Дарко Панчев

Дарко Панчев
Особисті дані
Народження	7 вересня 1965(1965-09-07) (59 років)
	Скоп'є, СФРЮ
Зріст	175 см
Громадянство	Північна Македонія
Позиція	нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1982—1988 1988—1992 1992—1995 1994 1995—1996 1996—1997 Усього:	«Вардар» «Црвена Звезда» «Інтернаціонале» →  «Лейпциг» «Фортуна» (Дюссельдорф) «Сьйон»	151 (104) 92 (94) 19 (3) 10 (2) 14 (2) 5 (0) 296 (214)
Національна збірна**
Роки	Збірна	І (г)
1984—1991 1993—1995	Югославія  Північна Македонія	27 (17) 6 (1)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 12 серпня 2010 року.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 12 серпня 2010 року.

Дарко Панчев (мак. Дарко Панчев, нар. 7 вересня 1965, Скоп'є, СФРЮ) — югославський та македонський футболіст, нападник, насамперед відомий виступами за белградську «Црвену Звезду» та національну збірну Югославії. По завершенні ігрової кар'єри — бізнесмен, футбольний функціонер.

Лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший македонський футболіст 50-річчя (1954—2003). Володар Золотого бутсу УЄФА 1991 року.

Кар'єра футболіста

Клубна кар'єра

Почав футбольну кар'єру у складі клубу «Вардар» з рідного Скоп'є в сезоні 1982—83, в дебютному сезоні провів у чемпіонаті Югославії усього 4 гри, однак зумів відзначитися 3 забитими голами. Вже наступного сезону 19-річний нападник продемонстрував неабиякий бомбардирський хист, ставши найкращим бомбардиром чемпіонату з 19-ма забитими голами. Провів у «Вардарі» 6 сезонів, зарекомендувавши себе одним з найрезультативніших нападників країни та привернувши увагу більш титулованих команд.

Врешті-решт 1988 року перейшов до складу одного з лідерів югославського футболу белградської «Црвеної Звезди». У складі столичної команди три рази вигравав титул чемпіона країни у 1990, 1991 та 1992 роках, став володарем національного Кубка 1990 року. За ці роки відіграв у 92 матчах першості, забивши неймовірні 94 голи. Результат Панчева в сезоні 1990—91 (34 забитих у чемпіонаті м'ячі) був визнаний найкращим у Європі, однак югославський нападник не отримав приз найкращого бомбардира континенту, Золотий бутс, через протест кіпрської федерації, представники якої стверджували, що гравець чемпіонату Кіпру відзначився у тому сезоні 40 голами. Врешті-решт 1991 року цей трофей нікому присудженим не був, а Панчев отримав Золотий бутс за тогорічне досягнення лише через 15 років, у серпні 2006. Натомість безпосередньо 1991 року гравець став володарем важливіших трофеїв — його результативна гра допомогла «Црвені Звезді» вибороти Кубок чемпіонів УЄФА, а згодом й Міжконтинентальний кубок, сташи таким чином найсильнішим клубом світу.

Результативність югославського нападника привернула увагу представників найсильніших європейських чемпіонатів і 1992 року він переїхав до Італії, уклавши контракт з міланським «Інтернаціонале». Однак у новому клубі гравець не зміг закріпитися в основному складі, лише 12 разів вийшовши на поле в матчах Серії A у першому своєму сезоні в Італії та лише одного разу відзначившись забитим голом. У 1994 році був відправлений до оренди до німецького клубу «Лейпциг». За півроку повернувся до Мілана, однак знову мав проблеми з потраплянням до складу команди, записавши собі до активу в сезоні 1994—95 лише 7 виходів на поле та 2 забиті голи.

Сезон 1995—96 провів уже у складі німецької команди «Фортуна» (Дюссельдорф), яка саме повернулася після тривалої перерви до елітної Бундесліги. Завершив ігрову кар'єру у 31-річному віці у складі швейцарського «Сьйона», за який відіграв у 5 матчах в сезоні 1996—97.

Виступи за збірну

З 1984 року викликався до табору національної збірної Югославії, у складі якої протягом наступних 8 років провів 27 матчів та забив 17 голів. Брав участь у фінальній частині чемпіонату світу 1990 року, на якому югослави дійшли до стадії чвертьфіналів, відзначився на турнірі 2 забитими голами на груповій стадії.

З розпадом Югославії та утворенням Північної Македонії став гравцем македонської збірної, взявши участь зокрема у першому матчі цієї команди 13 жовтня 1993 року проти збірної Словенії. Усього провів 6 ігор за національну команду Македонії, забив у її складі 1 м'яч.

Подальше життя

По завершенні ігрової кар'єри займається підприємницькою діяльністю.

На декілька років повертався до футболу як функціонер, спочатку працював у клубі «Македонія Гьорче Петров», а згодом у рідному для себе «Вардарі», у тому числі й на позиції спортивного директора.

Досягнення та нагороди

Командні

• Чемпіон Югославії (3):

«Црвена Звезда»: 1989-90, 1990-91, 1991-92

• Володар Кубка Югославії (1):

«Црвена Звезда»: 1989-90

• Чемпіон Швейцарії (1):

«Сьйон»: 1996-97

• Володар Кубка Швейцарії (1):

«Сьйон»: 1996-97

• Володар Кубка європейських чемпіонів (1):

«Црвена Звезда»: 1990-91

• Володар Міжконтинентального кубка (1):

«Црвена Звезда»: 1991

Особисті

• Найвидатніший македонський футболіст 50-річчя (1954—2003)
• Володар Золотого бутсу УЄФА: 1991
• Володар Срібного м'яча France Football: 1991

Посилання

• Профіль гравця [Архівовано 28 січня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Macedonian Football. (англ.)
• Статистика виступів [Архівовано 29 жовтня 2007 у Wayback Machine.] на national-football-teams.com (англ.)