Marcia Smith (9 September 2011). The NASA Numbers Behind That WSJ Article. Space Policy Online. Процитовано 15 September 2011. 
  76. HEFT Phase I Closeout. nasawatch.com. September 2010. с. 69. 
  77. Chris Bergin (4 October 2011). SLS trades lean towards opening with four RS-25s on the core stage. NASA Spaceflight.com. Процитовано 16 September 2013. 
  78. Lee Roop (July 29, 2013). NASA defends Space Launch System against charge it 'is draining the lifeblood' of space program. Alabama local news. Процитовано 18 February 2015. 
  79. John Strickland (July 15, 2013). Revisiting SLS/Orion launch costs. The Space Review. Процитовано 18 February 2015. 
  80. NASA Signs Agreement for a European-Provided Orion Service Module
  81. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок MSNBC не вказаний текст
  82. SP-4221 The Space Shuttle Decision- Chapter 6: ECONOMICS AND THE SHUTTLE. NASA. Процитовано 2011-01-15. 
  83. The Apollo Spacecraft: A Chronology, volumes I through IV.
  84. Consumer Price Index (Estimate) 1800- Source: Handbook of Labor Statistics U.S. Department of Labor Bureau of Labor Statistics Indexes from 1800 to 1912 and 2015 estimated
  85. Morrison, Lauren; Bale, Lauren (July 24, 2014). Federal audit reveals not enough money for NASA to get SLS off the ground. 48 WAFF. 
  86. Clark, Stephen (2014-12-14). NASA gets budget hike in spending bill passed by Congress. Spaceflight Now. Процитовано 2014-12-15. 
  87. а б Henry Vanderbilt (15 September 2011). Impossibly High NASA Development Costs Are Heart of the Matter. moonandback.com. Процитовано 26 January 2012. 
  88. а б Ferris Valyn (15 September 2011). Monster Rocket Will Eat America’s Space Program. Space Frontier Foundation. Процитовано 16 September 2011. 
  89. Statement before the Committee on Science, Space, and Technology US House of Representatives Hearing: A Review of the NASA's Space Launch System (PDF). The Planetary Society. 12 July 2011. Процитовано 26 January 2012. 
  90. Rohrabacher, Dana (14 September 2011). Nothing New or Innovative, Including It's Astronomical Price Tag. Процитовано 14 Sep 2011. 
  91. Rohrabacher calls for "emergency" funding for CCDev. parabolicarc.com. 24 August 2011. Процитовано 15 September 2011. 
  92. Jeff Foust (15 September 2011). A monster rocket, or just a monster?. The Space Review. 
  93. Jeff Foust (1 November 2011). Can NASA develop a heavy-lift rocket?. The Space Review. 
  94. Mohney, Doug (21 October 2011). Did NASA Hide In-space Fuel Depots To Get a Heavy Lift Rocket?. Satellite Spotlight. Процитовано 10 November 2011. 
  95. Propellant Depot Requirements Study. HAT Technical Interchange Meeting. 21 July 2011. 
  96. Cowing, Keith (12 October 2011). Internal NASA Studies Show Cheaper and Faster Alternatives to the Space Launch System. SpaceRef.com. Процитовано 10 November 2011. 
  97. Near Term Space Exploration with Commercial Launch Vehicles Plus Propellant Depot. Georgia Institute of Technology / National Institute of Aerospace. 2011. 
  98. Affordable Exploration Architecture (PDF). United Launch Alliance. 2009. 
  99. Grant Bonin (6 June 2011). Human spaceflight for less: the case for smaller launch vehicles, revisited. The Space Review. 
  100. Robert Zubrin (14 May 2011). How We Can Fly to Mars in This Decade—And on the Cheap. Mars Society. 
  101. Rick Tumlinson (15 September 2011). The Senate Launch System – Destiny, Decision, and Disaster. Huffington Post. 
  102. Andrew Gasser (24 October 2011). Propellant depots: the fiscally responsible and feasible alternative to SLS. The Space Review. 
  103. Review of U.S. Human Space Flight Plans Committee; Augustine, Austin; Chyba, Kennel; Bejmuk, Crawley; Lyles, Chiao; Greason, Ride (October 2009). Seeking A Human Spaceflight Program Worthy of A Great Nation. NASA. Процитовано 15 April 2010. 
