З 1911 року в японській історіографії Імператори Південної династії почали вважатися представниками головної лінії Імператорського Дому, тому Імператор Ґо-Комацу, за якого обидві династії були об'єднані, став 100-м Імператором Японії. До того часу року Імператори Північної династії розглядалися як законні спадкоємці Імператорського Дому, відповідно Імператор Ґо-Комацу називався 6-м Імператором Північної династії, 100-м Імператором Японії.