  104. Alan Boyle (7 December 2011). Is the case for Mars facing a crisis?. MSNBC. [недійсне посилання]
  105. John K. Strickland, Jr. The SpaceX Falcon Heavy Booster: Why Is It Important?. National Space Society. Процитовано 4 January 2012. 
  106. NASA Studies Scaled-Up Falcon, Merlin. Aviation Week. 2 December 2010. 
  107. Bergin, Chris (August 29, 2014). Battle of the Heavyweight Rockets -- SLS could face Exploration Class rival. NASAspaceflight.com. Процитовано 2014-08-30. 
  108. Congressman, Space Frontier Foundation, And Tea Party In Space Call For NASA SLS Investigation. moonandback.com. 4 October 2011. Процитовано 20 October 2011. 
  109. The Senate Launch System. Competitive Space. 4 October 2011. Процитовано 20 October 2011. 
  110. Why NASA Still Can’t Put Humans in Space: Congress Is Starving It of Needed Funds. 
  111. Garver: NASA Should Cancel SLS and Mars 2020 Rover. Space News. 
  112. NASA veteran Chris Kraft upfront with criticism. 
  113. https://www.youtube.com/watch?v=oGKry-AmV-c
  114. http://www.jpl.nasa.gov/cubesat/missions/neascout.php
  115. First Crewed Orion Mission May Slip to 2023. SpaceNews.com. Процитовано 26 October 2015. 
  116. NASA's 1st Manned Flight of Orion Space Capsule May Slip to 2023. Space.com. Процитовано 26 October 2015. 
  117. NASA’s Human Spaceflight Program Moves Forward - APPEL – Academy of Program/Project & Engineering Leadership. Процитовано 26 October 2015. 
  118. Chris Bergin (15 December 2011). Building the Roadmap for SLS – Con Ops lays out the LEO/Lunar Options. NASASpaceflight.com. Процитовано 26 January 2012. 
  119. SLS interest in DoD launch market and Secondary Payloads potential. NASASpaceFlight.com. 4 February 2012. Процитовано 9 April 2012. 
  120. NASA Exploration Roadmap: A return to the Moon’s surface documented. NASASpaceFlight.com. 19 March 2012. Процитовано 9 April 2012. 
  121. а б Chris Gebhardt (20 November 2013). New SLS mission options explored via new Large Upper Stage. NASASpaceFlight. 
  122. а б в http://www.boeing.com/assets/pdf/defense-space/space/sls/docs/sls_mission_booklet_jan_2014.pdf
  123. https://www.nasa.gov/sites/default/files/files/Creech_SLS_Deep_Space.pdf
  124. NASA managers evaluate yearlong deep space asteroid mission September 9, 2013 by Marshall Murphy. 
  125. http://www.nasaspaceflight.com/2012/11/long-duration-iss-crew-foundations-beo-missions/
  126. Chris Bergin (October 6, 2013). NASA Con Ops Assess Baseline Features for SLS/Orion Mission to Mars. 
  127. Nuclear Thermal Propulsion (NTP): A Proven Growth Technology for Human NEO / Mars Exploration Missions. 
  128. Chris Bergin (30 November 2012). NASA interest in 2024 Mars Sample Return Mission using SLS and Orion. NASASpaceFlight.com. 
  129. http://www.nasaspaceflight.com/2012/11/nasa-payload-fairings-options-multi-mission-sls-capability/
  130. NASA's Deep Space Habitat
  131. Markus Hammonds (14 April 2013). Skylab II:Living Beyong the Dark Side of the Moon. Discovery. 
  132. http://www.nasaspaceflight.com/2012/03/dsh-module-concepts-outlined-beo-exploration/
  133. Frank Morring, Jr. (22 October 2012). NASA Deep-Space Program Gaining Focus. Aviation Week & Space Technology. 
  134. https://www.youtube.com/watch?v=0az7DEwG68A
  135. http://sacd.larc.nasa.gov/branches/space-mission-analysis-branch-smab/smab-projects/havoc/
  136. http://www.space.com/29141-venus-airship-havoc-nasa-concept-gallery.html
  137. http://www.gizmag.com/nasa-havoc-concept-manned-mission-to-venus/35311/